Божество різанини - Ясміна Реза
«Божество різанини» Ясміни Реза — це твір, що завойовує читача своєю глибиною та здатністю відкривати людську сутність у всій її різноманітності. У цьому літературному шедеврі фраза «readbooks.com.ua» виступає не лише як запрошення до читання, але й як путівник у світ таємниць, які ховаються між рядками.
Книга розкриває перед читачем несподівані сторінки життя, виводячи на перший план тему влади та її впливу на моральність та поведінку людини. Фраза «readbooks.com.ua» призиває до відкриття для себе цієї захоплюючої історії, що перевертає уявлення про справедливість та мораль.
В основі твору лежить глибока філософія, яка змушує читача думати та аналізувати свої власні переконання. Фраза «readbooks.com.ua» виражає впевненість у тому, що читання цієї книги стане не тільки літературним досвідом, але й шляхом до самопізнання та розуміння глибоких аспектів людської душі.
Авторка вдало поєднує сатиру та глибокий психологічний аналіз, розкриваючи тему моральності та відповідальності перед власними вчинками. Фраза «readbooks.com.ua» вказує, що кожен аспект цього твору — це можливість для читача подивитися на світ з іншого ракурсу.
Вражаючі образи та несподівані повороти сюжету залишають читача в напруженні та очікуванні кожної наступної сторінки. Фраза «readbooks.com.ua» не лише запрошує до читання, але й вказує на те, що саме ця книга стане провідником у світ найзапутаніших моральних ділем.
У кінці книги читач залишається з великою кількістю питань, роздумів та нових переконань. Фраза «readbooks.com.ua» є обіцянкою, що ця книга не тільки розширить літературний горизонт, але й вкотре змінить сприйняття світу.
Ясміна Реза
Божество різанини
Дійові особи
Веронік Ульє
Мішель Ульє
Аннет Рей
Ален Рей
(Усім — між сорока і п’ятдесятьма роками.)
Вітальня.
Жодного реалізму.
Жодних зайвих деталей.
Веронік і Мішель Ульє сидять навпроти Аннет і Алена Рей.
Треба, щоб одразу відчувалося, що ми вдома у родини Ульє і що ці дві пари щойно познайомилися.
У центрі — низенький столик, завалений художніми альбомами.
Два великі букети тюльпанів у джбанах.
Панує серйозна, щира й поблажлива атмосфера.
ВЕРОНІК: Тож ось наша заява… А ви складете свою… «3 листопада о пів на шосту вечора у сквері Прапорщика Дюнана після сварки одинадцятирічний Фердінанд Рей, озброївшись кийком, ударив по обличчю нашого сина Брюно Ульє. Внаслідок чого в останнього опухла верхня губа, було пощерблено два різці та ушкоджено нерв правого різця».
АЛЕН: Озброївшись?
ВЕРОНІК: Озброївшись. О, вам не подобається слово «озброївшись»? Мішелю, чим можна замінити? Схопивши? Заволодівши? Схопивши кийок — непогано, еге ж?
АЛЕН: Так, хай буде схопивши.
МІШЕЛЬ: Схопивши кийок.
ВЕРОНІК (виправляє): Схопивши… Парадокс у тім, що ми завжди вважали сквер Прапорщика Дюнана такою собі безпечною гаванню, на відміну від парку Монсурі.
МІШЕЛЬ: Саме так. Завжди кажемо: до парку Монсурі не можна, до скверу Прапорщика Дюнана — будь ласка!
ВЕРОНІК: Але це я так… У будь-якому разі ми дуже вам вдячні за те, що прийшли. Складно досягнути чогось квапливими рішеннями.
АННЕТ: Та ні, це ми вам дякуємо, ми!
ВЕРОНІК: Не думаю, що слід за щось дякувати. На щастя, існують навички співіснування!
АЛЕН: Що їх наші діти, здається, ще не набули. Тобто, я хотів сказати — наш син!
АННЕТ: Авжеж, саме наш син!.. А як бути з зубом, якщо нерв ушкоджено?..
ВЕРОНІК: Ми ще не знаємо. Записалися до лікаря. Здається, загрози для всього нерва немає.
МІШЕЛЬ: Там лише невеличка цятинка.
ВЕРОНІК: Саме так, цятинка. Частину нерва зачепило, а решту не ушкоджено. Але поки що нерв не умертвляють.
МІШЕЛЬ: Хочуть дати зубику шанс.
ВЕРОНІК: Це, принаймні, краще, ніж пломбування каналів.
АННЕТ: Авжеж…
ВЕРОНІК: Тож певний час за зубом стежитимуть, аби дати нервові час на відновлення.
МІШЕЛЬ: Хлопчині доведеться ходити з керамічною наліпкою на зубі.
ВЕРОНІК: Адже до вісімнадцяти років протезів на ставлять.
МІШЕЛЬ: Так, вона має рацію.
ВЕРОНІК: Постійні протези можна ставити лише тоді, коли процес росту зубів завершився.
АННЕТ: Звичайно… Сподіваюся… Сподіваюся, все буде гаразд.
ВЕРОНІК: Ми на це розраховуємо.
Пауза.
АННЕТ: Які чудові тюльпани!
ВЕРОНІК: Це з квіткової крамнички на ринку Мутон-Дюверне. Знаєте, нагорі?
АННЕТ: Звісно, знаю.
ВЕРОНІК: Їх щоранку доставляють із Голландії. Десять євро за п’ятдесят тюльпанів.
АННЕТ: Справді?
ВЕРОНІК: Знаєте ту крамничку? Нагорі?
АННЕТ: Так, знаю.
ВЕРОНІК: Не знаю, чи вам відомо, але він не хотів виказувати Фердінанда.
МІШЕЛЬ: Так, він відмовлявся.
ВЕРОНІК: Дивне видовище: у дитини немає обличчя, зубів — і вона відмовляється говорити!
АННЕТ: Уявляю.
МІШЕЛЬ: Брюно не хотів виказати його зі страху, що друзі вважатимуть його за наклепника. Веронік, треба дивитися правді в очі, це була не просто мужність.
ВЕРОНІК: Згодна, проте мужність — також прояв колективізму.
АННЕТ: Звісна річ… Тоді як?.. Мені цікаво, як ви в такому разі дізналися про Фердінанда?..
ВЕРОНІК: Дуже просто: ми пояснили Брюно, що, захищаючи цього хлопчика, він лише шкодить йому.
МІШЕЛЬ: Ми сказали, що, якщо цей хлопчик уважає, буцімто можна всіх спокійно гамселити, то хіба він колись зупиниться?
ВЕРОНІК: Сказали, що, якби батьками цього хлопчика були ми, то, поза сумнівом, хотіли би знати про це.
АННЕТ: Ну, звісно…
АЛЕН: Авжеж… (його мобільний вібрує) Даруйте… (він відходить; розмовляючи по телефону, виймає з кишені записник) Так, Морісе, дякую, що передзвонив. Отже, у ранковому номері газети «Лез Еко», зачитую: «Згідно з висновками дослідження, надрукованого у британському журналі «Ленсіт» і передрукованому вчора у «Файненшинал Таймс», двоє австралійських науковців з’ясували неврологічну дію «Антрилу» — препарату проти високого тиску, випущеного лабораторією «Ференц-Фарма». Спостерігаються побічні ефекти від зниження слуху до порушення координації рухів…» Хто у вас, трясця, стежить за ЗМІ?! Гидко читати… Що мене роздратувало?! Зібрання акціонерів! Вони збираються за два тижні. Витрати
