Вибрані твори - Антон Павлович Чехов
Фірс у фраку приносить на підносі зельтерську воду. Входять у вітальню Пищик і Трофимов.
Пищик. Я повнокровний, у мене вже двічі був удар, і танцювати важко, але, як кажуть, потрапив до хору, співай не співай, а рота роззявляй… Здоров’я таки в мене коняче. Мій покійний батько, жартівник, царство небесне, про наше походження казав так, ніби наш старовинний рід Симеонових-Пищиків походить від тої самої коняки, яку Калігула посадовив у сенаті… (Сідає). Та от біда: грошей нема! Голодний собака вірить тільки в м’ясо… (Хропе і зразу ж прокидається). Так і я… можу тільки про гроші…
Трофимов. А в вашій постаті справді є щось коняче.
Пищик. Ну то що… кінь хороший звір… Коня продати можна.
Чути, як у сусідній кімнаті грають на більярді. В залі під аркою з’являється Варя.
Трофимов (дражнить). Мадам Лопахіна! Мадам Лопахіна!..
Варя (сердито). Облізлий пан!
Трофимов. Так, я облізлий пан і пишаюсь цим!
Варя (в гіркому роздумі). От найняли музикантів, а чим платити? (Виходить).
Трофимов (до Пищика). Якби енергію, яку ви протягом усього свого життя витратили на розшукування грошей для сплати процентів, та вжити на щось інше, то, певне, кінець кінцем, ви б могли перевернути землю.
Пищик. Ніцше… філософ… найвидатніший, найславетніший… величезного розуму людина, говорить у своїх творах, ніби фальшиві гроші робити можна.
Трофимов. А ви читали Ніцше?
Пищик. Ну… Мені Дашенька казала. А я тепер в такому становищі, хоч фальшиві гроші роби… Позавтра платити триста десять карбованців… сто тридцять уже роздобув… (Обмацує кишені, стурбовано). Гроші пропали! Загубив гроші! (Крізь сльози). Де гроші? (Радо). Ось вони, за підкладкою… Навіть у піт кинуло.
Входять Любов Андріївна і Шарлотта Іванівна.
Любов Андріївна (наспівуючи лезгінку). Чому так довго немає Леоніда? Що він робить у місті? (До Дуняші). Дуняшо, пригостіть музикантів чаєм…
Трофимов. Торги, мабуть, не відбулись.
Любов Андріївна. І музиканти прийшли не до речі, і бал ми затіяли не до речі… Ну, дарма… (Сідає і тихо наспівує).
Шарлотта (подає Пищикові колоду карт). От вам колода карт, задумайте яку-небудь одну карту.
Пищик. Задумав.
Шарлотта. Тепер тасуйте колоду. Дуже добре. Дайте сюди, о мій любий пане Пищику. Еіп, zwei, drei![11] Тепер пошукайте, вона у вас у боковій кишені…
Пищик (дістає з бокової кишені карту). Пікова вісімка, цілком вірно! (Дивуючись). Ви ж подумайте!
Шарлотта (тримає на долоні колоду карт, до Трофимова). Кажіть швидше, яка карта зверху?
Трофимов. Ну, що ж? Пікова дама.
Шарлотта. Єсть! (До Пищика). Ну? Яка карта зверху?
Пищик. Туз червовий.
Шарлотта. Єсть. (Б'є по долоні, колода карт зникає). А яка сьогодні гарна погода!
Їй відповідає таємничий жіночий голос, ніби з-під підлоги: «О так, погода чудова, пані».
Ви такий гарний, мій ідеал…
Голос: «Ви, пані, теж мені дуже сподобався».
Начальник станції (аплодує). Пані чревовіщателька, браво!
Пищик (дивуючись). Ви ж подумайте! Чарівна Шарлотто Іванівно… я просто закоханий…
Шарлотта. Закоханий? (Знизавши плечима). Хіба ви можете кохати? Guter Mensch, aber schlechter Musikant[12].
Трофимов (плескає Пищика по плечу). Коняка ви така…
Шарлотта. Прошу уваги, ще один фокус. (Бере із стільця, плед). Ось дуже гарний плед, я бажаю продавати… (Струшує). Чи не хоче хто купувати?
Пищик (дивуючись). Ви ж подумайте!
Шарлотта. Ein, zwei, drei! (Хутко піднімає опущений плед).
За пледом стоїть Аня; вона робить реверанс, біжить до матері, обіймає її й вибігає назад до зали під загальне захоплення.
Любов Андріївна (аплодує). Браво, браво!..
Шарлотта. Тепер ще. Ein, zwei, drei! (Піднімає плед).
За пледом стоїть Варя і кланяється.
Пищик (дивуючись). Ви ж подумайте!
Шарлотта. Кінець. (Кидає плед на Пищика, робить реверанс і вибігає до зали).
Пищик (поспішає за нею). Лиходійка ж яка! Ач яка! (Виходить).
Любов Андріївна. А Леоніда й досі нема. Що він робить у місті так довго, не розумію! Адже там все вже закінчено, маєток продано або торги не відбулись, навіщо ж так довго тримати в невіданні!
Варя (намагаючись її розважити). Дядечко купив, я впевнена в цьому.
Трофимов (насмішкувато). Так.
Варя. Бабуся прислала йому доручення, щоб він купив на її ім’я з переводом боргу. Це вона для Ані. І я впевнена, бог допоможе, дядечко купить.
Любов Андріївна. Ярославська бабуся прислала п’ятнадцять тисяч, щоб купити маєток на її ім’я, — на нас вона не покладається, — а цих грошей не вистачило б навіть проценти сплатити. (Закриває обличчя руками). Сьогодні моя доля вирішується, доля…
Трофимов (дражнить Варю). Мадам Лопахіна!
Варя (сердито). Довічний студент! Двічі вже увільняли з університету.
Любов Андріївна. Чого ж ти гніваєшся, Варю? Він дражнить тебе Лопахіним, ну то й що з того? Хочеш — виходь за Лопахіна, він хороша, цікава людина. Не хочеш — не виходь; тебе, голубонько, ніхто не приневолює…
Варя. Я дивлюсь на цю справу, мамонько, серйозно, треба прямо сказати. Він людина хороша, мені подобається.
Любов Андріївна. То й виходь. Чого ж чекати, не розумію!
Варя. Мамонько, не можу ж я сама за нього свататись. Ось уже два роки всі мені говорять про
