Артеміс Фаул. Місія в Арктику - Йон Колфер

Попереду завиднів вхід до шахти. Величезний, оторочений масивом обвуглених скель.

Холлі увімкнула свій гучномовець.

— Далі бігти нікуди! — закричала вона, силкуючись перекричати завивання гарячого вітру, що здіймався від земного ядра. — Здавайся! Без допомоги науки ніщо не виживе в шахті!

Наукою в Корпусі називали технічну інформацію. А в цьому випадку Холлі мала на увазі вміння передбачати викиди магми. Чарівний Народ навчився це робити з точністю до десятих часток секунди. Хоча, звісно, траплялися й похибки, але в кого їх не буває?

Гоблін підняв якусь чудернацьку гвинтівку й цього разу ретельно прицілився. Спусковий гачок клацнув, але постріл не пролунав: хоч би чим та штука стріляла, скінчилися набої.

— У тім-то й проблема неатомної зброї — швидко закінчуються набої, — в’їдливо зауважила Холлі, в дусі віковічної традиції взаємного висміювання бійців на полі бою, хоча в неї підгиналися коліна від пережитого щойно страху.

Гоблін відповів тим, що пожбурив у неї непотрібною вже гвинтівкою. Ото кидок! Недоліт на п’ять метрів. Але тим член тріади відволік на мить увагу своєї переслідувачки і скористався цим моментом, щоб запустити крила. Стара модель, із пропелерним двигуном та зіпсованим глушником. Гучне торохтіння заповнило тунель.

Але інший, куди гучніший шум заглушив те торохтіння. То був рев, який Холлі надто добре знала, бо тисячу разів уже літала по шахтах. Наближалася хвиля магми.

Холліна думка запрацювала з гарячковою швидкістю. Якщо гоблінам пощастило запустити генератори терміналу, значить, працюють усі системи безпеки, включно з…

Капітан Куць крутнулася на місці, але масивні захисні двері вже зачинялися. Встановлені у шахті теплові датчики автоматично задіяли вогнестійкі бар’єри. Коли наближався викид магми, сталеві двері двометрової товщини відтинали від шахти інші частини терміналу. Отже, і переслідуваний, і переслідувачка опинилися в пастці. Від земного ядра на них невблаганно насувався стовп магми. Звісно, магма навряд чи проникне в бічний стовбур шахти, але розпечене повітря все одно підсмажить їх — як у духовці.

Гоблін стояв на краю безодні, напевне не здогадуючись, що наближається виверження. Холлі розуміла: це не схоже на те, ніби втікач у відчаї ладен навіть стрибнути в потік магми. Просто гоблін був настільки дурний, що не міг запідозрити таку небезпеку.

Хвацько махнувши рукою, гоблін шугонув у шахту й швидко почав набирати висоту. Ось зараз він зникне з поля зору… Але все-таки здіймався утікач недосить швидко. Семиметровий струмінь розпеченої лави накинувся на нього, мов зміюка, що чигала в засідці, й миттю його поглинув.

Холлі не стала витрачати час на оплакування загиблого гобліна. Їй вистачало власних проблем. Лeгіонські захисні комбінезони були прошиті спеціальними волокнами, що не пропускали надмірного тепла, але ж тут ніякий захист не порятує. За кілька секунд накотиться хвиля сухого жару, й температура стане така, що тріскатимуться навіть кам’яні стіни.

Холлі глянула вгору. Саме те, що треба. Там усе ще висіли, прикріплені до стелі, стародавні цистерни з охолоджувачем. Вона поставила бластер на максимальну бойову потужність і почала вганяти заряд за зарядом у днище однієї цистерни, другої… Тут було не до прицільних пострілів.

Нарешті цистерни не витримали обстрілу й покрилися тріщинами, виплюнувши затхле повітря й кілька нікчемних дзюрків охолоджувача. Марна справа. Певне, охолоджувач помалу цідився протягом сторіч, а гобліни, ясна річ, і не подумали знову наповнити цистерни. Щоправда, лишалася ще одна цистерна, якої ельфиня ще не обстріляла. Чорна, довгаста, зовсім не схожа на стандартні легіонські цистерни зеленого кольору. Холлі стала під нею і вистрелила.

Три тисячі галонів води з охолоджувачем упали згори на ельфиню — тієї самої миті, коли з шахти вкотилася ревуча хвиля жару. Яке це було дивне відчуття: замерзати від жахливого холоду й водночас згоряти живцем! Холлі відчувала, як пухирі від опіків вискакують на її плечах і тут-таки лускають під натиском крижаної суміші. Капітан Куць мусила впасти на коліна, її легені розривалися від браку повітря. Але ж ні в якому разі не можна було зробити вдих, тільки не тепер. І вона не могла підняти руку, аби відкрити власний кисневий балон.

Здавалося, минула вічність, перш ніж те ревище змовкло й Холлі розплющила очі. Весь тунель був повний пари. Вона перевела забороло в протитуманний режим і підвелася з колін. З комбінезону зсунулися, з хрускотом посипалися шари льоду. Капітан Куць розгерметизувала шолом і глибоко вдихнула повітря тунелю. Все ще гаряче, але вже можна дихати.

За її спиною відчинилися вогнестійкі двері, й в отворі з’явився капітан Клопіт Келп на чолі рою швидкого реагування.

— Чудовий маневр, капітане.

Холлі не відповіла, бо цієї хвилини її дужче цікавила гвинтівка, якою, перш ніж випаруватися, пожбурив у неї гоблін. Якийсь допотопний мушкет, чи що, півметра завдовжки, з установленим над цівкою приладом нічного бачення.

Спочатку Холлі подумала: чи не навчилась якимось чином тріада Б’ва Кел виготовляти свою власну зброю? Але наступної миті усвідомила, що правда куди жахливіша. Капітан Куць обережно підняла гвинтівку з оплавленого каменя. Так, вона впізнала цю зброю: бачила щось таке на семінарі з історії органів правопорядку. Старий лазер системи «свинорил». Ці лазери вже сто років як заборонені законом. Але не це найгірше. Найгірше було те, що замість джерел живлення, якими користується Чарівний Народ, ця гвинтівка приводилася в дію лужною батарейкою типу «ААА» — батарейкою, що виготовляється на поверхні, людьми!

— Клопоте, — покликала Холлі, — поглянь на ось це.

— Д’Арвіт! — видихнув Келп і негайно сягнув рукою до передавача на шоломі. — Дайте мені виокремлений канал зв’язку з командувачем Корчем! Тут у нас контрабанда класу А. Так, так, повторюю: класу А! Потрібна повна команда техніків. Давайте й О’Гира сюди. Треба оточити весь цей сектор…

Клопіт усе вивергав накази, але Холлі вже нічого не чула — голос його