Артеміс Фаул. Місія в Арктику - Йон Колфер

просто не було.

Артеміс кивнув головою. Він постояв біля воріт, поки «бентлі» зник за поворотом. Із цієї миті його життя зміниться. Відтепер, коли поруч будуть батько й мати, йому доведеться куди обачніше втілювати свої задуми в життя. Так, він у великому боргу перед Чарівним Народом, тож Нижнім Рівням нічого не загрожує з його боку. Поки що не загрожує. А от Мульч Копач — то зовсім інша справа. На світі так багато банків-сейфів, а життя таке коротке.

Кабінет шкільного психолога, школа імені святого Бартлбі

Доктор По не тільки не пішов зі школи, а й навіть, за час Артемісової відсутності, лиш зміцнив свої позиції. Інші його пацієнти страждали від досить простих недуг: хтось не міг дати ради нападам неконтрольованої лютості, хтось смертельно боявся іспитів, ще хтось потерпав через свою надмірну ніяковість. І то все були, звісно, викладачі.

Артеміс зручно вмостився на кушетці, пильнуючи, щоб випадково не відімкнути свого мобільника.

Доктор По кивнув головою на свій комп’ютер.

— Директор Гвіні передав мені вашого електронного листа. Дуже милий текст.

— Мені… соромно за це, — промимрив Артеміс і сам здивувався, відчувши, що йому й справді соромно. Раніше йому зазвичай ніколи не боліло, якщо він робив боляче іншим людям. — Я переживав період заперечення, тому й проектував свої тривоги на вас.

По мало не засміявся.

— Дуже хвацько відчикрижили. Точно за підручником з психології.

— Та знаю, — сказав Артеміс.

Ще б йому не знати! Доктор Ф. Рой Декан Шліппе написав для цього підручника цілий розділ.

Доктор По поклав своє перо, чого досі не робив ніколи.

— Я хотів би знову повернутися до проблеми, яку ми з вами не до кінця обговорили минулого разу.

— До якої саме, докторе?

— Якщо не помиляюсь, ми з вами говорили тоді про повагу до інших людей.

— Ах, оце…

По стулив пальці рук пірамідкою.

— Уявіть собі, що перед вами не дурніша за вас людина, і дайте мені чесну відповідь.

Артеміс згадав про батька, що лежав у лікарні в Гельсінкі, про капітана Куць, яка важила своїм життям, аби допомогти йому, і, звісно, про Лаккея, без котрого він би не вибрався живий з «Лабораторій Кобой»… Він підвів погляд і побачив, що доктор По усміхається йому.

— Ну то як, молодий чоловіче? Чи зустріли ви когось, вартого вашої поваги?

— Так, — усміхнувся й собі Артеміс. — Здається, зустрів.

Оглавление ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику   Артеміс Фаул: ПСИХОЛОГІЧНИЙ НАЧЕРК   ПРОЛОГ   Розділ 1 РОДИННІ УЗИ   Розділ 2 РЯТУВАННЯ РЯДОВОГО КУРА   Розділ 3 ІДЕМО ПІД ЗЕМЛЮ   Розділ 4 ФАУЛ ГРАЄ У ВІДКРИТУ ГРУ   Розділ 5 ТАТКОВА ДОЦЯ   Розділ 6 ЗАРАЗ ВИЛЕТИТЬ ПТАШЕЧКА!   Розділ 7 ДВА ПЛЮС ДВА   Розділ 8 У РОСІЮ В РУКАВИЧКАХ   Розділ 9 О’ГИРОВІ НАЙГІРШЕ   Розділ 10 Не клопіт, а біда   Розділ 11 МУЛЬЧ, КОЛЕКЦІОНЕР «ОСКАРІВ»   Розділ 12 ВІДЧАЙДУШНЕ ПОВЕРНЕННЯ   Розділ 13 У ЛІГВІ ВОРОГА   Розділ 14 БАТЬКІВ ДЕНЬ   ПІВТОРА ЕПІЛОГУ