Вітер у верболозі - Кеннет Грем

що сьогодні не так весело, як бувало колись у добрі старі часи. Вряди-годи хтось стукав по столу й вигукував:

— Жабо, промову! Жабо, твоє слово! Пісню! Пісню, пане Жабо!

Але Жаба тільки лагідно хитав головою і підносив правицю, делікатно відмовляючись. Гречною уважливістю, вмілою бесідою з гостями, щирим розпитуванням про їхні родини, особливо про тих членів сім’ї, хто за віком ще не міг бувати у товаристві, він переконав усіх, що званий обід відбувається як годиться у порядному товаристві.

Він таки справді став зовсім іншим Жабою!

Після цієї кризи четверо друзів провадили собі мирне життя, яке так грубо порушила громадянська війна. Воно було сповнене радощів та втіхи й не збурювалося більше ніякими нападами чи вторгненнями. Жаба, порадившись із друзями, вибрав дуже гарний золотий ланцюжок з медальйоном, оздобленим перлами, й надіслав доньці тюремника разом із листом, що його навіть Борсук визнав винятково скромним, приємним та вдячним.

Машиніст паровоза теж дістав відповідну подяку й винагороду за свій ризик та клопоти. Борсук примусив Жабу розшукати навіть жінку-барківницю. І її знайшли, хоча й не без труднощів, і відшкодували вартість коня — отже, вона загалом теж була задоволена; щоправда, Жаба цьому завзято опирався, запевняючи, нібито був тут знаряддям Долі, яка хотіла покарати огрядних жінок з веснянкуватими руками за те, що вони нездатні розпізнати справжнього джентльмена навіть тоді, коли опиняються з ним віч-на-віч. Щоправда, потрібна сума була не дуже відчутною, бо, як підказали місцеві знавці, циган тоді оцінив коняку майже зовсім точно.

Іноді у довгі літні вечори друзі прогулювалися до Старого Лісу, тепер цілком прихильного до них — принаймні в тих місцях, куди вони заходили. Приємно було бачити, як шанобливо вітають їх тамтешні мешканці і як мами-куниці підносять своїх малят до виходу з нірки й показують: «Дивись, дитинко, он іде чудовий пан Жаба! А поруч з ним — доблесний Водяний Щур, найхоробріший з вояків! А он той — знаменитий пан Кріт, про якого стільки розповідає наш татусь». Та коли дітлахи починали вередувати й не хотіли слухатися, їх частенько намагалися вгамувати, лякаючи таким чином: «Якщо ви не принишкнете і не дасте мамі спокій, то прийде страшкий сірий Борсук і забере вас». То був підлий наклеп на Борсука, бо він, хоч і цурався Товариства, дітей дуже любив. Але малеча все одно відразу вмовкала.

Грехем Кеннет

Вітер у верболозі / 3 англ. пер. В. Вишневий.— К.: Молодь, 1985.—168 с.

Весела і мудра повість-казка англійського письменника К. Грехема (1859 — 1932) сповнена тонкої іронії до капіталістичної цивілізації.

Книжка обстоює прості, але вічні цінності життя — дружбу, безкорисливість, взаємодопомогу, радість жити в гармонії з природою, засуджує агресивність та вседозволеність.

1

Початок середньовічного студентського гімну "Dulce Domum resonemus". («Дім жаданий пригадаймо»), який школярі виконували, від'їжджаючи на канікули.

2

.

Міцне англійське пиво з ячмінного солоду.

3

Правила лондонського Товариства по рятуванню на водах вимагали від рятувальників надавати всіляку допомогу утопленому навіть тоді, коли потерпілий уже не виявляв ніяких ознак життя.

4

6 Мається на увазі сільська церква, на карнизах якої охоче гніздяться

ластівки.

5

Левантом називають країни Східного Середземномор'я.