Мудрець Країни Оз - Лаймен Френк Баум

— Але я не знаю, хто вони такі, — заперечив Мудрець, — бо для мене цілком ясно, що оті змішані потвори мали не справжній вигляд. До того ж не забувайте, Озмо, що вдача у них зла і мстива, отже, коли я поверну їх до життя, вони можуть накоїти нам чимало лиха.

— І все ж таки, — сказала правителька Країни Оз, — ми повинні звільнити їх від цих жорстоких чарів. Коли ви повернете їм справжній вигляд, ми побачимо, хто ж вони такі, і не треба нам боятися двох людей, хоч вони й виявляться чаклунами й нашими ворогами.

— Я в цьому не певен, — заперечив Мудрець, похитавши лисою головою. — Ті чари, які я в них відібрав — чарівне слово обернення — такі прості й такі сильні, що ні я, ні навіть Клінда з ними б не впорались. І знаєте, сила не в самому слові, а в тому, як його вимовити. Через те я й боюсь, що коли ці два чаклуни мають ще й інші подібні чари, вони можуть виявитись дуже небезпечними для нас, коли ми їх звільнимо.

— А я щось придумала! — вигукнула Дороті. — Я не мудрець, і не фея, та коли ви зробите по-моєму, нам нічого буде боятися цих чаклунів.

— Що ж ти придумала, люба? — запитала Озма.

— Ось що, — відповіла дівчинка: — я дивилась на фонтан з водою забуття, і це наштовхнуло мене на блискучу думку. Коли Мудрець вимовлятиме оте жахливе чарівне слово, яке поверне їм справжній вигляд, він може також зробити, щоб вони відчули страшенну спрагу, а ми поставимо на похваті кварту біля фонтану. Вони нап’ються води і забудуть всі свої чари — і все, що тільки знали.

— Не погана думка, — сказав Мудрець, схвально поглянувши на Дороті.

— Навіть дуже хороша думка, — заявила Озма. — Збігай за квартою, Дороті.

Дороті побігла принести кварту, і поки її не було, Мудрець сказав:

— Я не знаю, ким були раніше ці чаклуни — людьми чи звірами. Якщо звірами, то вони не питимуть із кварти, а можуть одразу напасти на нас і потім уже напитись. Отже, не завадить про всяк випадок покликати сюди Лякливого Лева та Голодного Тигра, щоб вони захистили нас в разі потреби.

Озма витягла срібного свищика на тонкому золотому ланцюжку і двічі свиснула. Звук свищика був не дуже голосний, але пронизливий, і як тільки він долетів до вушей Лякливого Лева та Голодного Тигра, два величезних звірі негайно прибігли до фонтана. Озма пояснила їм, що хоче зробити Мудрець, і наказала сидіти смирно, поки всім нічого не загрожуватиме. Два величезних стражі правительки Країни Оз лягли поруч і завмерли в чеканні.

В цей час повернулась Дороті й поставила кварту на край фонтана. Тоді Мудрець поклав ліщиновий горіх біля фонтана і сказав урочистим голосом:

— Я хочу, щоб ти набрав свого звичайного вигляду і дуже захотів пити — пирзкхгл!

Тієї ж миті на місці ліщинового горіха з’явився хлопчик-мрійник Кікі Ару. Спочатку він дуже розгубився і ніби намагався зрозуміти, що з ним сталось і як він опинився у цьому незнайомому місці. Але хлопчик стояв обличчям до фонтана і дзюркотання води нагадало йому, що він страшенно хоче пити. Не помічаючи Озми, Мудреця і Дороті, які були за його спиною, Кікі Ару схопив кварту, наповнив її водою забуття і випив до останньої краплі.

Тепер він утолив спрагу, та після цього розгубився ще більше, бо нічогісінько не міг пригадати — навіть свого імені і звідки він прийшов. Хлопчик ковзнув очима по парку, і на його обличчі з’явився задоволений вираз. Потім, обернувшись, він побачив Озму, Мудреця й Дороті, які з цікавістю розглядали його, а поруч них двох велетенських звірів.

Кікі Ару не знав, хто вони такі, але Озма й Дороті дуже йому сподобались. І він посміхнувся до них тією безневинною щасливою посмішкою, якою сміються маленькі діти. Це в свою чергу сподобалось Дороті, і дівчинка схопила Кікі за руку й посадовила поруч себе на лаву.

— Ах! — вигукнула вона. — Я думала, що ви страшний чаклун, а ви звичайний собі хлопчик!

— А що таке чаклун? — запитав Кікі Ару. — І що таке хлопчик?

— Ви не знаєте? — здивовано запитала дівчинка.

Кікі похитав головою. Потім він засміявся.

— Здається, я нічого не знаю, — відповів він.

— Дивно і незрозуміло, — стиха промовив Мудрець. — Він одягнений, як жувач, значить, він ніколи не розкаже про своє попереднє життя чи про своїх батьків, бо він забув усе, що будь-коли знав.

— Тепер, коли з нього вийшло все зле, він здається зовсім непоганим хлопчиком, — сказала Озма. — Ми залишимо його у нас і навчимо бути таким, як ми — правдивим і обхідливим з іншими.

— О, значить, це його щастя, що він випив води забуття! — сказала Дороті.

— Авжеж, — погодився Мудрець. — Але я ніяк не можу збагнути, звідки такий маленький хлопчик дізнався про секрет чарівного слова обернення. Очевидно, його товариш, що зараз має форму волоського горіха, справжній чаклун, хоч, наскільки я пригадую, саме цей хлопчик, коли він був у подобі звіра, шепотів чарівне слово в дупло дерева, з якого я підслухав його.

— Ну що ж, скоро ми дізнаємось, хто і той другий, — сказала Озма. — Можливо, то ще один хлопчик-жувач.

Мудрець поклав волоський горіх біля фонтана і сказав повільно й урочисто, як і першого разу:

— Я хочу, щоб до тебе повернувся справжній вигляд і ти страшенно захотів пити — пирзкхгл!

Волоський горіх зник, і на його місці постав Злючка-Закарлючка. Він теж обернувся лицем до фонтана, схопив кварту, наповнив її водою і вже зібрався було пити, коли Дороті вигукнула:

— Та це ж старий король гномів!

Злючка-Закарлючка рвучко обкрутився на місці й вирячився на присутніх, все ще тримаючи кварту в руках.

— Так, — сказав він сердитим голосом, — це старий король гномів, і я хочу завоювати всю Країну Оз і жорстоко помститися вам за те, що ви скинули мене з трону. — Він оглядівся довкола й