Мудрець Країни Оз - Лаймен Френк Баум
Дороті й дві мухи-зеленухи
Дороті була глибоко засмучена і ледве стримувала сльози на очах.
— І це все, що ви можете зробити, друже? — за аитала вона маленького чоловічка.
— Це все, що я поки що міг придумати, — з гіркотою в голосі відповів Мудрець. — Але я думатиму, думатиму доти, поки не придумаю чогось путнього.
На деякий час усі замовкли, — Дороті й Мудрець глибоко замислились, сидячи на плоту, а Трот і капітан Білл глибоко замислились, сидячи на поганках і з кожною хвилиною все зменшуючись.
Раптом Дороті сказала:
— Друже Мудрець, я щось надумала!
— А що ж ти надумала? — запитав Мудрець, і з цікавістю поглянув на маленьку дівчинку.
— Можете ви пригадати оте чарівне слово, що птеревтілює людей? — запитала вона.
— Звичайно, — відповів Мудрець.
— Тоді оберніть Трот і капітана Білла на птахів, або на мух, і нехай вони перелетять на той берег. А там уже ви повернете їм звичайний людський вигляд.
— Ви можете це зробити, друже Мудрець? — нетерпляче запитав капітан Білл.
— Гадаю, що можу.
— А як же буде з корінням? — нерішуче сказала Трот.
— Та коріння ж це частина вашого тіла, отже, коли ви обернетесь на мух, то, звісно, обернетесь повністю, разом з корінням, і втечете з цього страшного острова.
— Гаразд! Дійте! — закричав моряк.
І Мудрець промовив повільно й виразно:
— Я хочу, щоб Трот і капітан Білл негайно стали мухами — пирзкхгл!
На щастя, він вимовив чарівне слово абсолютно правильно, і тієї ж миті Трот і капітан Білл наче розтанули в повітрі, а з того місця, де вони сиділи, злетіли дві зеленаві мушки.
— Ура! — в захопленні закричала Дороті. — Вони врятовані!
— Сподіваюсь, що так, — радо погодився з нею Мудрець.
Мухи з’явились на мить над плотом, а потім полетіли через річку туди, де чекали на своїх друзів Лякливий Лев та Голодний Тигр. Мудрець схопив у руки весло і щосили погнав пліт від небезпечного острова. Коли пліт досяг берега, Дороті й Мудрець зіскочили на землю і маленький чоловічок схвильовано запитав:
— А де ж наші мушки-зеленушки?
— Мушки? — перепитав його лев, який куняв собі і зовсім не знав, що сталось на чарівному острові.
— Так, тут повинні бути дві мушки!
— Дві мушки? — сказав Голодний Тигр, позіхаючи. — Ха! Я проковтнув одну, а Лякливий Лев — другу.
— Що ж ви накоїли! — перелякано вигукнула Дороті.
— Це було надто мало для нашого сніданку, — зауважив Тигр, — але, крім цих мушок, ми нічого іншого не могли тут знайти.
— Який жах! — заголосила Дороті, в розпачі ламаючи руки. — Ви проковтнули Трот і капітана Білла!
Але тут вона почула дзижчання над головою, і дві маленькі зеленаві мушки сіли їй на плече.
— Ми тут, — почувся тоненький голосочок. — До роті, ти чуєш мене? Я Трот.
— А я капітан Білл, — пропищала друга муха.
Дороті від радості мало не зомліла, а Мудрець, який був поруч і також чув тоненькі голоси, засміявся і сказав:
— Хоча й не тільки ви мухи у цьому лісі, але все ж таки раджу вам триматися подалі від лева та тигра, поки я не оберну вас знову в людей.
— Зробіть це зразу, друже Мудрець! — попросила Дороті. — Вони такі маленькі, що навіть не можна передбачити, яка біда їх може спіткати на кожному кроці.
Мудрець загадав потрібне і вимовив чарівне слово. Тієї ж миті Трот і капітан Білл постали перед друзями такими ж, як були й до того, коли ще не рушали в цю небезпечну подорож. І вони вже не були маленькими, бо Мудрець повернув їм той самий вигляд і зріст, якими їх нагородила природа. Жахливе коріння на їхніх ногах зникло під час обернення.
Поки Дороті стискала в обіймах Трот, а Трот від щастя пускала сльозу, Мудрець тиснув руку капітанові Біллу і вітав його з порятунком. Старий моряк був такий задоволений, що потис навіть левові лапу, а потім зняв свого капелюха й низько вклонився перед кліткою з мавпами.
Після цього капітан Білл почав робити щось незрозуміле. Він підійшов до великого дерева, розкрив свій моряцький складаний ніж і вирізав чималий шматок товстої кори. Потім сів на землю, видобув клубок дебелої мотузки з кишені, в якій, здавалось, було все, що завгодно, і почав прив’язувати той плоский шматок кори до ремінної підошви свого єдиного черевика.
— Для чого це? — поцікавився Мудрець.
— Я не люблю, коли мене вибивають з гри, — відповів моряк, — і через це хочу знову повернутися на цей острівець.
— Щоб він вас знову зачарував? — вигукнула Трот з явним несхваленням.
— Ні, цього разу я обхитрую чари острова. Я звернув увагу на те, що моя дерев’янка не приростає і не пускає коріння, так само як і скляні ноги Кришталевого Кота. Тільки живі істоти, з плоті та крові, як от люди та звірі, піддаються тим чарам і пускають коріння в землю. Наші черевики ремінні, а ремінь робиться з шкіри тварин. Наші шкарпетки шерстяні, а шерсть стрижеться з овець. Через те, коли ми ступили на чарівний острів, наші ноги й пустили коріння, яке міцно нас там тримало. Але моя дерев’янка була вільна. Тепер я припасував собі додаткову дерев’яну підметку до живої ноги і чари острова не зможуть мене зупинити.
