Мудрець Країни Оз - Лаймен Френк Баум
Після всього цього правителька сідала на прикрашений коштовностями трон і в оточенні своїх найближчих радників терпляче вислухувала будь-які скарги підданих, щоб потім винести справедливе рішення. Знаючи мудрість її ухвал, люди Країни Оз ніколи не нарікали на суд правительки, і якщо Озма навіть когось карала, вони завжди погоджувались, що правителька вчинила правильно і справедливо.
Коли Дороті, Трот, Бетті Бобін і Озма збирались разом, усі думали, що це однолітки-подруги і що фея-правителька ні старша, ні «доросліша» за кожну із цих дівчаток. Вона сміялась і гралася з ними як звичайна собі пустунка їхнього віку, хоч в поводженні Озми, навіть під час найвеселіших розваг, відчувалась якась спокійна гідність, що виділяла її серед інших. Троє дівчаток віддано любили Озму, але ніколи не забували, що вона була верховною правителькою дивовижної чарівної Країни Оз.
Палац Озми стояв посеред великого пишного саду, де росли чудові дерева, яскріли сотні квітників, де виблискували мармурові статуї і невтомно дзюрчали фонтани. Можна було годинами ходити по цьому казковому парку, зустрічаючи на кожному кроці щось цікаве. В одному його куточку світився акваріум, де плавали небачено прекрасні рибки; в іншому місці щодня збиралися усі відомі птахи на бенкет, який влаштовувався для них з веління Озми; птахи вже добре знали, що тут їм не зроблять нічого поганого, і довірливо сідали людям на плечі та їли просто з рук. Тут діяв також і фонтан з водою забуття, але воду з нього було небезпечно пити, бо той, хто її хоч трошки ковтне, одразу забував усе, що знав раніше, навіть своє власне ім’я. Через те Озма зробила на цьому фонтані застережливий напис.
Але були тут також і фонтани, вода яких пахла краще за всі парфуми, і ще фонтани з ніжним нектаром, прохолодним та ароматним, — до них запрошували всіх освіжитись.
Навколо садиби, де стояв палац, тягнувся високий мур, пишно інкрустований блискучими смарагдами, але брама завжди була розчинена і нікому не заборонялось входити всередину. В неділю жителі Смарагдового Міста часто водили своїх дітей подивитись на чудеса Озминого парку і навіть заходили, коли їм того бажалось, у палац правительки, бо добре знали, що всі вони друзі для доброї феї і що Озма завжди рада бачити їх у себе.
Маючи все це на увазі, ви тепер не здивуєтесь тому, що люди по всій Країні Оз, так само, як і найближчі друзі та помічники Озми, були раді відзначити ЇЇ день народження і вже за багато тижнів наперед готувались до цього свята. Всі духові оркестри розучували наймелодійніші пісні, бо вони мали повести незліченні процесії з Краю Моргунів, з Краю Балакунів, з Краю Жувачів, з Краю Ковтачів, а також із самого Смарагдового Міста. Не всі люди могли прийти особисто привітати свою улюблену правительку, але всім хотілось так чи інакше відсвяткувати її день народження, як би далеко від палацу вони не жили. Кожна родина в Країні Оз готувалась прикрасити прапорами та прапорцями свій будинок чи хату, і скрізь мали відбутися танці й веселі розваги.
В день своїх іменин Озма завжди влаштовувала в палаці великий бенкет, на який запрошувала всіх своїх найближчих друзів. І цілком природно, що в неї збиралася дуже різношерста й кумедна компанія, бо в Країні Оз було більше незвичайних і дивних, але дуже симпатичних жителів, ніж у всіх інших країнах, взятих разом. І Озма найдужче любила саме таких створінь, а не якихось там нудних сірячків, — так само, як і ми з вами.
З нагоди дня народження любимої дівчини-правительки посеред великого бенкетного залу в палаці накрили довгий стіл, на якому порозкладали картки з іменами запрошених гостей. А по кінцях залу поставили ще два столи: менший і нижчий для Озминих друзів-звірів, яких вона ніколи не забувала, і великий — для подарунків.
Надвечір зібралися гості. Поклавши іменинні подарунки, вони урочисто посідали кожен на своє місце за бенкетним столом. Потім до залу почали заходити звірі, яких Джелія Джамб розсаджувала за нижчим столом. Раптом схований за купами троянд та папороті оркестр заграв марш, написаний спеціально до цієї нагоди, і в бенкетний зал у супроводі своїх молоденьких подружок ввійшла Озма. Вона сіла на чільне місце за великим столом.
Гості вітали її криками «ура!», до який звірі додали рев, гавкання, мекання, нявчання, квоктання, виражаючи цим свою радість: після того всі присунули стільці ближче до столу.
Справа від Озми сиділо опудало — Страшило Країни Оз. Його набите соломою тіло хоча й не відзначалось красою, але щаслива вдача й тонка дотепність робили його загальним улюбленцем. По ліву руку правительки завжди садовили Бляшаного Лісоруба, чиє металічне тіло начищалось на цей випадок до блиску. Бляшаний Лісоруб був маршалом Краю Моргунів і однією з найважливіших осіб у всій Країні Оз.
Поруч з опудалом Страшилом скромно сиділа Дороті, а біля неї Тік-Так, кумедний чоловічок з годинниковим механізмом, заведеним на повну силу, щоб він не зупинився під час бенкету. Далі йшли тітонька Ем та дядечко Генрі, найближчі родичі Дороті, добросерді старі люди, що мали затишний будиночок у Смарагдовому Місті, в якому вони жили мирно та щасливо. Поруч них сиділа Бетті Бобін, а біля неї примостився забавний непосида — Патлатий Чоловічок, якого одразу починали любити скрізь, куди б він не прийшов.
На протилежному боці столу, якраз проти Бляшаного Лісоруба, були місця Трот і капітана Білла. Поруч них рядком сиділи Блискучий Гудзик, щасливчик Оджо, доктор Піпт та його лагідна дружина Марголіт і завжди здивований Жаб’ячий Принц, який прибув з далекого Краю Квакунів спеціально на свято Озми.
В протилежному кінці столу, лицем до Озми, сиділа принцеса Клінда, добра чарівниця Країни Оз, бо це справді було найпочесніше місце після того, яке займала сама Озма. Справа від Клінди блищала лисина маленького Мудреця Країни Оз, який був зобов’язаний Клінді всіма своїми чарівничими знаннями. Поруч Мудреця усміхалося личко Джін, гарненької дівчинки одного фермера, яку дуже любила Озма й Дороті.
Дальше місце належало Олов’яному Солдатику а ще дальше щаймав професор Джміль-Теофіль-Шуміль,директор Державної спортивної школи.
