Мудрець Країни Оз - Лаймен Френк Баум

здорові. Обіцяю повернути цих мавп такими ж здоровими й щасливими, як зараз.

Мудрець забрався верхи на Голодного Тигра і, щоб мавп не дуже трясло, обережно тримав клітку в руках. Дороті їхала на спині Лякливого Лева, а Кришталевий Кіт біг, як і раніше, попереду, показуючи їм дорогу.

Король Гугу видерся на стовбур і дивився, як вони від’їжджають, але, прощаючися з ними, величезний леопард сказав:

— Тепер я переконався, що ви друзі звірам і що мешканці лісу можуть довіряти вам. Віднині, коли б і в якій тільки частині Лісу Гугу не з’явилися Мудрець Країни Оз та принцеса Дороті, їх завжди й усі радо вітатимуть, і скрізь вони будуть у безпеці, як у себе вдома, у Смарагдовому Місті.

Розділ сімнадцятий
Чудесна подорож

— Бачите, — пояснив Кришталевий Кіт, — чарівний острів, на якому приросли Трот і капітан Білл, лежить також в краю Балакунів — тільки аж на самому його сході. Коли вирушити навпростець, до нього звідси буде не далі, ніж до Смарагдового Міста. Отже, ми можемо заощадити час, переваливши через оці гори.

— А ти певен, що знайдеш дорогу? — запитала Дороті.

— Я знаю Країну Оз краще за будь-кого в світі, — гонористо заявив Кришталевий Кіт.

— Тоді веди нас, — сказав Мудрець. — Ми вже надто довго залишаємо своїх бідолашних друзів угорі-нещасті, і чим швидше ми їх визволимо, тим вони будуть радіші.

— Ви певні, що зможете одірвати їх від тієї землі? — запитала маленька дівчинка.

— Яв цьому не сумніваюсь, — запевнив її Мудрець. — Але я не можу сказати, які інструменти пущу в хід, поки ми не доберемось до місця і я на власні очі не побачу, що саме з ними зробили.

— Я чув дещо про чарівний острів, на якому росте прекрасна Чарівна Квітка, — встряв у розмову Лякливий Лев. — Багато років тому, коли я ще жив у лісі, звірі розповідали легенди про цей острівець і про те, як на ньому було посаджено Чарівну Квітку, щоб ловити всіх, хто туди прийде — людей і звірів.

— А ця Квітка справді прекрасна? — запитала Дороті.

— Я чув, що вона — найпрекрасніша рослина в світі, — відповів Лев. — Сам я ніколи її не бачив, але мої друзі-звірі розповідали, що вони, стоячи на березі, дивились через річку на цю рослину в золотому горщику і бачили на ній сотні барвистих квітів усіх сортів та видів, які на очах розквітали і швидко мінялись. Кажуть, що коли зірвати квітку в повному буянні, вона довго-довго не в’яне, а коли квітів не рвуть, вони одразу щезають і на їх місці з’являються інші. Очевидно, саме через це її вважають чарівною рослиною, найдивовижнішою в світі.

— Але ж це тільки легенди, — сказала дівчинка. — Чи зірвав хто-небудь з ваших друзів хоч одну квітку з цієї дивовижної рослини?

— Ні, — відповів Лякливий Лев, — бо коли будь-яка жива істота наважиться піти на чарівний острів, де стоїть золотий горщик, то ця людина чи цей звір одразу пустить коріння в землю і ніколи вже звідти не повернеться.

— А що ж з ними станеться? — запитала Дороті.

— День за днем і годину за годиною вони все меншають і, нарешті, зникають зовсім.

— Тоді, — сказала дівчинка схвильованим голосом, — нам треба поспішати, бо капітан Білл і Трот зробляться такими маленькими, що їм буде дуже погано.

Не припиняючи розмови, вони швидко посувалися вперед, бо Голодний Тигр і Лякливий Лев змушені були весь час наддавати ходи, щоб не дуже відставати від Кришталевого Кота. Пробігши через увесь Ліс Гугу, вони перевалили через гірський хребет, проминули широчезний степ, і знов опинилися в лісі, хоча й значно меншому, ніж той, у якому правив Гугу.

— Чарівний острів у цьому лісі, — сказав Кришталевий Кіт, — але річка протікає з того боку. У самому ж лісі немає стежки, та якщо ми підемо на схід, то втрапимо до річки, а там буде легко знайти і чарівний острів.

— Ти ходив коли-небудь цією дорогою? — поцікавився Мудрець.

— Не зовсім цією, — відповів Кіт, — але я знаю, що ми виберемось до річки, якщо підемо через ліс у східному напрямку.

— Тоді веди нас, — сказав Мудрець.

Кришталевий Кіт рушив далі. Спершу було легко йти між деревами; та незабаром дорогу їм заступили густий колючий чагарник і непролазне плетиво ліан; пробиваючись з великими труднощами через ці перепони, наші мандрівники залізли в такі нетрі, крізь які навіть Кришталевий Кіт уже не міг продертись.

— Краще давайте повернемо назад та пошукаємо стежки, — запропонував Голодний Тигр.

— Я дивуюся вам, — сказала Дороті, кинувши сердитий погляд на Кришталевого Кота.

— Я й сам дивуюсь, — відповів кіт. — Але обходити ліс до того місця, де в нього впадає річка, дуже далеко, і я думав, що ми виграємо час, коли підемо прямо.

— Ніхто тебе ні в чому не може винити, — сказав Мудрець, — і я гадаю, що нам нікуди не доведеться повертатись. Я прокладу зараз стежку, яка дозволить нам подорожувати далі.

Мудрець відкрив свій Чорний Саквояж і, покопирсавшись у ньому, витяг з купи чарівних інструментів маленький топірець, зроблений з якогось невідомого металу і так відполірований, що він яскраво виблискував навіть у темному лісі. Мудрець поклав топірець на землю і промовив до нього тоном наказу:

Руб, руб, топірець, Мій блискучий молодець, Покажи своє уміння, Підрубай чіпке коріння. Крізь ліани та кущі Проклади нам шлях мерщій. Ми підем тобі услід Через ліс! Вперед! На схід!

І маленький топірець затанцював, застрибав гострим лезом то праворуч, то ліворуч, розчищаючи шлях через ліани та кущі. Він розкидав гіллясту