Про відважного Барвінка та коника Дзвоника - Богдан Йосипович Чалий

Воза доброго потяг. Тракторист сьогодні вранці Змайстрував цього візка. Не скрипить чудесний возик, Хоч поклажа нелегка. Славний скарб лежить на ньому, А Ромашка — наверху. Сам Барвінок чимчикує, Мов чумак той, по шляху. Він коня веде за повід. Перед ним — далека путь. На город до діда Гната Наші друзі скарб везуть. *** Уже видно село Та ще й Гнатів город під горою. Зустрічать Барвінка Гарбузові родичі Вибігли юрбою. Гордо і статечно Виліз на трибуну Гарбуз Головатий: — Вернувся з походу До свого городу До нашого роду Барвінок Хрещатий. Ну, показуй, синку, Славний наш Барвінку, — Що є в тому ранці! Тихо, як у вусі, Стало на городі Пораненьку-вранці. Хрін — старий музика, Щоб відкрити ранець. Кинув балалайку, Витягає книжку. Витягає зошит І — невиливайку! А Ромашка й каже: — Це ж новий «Букварик», — Це чудесна книга! — Я навчусь читати! — Вигукнув Барвінок, Крутячись, мов дзига.

Сам Часник чубатий Обома руками Взявся за волосся: — Як царю Осоту Отаке багатство Захопить вдалося!

Тут Сорока-білобока Закричала: «Стре-ке-ке! А я знаю, хто Осоту Приволік добро таке! То Панасик-першокласник Грався з хлопцями в кущах, У траві покинув ранець. Лис той ранець і потяг, І відніс Лисюга скарба До Осота, до царя,

Щоб дурним росло хлоп’ятко, Не вивчало «Букваря»! Та «Букварика» нового Хлопчик той придбав уже І тепер, немов зіницю, Він «Букварик» береже.
***
Не за синіми морями, Не за темними борами. Не за долами широкими. Не за скелями високими, Біля хати діда Гната Почалось велике свято. Щоб не грати на язики, Позбиралися музики. Хрін по струнах як ушкварить Кріп у бубон як ударить! Баклажаник у дуду Дме старанно й до ладу. Пастернак притяг цимбали, Як утнули, як заграли, —

Ходить ходором город, Веселиться весь народ. І під час цього гуляння Влаштували там змагання Танцюристів-стрибунців, Музикантів і читців. Ось Квасоля вийшла в коло, Затягла тоненько соло: — І учора горох, І сьогодні горох! — А Горох акомпанує: Все торох та торох! Потім вийшли Бараболі Станцювали «Бульбу» в колі.

Попросили Часника Станцювати гопака — Все тряслось на Часникові До найменшого зубка.

Попросили Цибулину Заспівати про калину… У старого Гарбуза Покотилася сльоза. Тут утнув Барвінок штучку: Він Ромашку взяв за ручку, В коло вивів і пішов — Не шкодує підошов. Ходить боком, ще й з підскоком Та моргає правим оком.