Пелле Безхвостий у школі - Йоста Кнутсон
— Що зображено! — глумливо вигукнув Монс. — Ти нічогісінько не тямиш у мистецтві! Ти не розумієш, який він майстер композиції!
— Отож-то й воно, що композиції, — докинув Біл.
— Він шведський митець, — додав Бул.
— А гляньте, скажімо, на ось цю картину, — мовив Пелле. — Написано, що вона зветься «Ваза на квіти й канарка». Я не бачу ні вази на квіти, ні канарки. А ти, Монсе?
— Я бачу, — відповів Монс. — І всі освічені коти теж побачили. Бо ми маємо смак до мистецтва. А ти ні. Ти й хвоста не маєш.
Тут почулось, як приснув сміхом Мурре, й кілька котів, що стояли поблизу, й собі засміялися. Монс був страшенно задоволений.
— Чого-чого він майстер? Як то називається? — замурчала Стара Майя з Соборної Вежі, що також прийшла подивитися картини.
— Композиції, — прошепотіла їй Ґуллан з Аркадії.
— Позиції, — мовила Стара Майя.
Та ось товариством пробіг шум — у дверях показався сам художник, знаменитий Палле Палітра. То був кіт білої масті — з білою шерстю і чорними, як вугілля, очима.
— Він дуже гарний, — сказала Ґуллан з Аркадії.
І раптом Палле Палітра ні з того, ні з сього сердито засичав і ну кричати:
— Що це таке? Усі мої картини висять догори дриґом! О, мене образили до глибини моєї мистецької душі! Який скандал! Який жахливий скандал! Хто це таке втелентував? Треба знайти винуватця!
В осінньому салоні запав гнітючий настрій. Почулося тільки, як захихотів малий Фрідольф.
— Фрідольфе, невже то ти? — скрикнула Фріда.
Авжеж, то втелентував Фрідольф! Він прибіг на виставку з самого раночку, ще до приходу інших.
— І тоді я вирішив пожартувати й повісив картини догори дриґом, — сказав Фрідольф. — Але я більш ніколи так не робитиму.
— Малий, а такий негідник! — скрикнув Палле Палітра. — Всипте йому березової каші!
— Е ні, не можна, — заперечила Фріда. — Він занадто вразливий!
— Запрошую тебе, Фрідольфе, на жирні вершки до кондитерської пані Ротстрем, — прошепотів Пелле малому на вухо.
І Пелле пригостив Фрідольфа вершками.
Дев’ятнадцятий розділ
Шкільна екскурсія до Берґслаґена
За тиждень до Різдва Пелле зустрів на розі вулиці Залізничного Мосту та Горішньої Замкової Монса, Біла й Була. Надворі стояла хмарна сира погода, повітря пахло дощем і просто не вірилось, що на носі Різдво.
— Цього року якась неріздвяна погода, — мовив Пелле.
— Чого там неріздвяна, — заперечив Монс. — Тобі ніколи з погодою не вгодиш.
— У кожнім разі я зі своєю родиною їду на Різдво до Берґслаґена, — сказав Пелле. — Я чув, що там лежить сніг.
Монс наморщився:
— Не розумію, навіщо тобі сніг? Не ходиш на лижвах і не їздиш на ковзанах. Та й нічого ти не вмієш! Хіба що тинятися по закутках і дуги губу. Ти ж на таке великий мастак!
— Ми ходимо на лижвах, — докинув Біл.
— І на ковзанах, — додав Бул.
— До речі, сніг тільки липне до вусів, — сказав Монс. — А на льоду можна посковзнутися й поламати лапи. Тож особисто я радий, що в нас незимова погода.
— Однак у суботу ми вирушаємо в дорогу, — мовив Пелле. — Зичу вам щасливого Різдва у провулку Гірського Хребта!
Монс замурчав услід Пелле. Біл і Бул також замурчали.
— Він знов чваниться! — скрикнув Монс. — Ще дужче, як будь-коли. Цікаво, що роблять за таких умов?
(Добірного вислову «за таких умов» Монс навчився з радіопередачі «Відлуння дня», де саме так і мовилося.)
— Ми могли б його трішки подряпати, — сказав Біл.
— Я щойно нагострив кігті, — додав Бул.
— Ну й телепні! — обурився Монс. — Вам би годилося знати Пелле краще за свої п’ять пальців і варто було б розуміти, що тут самим дряпанням не зарадиш. Ні, він хитрий, треба придумати щось таке, щоб відучити його чванитись.
— Саме так, — докинув Біл. — То ж то й воно.
— А то ж то, як було сказано, — додав Бул.
— Я придумав, — по хвилі сказав Монс. — Улаштуємо шкільну екскурсію.
— Навіщо? — в один голос спитали Біл та Бул.
— Побачите, — широко посміхнувшись, відповів Монс. — Я маю дуже просту блискучу ідею. Влаштуємо для всіх нас надзвичайно приємне Різдво. І не менш приємне для Пелле Безхвостого. Він отримає найбезхвостіше на своєму віку Різдво!
* * *Другого дня Монс із величезним запалом згукав тутешніх котів на збори до свого підвалу. Туди прийшли Фрітц, Фріда, Рікард із Рікомберга, Мурре зі Скуґстібле, Ґуллан з Аркадії, Майя з Соборної Вежі, Лабан з Обсерваторного парку й Пелле Хвостатий. Не запросили тільки Пелле Безхвостого.
— Пані та панове, — почав збори Монс, — чи не здається вам, що надворі тепер хмарно й сиро?
— О, так, — загули коти.
— Мені за Фрітцом та дітьми ніколи думати про погоду, — залебеділа Фріда.
— Цить, — гаркнув Монс. — Отже, ми постановили, що надворі хмарно й сиро. Я чув, що в горах Берґслаґена стоїть зима, лежить сніг, і Різдво там схоже на Різдво. За таких умов я вважаю, що нам треба влаштувати шкільну екскурсію до Берґслаґена й відсвяткувати
