Гаррі Поттер і в'язень Азкабану - Джоан Роулінг
Піднявся у свою кімнату і жбурнув книжки на ліжко. Хтось уже встиг там поприбирати - вікна були відчинені й кімнату заливало сонце. Здалека долинав автобусний гул на невидимій маґлівській вулиці і галас юрби на алеї Діаґон. Він подивився в дзеркало над умивальником.
- Ні! То не був провісник смерті! Тоді на алеї Магнолій я просто запанікував, - виклично сказав він своєму відображенню. - То був якийсь бездомний пес...
Він підняв руку і спробував за звичкою пригладити волосся.
- Ти програєш, любий, - хрипко вимовило дзеркало.
*
Наближався початок навчання, і алея Діаґон дедалі більше наповнювалася учнями Гоґвортсу. Гаррі почав пильніше придивлятися до перехожих - сподівався угледіти серед них Рона або Герміону. В крамниці «Усе для квідичу» Гаррі зустрів однокласників Шеймуса Фініґана і Діна Томаса; вони також захоплено розглядали «Вогнеблискавку». А біля «Флоріш і Блотс» він наткнувся на справжнього Невіла Лонґботома. Порозмовляти не вдалося: Невіл, круглолиций і забудькуватий хлопець, десь загубив свій список, і його саме шпетила грізнюща на вигляд бабуся. Гаррі мав надію, що вона ніколи не довідається, як, переховуючись від Міністерства магії, він вдавав із себе Невіла.
В останній день канікул Гаррі прокинувся з думкою, що принаймні завтра на «Гоґвортському експресі» вони таки зустрінуться з Роном і Герміоною. Він устав, одягнувся, сходив востаннє глянути на «Вогнеблискавку» і, коли вже збирався десь пообідати, раптом почув:
- Гаррі! ГАРРІ!!!
Вони обоє сиділи біля «Кафе-морозива Флореана Фортеск'ю». Поцяткований ластовинням Рон і шоколадна від засмаги Герміона несамовито махали йому руками.
- Нарешті! - усміхнувся Рон, коли Гаррі вмостився поруч. - Ми були в «Дірявому Казані», але там сказали, що ти вже кудись чухнув. Ми забігали і в «Флоріш і Блотс», і до «Мадам Малкін», і...
- Я ще минулого тижня все купив, - пояснив Гаррі. - А хто вам сказав, що я в «Дірявому Казані»?
- Тато, - відповів Рон.
Містер Візлі працював у Міністерстві магії і, звичайно ж, чув про те, що сталося з тітонькою Мардж.
- Ти справді надув свою тітку? - з притиском запитала Герміона.
- Я ж ненароком, - відповів Гаррі. - Просто... не стримався.
Рон мало не луснув зі сміху.
- Це зовсім не смішно, Роне, - обурилася Герміона. - Я взагалі дивуюся, як Гаррі не вигнали.
- Я теж, - зізнався Гаррі. - Та що там вигнали! Я думав, мене заарештують.
Він глянув на Рона.
- Слухай, а твій тато, часом, не знає, чому Фадж мене відпустив?
- Може, тому, що це був ти? - знизавши плечима, хихикнув Рон. - Знаменитий Гаррі Поттер - ось і все. Уявляєш, що міністерство зробило б зі мною, якби я надув свою тітку? До того ж, спочатку їм довелося б викопати мене з могили, бо мама закатрупила б мене на місці... Але ти зможеш сам запитати в тата. Ми теж сьогодні ночуємо в «Дірявому Казані»! Завтра поїдемо разом на Кінґс-Крос! Герміона теж тут буде!
Герміона усміхнено кивнула.
- Мама з татом привезли мене сюди вранці з усіма речами для Гоґвортсу.
- Класно! - радісно вигукнув Гаррі. - То ви вже все купили?
- Дивися, - Рон витяг з торбини довгу тоненьку коробочку і відкрив її. - Нова чарівна паличка. Чотирнадцять дюймів, вербова, має волос з хвоста єдинорога. І підручники купили, - він показав на чималу торбу під столом. - А як тобі «Книга жахіть», га? Бідолаха - продавець мало не заридав, коли почув, що нам потрібні аж дві.
- А це в тебе що, Герміоно? - поцікавився Гаррі, показуючи на три величезні торби на стільці.
- Ну, я ж вивчатиму більше предметів, ніж ви, - пояснила Герміона. - Це підручники з числомагії, догляду за магічними істотами, віщування, вивчення стародавніх рун, маґлознавства...
- А навіщо тобі маґлознавство? - витріщився Рон. - Ти ж з маґлівського роду! Твої батьки маґли! Ти й так знаєш про них геть усе!
- Але буде цікаво дослідити їх з чаклунського погляду, - пояснила Герміона.
- А ти взагалі збираєшся цього року їсти і спати? - запитав Гаррі.
Рон захихотів, але Герміона пропустила це повз вуха.
- У мене є ще десять ґалеонів, - перевірила вона свій гаманець. - У вересні мій день народження, і батьки дали мені грошей на подарунок.
- Може, купиш собі гарну книжку? - єхидно запропонував Рон.
- Ні, - стримано відповіла Герміона. - Я хочу купити сову. Гаррі має Гедвіґу, ти - Еролу..
- Ерола не моя, - заперечив Рон. - Це родинна сова. Я маю тільки Скеберса. - Він видобув з кишені свого пацючка. - Хочу показати його спеціалісту, - додав він, поклавши Скеберса на стіл. - Боюся, що Єгипет не пішов йому на користь.
Скеберс значно схуд, а його вуса хворобливо звисали.
- Тут недалечко є крамниця з магічними істотами, - сказав Гаррі, який уже добре вивчив алею Діаґон. - Можеш глянути, чи вони мають щось для Скеберса, а Герміона зможе купити сову.
Вони розрахувалися за морозиво й попрямували до «Магічного звіринця».
Там було небагато вільного місця. Усі стіни були заставлені клітками. Смердючі мешканці кліток несусвітньо пищали, верещали, ґелґотіли й сичали. Доки відьма за прилавком радила якомусь чаклунові, як доглядати за двосторонніми тритонами, Гаррі, Рон і Герміона розглядали клітки.
Дві величезні пурпурові жаби жадібно ковтали мертвих мушок. Велетенська черепаха виблискувала за склом своїм розкішним панцирем. Отруйні помаранчеві равлики неквапно повзали стінкою скляного акваріума, а товстенький білий кролик з голосним ляскотом перетворювався то на шовковий капелюх, то знов на кролика. Ще там були різнокольорові коти, клітка з галасливими круками, кошик з кумедно-пискливими морськими свинками, а на прилавку стояла велика клітка з лискучими чорними щуриками, що стрибали через скакалки своїх довжелезних хвостів.
Чаклун з двостороннім тритоном нарешті пішов, і Рон підступив до прилавка.
- Це мій пацюк, - мовив він до відьми. - Відколи ми повернулися з Єгипту, він має нездоровий вигляд.
- Поклади його на прилавок, - звеліла відьма, добуваючи з кишені важкі чорні окуляри.
Рон витягнув Скеберса і поклав його біля клітки зі щуриками, котрі перестали стрибати й підбігли якомога ближче.
Скеберс, як і майже все Ронове майно, мав пошарпаний вигляд і дістався йому у спадок від братів (раніше він належав Персі). Поряд із вгодованими
