💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Юрій
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Дитячі книги » Сонячна магія - Андрій Левицький

Сонячна магія - Андрій Левицький

Читаємо онлайн Сонячна магія - Андрій Левицький
в Гебвіна виникло відчуття, що він бачить заклинання зсередини: золотаву тканину, тремтливі згустки магічної енергії…

Геб став обличчям до переслідувачів і підняв млинець у витягнутих руках.

Лише на три сходинки нижче був Головнокомандувач. Гебвін навів на нього заклинання, а сім темних дул націлилися йому в лоб. Геб уже зрозумів, чому заклинання зіпсувалося, бачив, де порвалось кілька золотавих ниток, що становили тканину магічного візерунка. Він потягся до цього місця — але не рукою, а свідомістю, — з’єднуючи нитки.

Стволи зброї почали оберталися з сухим шелестом, звук перетворився на гудіння…

Вони вистрілили одночасно. Сім куль вилетіли з рушниці, а заклинання випустило із себе тугий потік води, наповненої світловими магічними порошинками. Потік був настільки щільний, що збив кулі — вони ніби наткнулися на залізну стіну, сплющилися й опали. Вода пузирилася та пінилась, поки вдарила Головнокомандувача та змела його з щаблів. Водяний вал покотився сходами разом із гномами, які відчайдушно репетували та розмахували руками. Геб відкинув заклинання, розвернувся й побіг за супутниками, що встигли подолати другий сходовий марш.

Вони збігали нагору так довго, що навіть дихання могутнього Гаргантюа стало важким та хрипким. Сходи скінчилися несподівано — щойно під ногами були щаблі, й раптом їх змінила рівна підлога. Тут починався срібний лабіринт. Пес зістрибнув зі спини ельфа й мовив:

— Ми всередині Голки. За мною Гноми, зважаючи на гамір, були ще десь далеко внизу, й звуки погоні дедалі тихшали. Услід за магопсом втікачі звернули ліворуч, потім праворуч, потім знову ліворуч…

— Куди ти нас ведеш? — запитав Геб, і тут вони ввійшли до печери.

З далекої стелі звисали сталактити. У молочно-білих глибинах гігантських бурульок пливли, вигинались і переливалися плями світла. Далі підносився справжній ліс гострих сталагмітів, їхні чорні тіні перехрещувалися на срібній підлозі, на рівній і темній, немов закіптюжене скло, поверхні підземного озерця.

— Ух! — тільки й зміг сказати Геб, розглядаючи казкову картину.

Хлюпання мокрих чобіт досягло печери, й Каштелян підхопився.

— Гноми. Поринаємо…

— Як поринаємо? Куди? — Геб глянув на озерце. — Ти хочеш, щоб ми…

— Гагра не буде, — заявив ельф. — Гагра боїться.

Каштелян перебив:

— Як хочете. Зубастик там… — і шубовснув у озеро. Вода не хлюпнула, а розійшлася ледачими перекатами — тільки хвіст майнув над поверхнею і зник.

— Гадаю, нам варто скористатися прикладом нашого доблесного магічного пса, — розважливо зауважив Грюон, озираючись на прохід, де вже миготіли постаті гномів. Він зігнув руки в ліктях, склав разом долоні й пірнув «щучкою». За мить його приклад наслідував Геб. Тупіт і голоси лунали десь за лісом сталактитів. Гагра зітхнув і важко стрибнув у темну воду.

Розділ 15
Потаємна печера

Бардо Тодол надягнув штанці на задні лапи пацюків. Поклав сірі тулубці у велику срібну чашу й вилив туди ж рідину з глечика, що стояв ліворуч.

«Пфух!» — пролунало в спальні, над столом піднявся клуб золотавого диму. Маг зачекав якусь мить, зачерпнув ложечкою рідину з глечика, що стояв праворуч, і теж вилив у чашу. Від розрідженого магрилу знову пішов дим, виник неприємний запах. Сторонній людині здалося б, що по спальні поширилися дуже тихі звуки, які долинали начебто з іншого світу. Ці звуки поступово голоснішали, та й неприємний запах посилювався.

Тодол поморщився взяв третій глечик і, вже не користуючись ложечкою, хлюпнув чималу частину його вмісту в чашу.

Якийсь час нічого не відбувалося, а по тому над чашею спух веселковий міхур. Маг зрозумів, що передав куті меду з останнім інгредієнтом, і підвівся.

Міхур безшумно лопнув, виплюнув клуб густого диму, забарвленого в усі кольори веселки. Примарні голоси залунали виразніше, запахло так, що маг відсахнувся.

Різнобарвний дим піднявся до стелі, над чашею знову спух і лопнув міхур, нова хвиля густих міазмів поширилася по спальні. З очей Тодола потекли сльози, й маг відступив від столу. Над чашею здійнявся третій міхур.

І лопнув. Примарні голоси лунали дедалі гучніше, зі злісною радістю. На стінах виникли сірі тіні, що кривилися, немов їх відкидали невидимі потойбічні істоти, яким належали голоси.

Бардо Тодол ще сильніше зморщив носа й щось замугикав. Над чашею здійнялася півсфера, за її веселковими стінками вгадувався безладний рух. Примарні голоси хихотіли й мерзотно лаялися незрозумілою таємною говіркою.

Четвертий міхур лопнув.

* * *

Четвертий міхур лопнув, і кімнату заволокло різнобарвним димом. Бардо Тодол присів, не припиняючи бурмотіти. Тіні на стінах ставали дедалі виразніші, вигиналися в дикому танці, примарні голоси верещали та стогнали в нападі божевільних веселощів.

Бардо нарешті скінчив заклинання. Третій глечик сам собою піднявся, підплив до чаші та нахилився, виливаючи в неї свій вміст.

Пролунав дуже голосний і водночас безгучний ляскіт, ніби невидимий велетень з розмаху зімкнув гігантські долоні. У Тодола заклало вуха. У

Відгуки про книгу Сонячна магія - Андрій Левицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: