Клуб убивць - Макс Дикий

"Михайло Воронов, прізвисько "Ворон", депутат, корупціонер, відмиває гроші. Місяць тому збив жінку на дорозі і втік, жінка померла на місці. Це — о збіг! — була його коханка.  Провину на себе взяв його водій, який нібито взяв машину боса і ганяв на ній без дозволу. Камери зняли "Ворона", однак відео "недостатньо чітке", та й зізналась інша людина, тож "Ворон" відбувся переляком. Якщо за тиждень петиція набере двадцять тисяч голосів, "Ворона" буде страчено протягом ще одного тижня. Якщо не набере — "Ворона" не можна буде виставляти на голосування три наступні місяці". 

Єпетиція Х № 203

Набрано голосів: 19989

Вирок: знищення при 20000

Залишилось голосів: 11

Залишилось часу: 00:23 год.

Я прокрутив стрічку далі, задоволений оформленням. Все ж, зараз все виглядає куди краще, ніж на початку, я прекрасно оптимізував дизайн.

Долистую до чату, прикріпленого до петиції, і починаю його читати:

Макс: "Ну і де ж ці кляті пара голосів? Залишилось всього двадцять три хвилини до закриття петиції!"

Віка: “Вам не здається, що ви перегинаєте палицю? Їх треба посадити до в’язниці, але вбивати — гріх!”

Нік: “Повбивати усіх, тоді інші будуть боятися! Голосуйте активніше!” 

Мені подобається читати ці переписки. Власне, саме вони — найкраще в цьому проекті. Люблю дивитись, як одні люди корчать з себе праведників, коли інші дозволяють темній і справедливій частині себе взяти над собою гору хоча б в інтернеті.

На мої плечі лягають жіночі руки. Енн обіймає мене, притискаючись пишними грудьми. 

— Тобі ще не набридло сидіти в компі, коли є веселіші заняття? — невдоволено тягне вона. 

Я закриваю ноут і розвертаюсь до неї. Тягну її собі на руки і торкаюсь губами шиї:

— Наприклад? — шепочу, легенько прикусуючи ніжну шкіру.

— Наприклад, сьогодні я можу бути зверху…

Я стискаю її сідниці і впиваюсь губами в пухкі губки. Люблю, коли вона зверху. Коли така нестримна, як зараз, коли вириває мене в цю реальність. 

— Давай розважимось, твої ігри від тебе не втечуть, — вона думає, що я справді граю в комп’ютерні ігри, тому й проводжу багато часу за ноутом.

— Так, мої ігри від мене точно не втечуть, — підхоплюю її на руки і втягую в черговий поцілунок.

 — Ти завжди вмієш бути на висоті, — шепоче вона. 

Коли я доношу її до спальні і вкладаю на ліжко, думаю, що після першого кола голоси якраз встигнуть набратися…

***

Повертаюсь до компа за годину, Енн впилась міцно своїми кігтиками, зовсім не відпускала, аж поки не кайфанула двічі. Вимотана і втомлена вона відрубилась, як і завжди.

Відкриваю ноут, вводжу пароль і бачу заповітне «20008», а під ним «00:00», Час завершився, голоси набрались. 

«Вирок буде приведено в дію після підтвердження адміністратора», — горить на екрані. 

А біля цього напису горить моє улюблене червоне «Підтвердити». Усміхаюсь і натискаю на червоний напис.

Аватарка «Ворона» на екрані починає світитись. З його очей течуть криваві сльози, а краї фото ніби починають горіти. Поступово на обличчі Ворона глядачі бачать весь спектр емоцій від здивування до жаху і страшенного болю. Люблю ці живі аватарки, це реально класна розробка.

Люди в чаті біснуються від захвату, я і сам усміхаюсь. Моя частина роботи зроблена, гори у пеклі, а я буду дивитись…