Помста професора Моріарті - Джон Едмунд Гарднер
— Де її можна знайти?
— Скрізь! — Дівчина розчепірила руки. — Сюзанна сама собі господиня. Я не бачила її два, а може, й три тижні…
— Вранці ми передусім почнемо пошуки циганки Сюзанни, — сказав Холмс, коли вони повернулися до «Крійона». — Слід стає теплим, Кроу. Циганка розмовляла з Моріарті, а мені здається, вона з тих жінок, чий язик заворушиться за невелику грошову винагороду. Як ви розумієте, настав час давати хабарі.
Але наступного ранку Холмс прокинувся не в гуморі. Вилежував довше, ніж звичайно, совався в ліжку, вкривався рясним потом і час від часу корчився, наче в агонії.
— Я змушений повернутися до Лондона, — ослаблим голосом мовив великий детектив. — Це те, чого боявся я сам і проти чого застерігав мене Мур Агар. Гадаю, Лондон — єдине місце, де я зможу знайти необхідні ліки. Вам, Кроу, доведеться вести далі пошуки без мене. Знайдіть Сюзанну й поговоріть з нею. Вам ще не скоро вертатися до Скотленд-Ярду. А я негайно додому.
З важким серцем Кроу провів детектива на перший потяг до Кале.
За тижні, що минули після купівлі будинку на Бермондсі, було багато зроблено. Навіть коли тут поселився Шляйфштайн, люди клану, передусім грабіжники й дрібні злодії, мов справжні будівельники, штукатури та маляри, впорядковували подвір'я та флігелі, ремонтували паркани, аби захистити садибу від цікавих очей.
Було добре обладнано кімнати й для самого Моріарті, й для головних членів його «преторіанської гвардії», підготовлено велику загальну спальню для приїжджих, а також склади для зберігання речей та камери для в'язнів.
Бриджіт Спір до пологів залишилося кілька тижнів, і вона, разом з акушеркою, переселилася до одного із закладів Селлі Годжес. Сама Селлі яка, за її ж таки словами, була також схожа на перевантажений корабель з піднятими вітрилами, згодом мала скористатися тією самою кімнатою й тією самою акушеркою.
Марта Пірсон, освоївшись у домі, тепер виконувала обов'язки Бриджіт Спір. Їй допомагала нова служниця. Закохану в красеня Гаррі Аллена маленьку Поллі, за розпорядженням професора, призначено економкою та куховаркою в Бермондсі, куди перебрався й Аллен. Карлотта більше не належала до найближчого оточення професора, а заробляла собі на хліб в одному з будинків Селлі Годжес, де стала за розпорядницю.
В останній тиждень квітня Сегорбе повідомив з далекої Іспанії, що прибуде до Лондона 2 травня й буде радий зустрітися з Гризомбром, Шляйфштайном та Санчіонаре в зручний для них час. Кімнати для нього було замовлено в невеликому готелі на Аппер-Джордж-стріт, неподалік від старого майдану Тайберн, з лобним місцем, де зустріло свій кінець багато негідників.
27 квітня, у вівторок, в другій половині дня, Моріарті зібрав у Бермондсі таємну нараду. Були присутні троє європейських ватажків та дехто з їхніх прибічників. З боку Моріарті були Спір, Лі Чао, брати Джекобси, Терремант і Гаррі Аллен.
Професор коротко виклав плани, які вже накреслив для нової спілки, й перейшов до візиту Сегорбе.
— Я не хочу витрачати на нього часу, — мовив він похмуро. — Всім відомо, яку владу він має в Мадриді й що може нам запропонувати. Вважаю за краще не везти його відразу до Бермондсі, а зустрітися з ним у непоказному будинку на розі Саут-Ворф-роуд і Прейд-стріт біля вокзалу Паддінгтон. Говорити з ним будемо відверто. Ви, панове, — кивнув Моріарті в бік трьох континентальних ватажків, — зможете підтримати мене. Гадаю, у вас не лишилося сумнівів щодо того, чи придатний я керувати союзом. Ну, а його сумніви, навіяні минулими подіями, незабаром розвіються. Не буде жодних проблем.
Пізніше, залишившись із Спіром, Лі Чао та Терремантом, професор розвинув свою думку далі.
— А чи не краще підстрахувати себе? — дивлячись на Терреманта, запитав він. — Як там пристрій, що його ми про всяк випадок готували для Санчіонаре?
— Пристрій у робочому стані, професоре.
— Гаразд, привезете іспанця на зустріч і відвезете назад. А якщо виникне потреба…
— Все буде зроблено, — посміхнувся Терремант. — Буде обсмалено не лише бороду того іспанського короля.
— Вас, Лі Чао, після сумної кончини старого Боултона ми оберігали, — звернувся професор до маленького китайця. — Тепер вам знову треба поїхати за кордон. Я вже близький до мети. Широка мережа європейських злочинців незабаром знову буде під моєю орудою. Ми могли б уже відтепер розпочати свою діяльність, але я вирішив спочатку раз і назавжди покінчити з Холмсом.
— Ви хочете, щоб я… — почав був Спір.
— Спіре, невже ви нічого в мене не перейняли? — скрививсь Моріарті. — Хіба я не навчав вас, що краще діяти хитрістю й долати ворога, користаючись з його власних слабкостей, ніж пістолетом, ножем чи дрюком? Зрозуміло, це не стосується тих, хто не хоче знати нічого, крім сили. Для Холмса я приготував найкращий вид смерті — громадську ганьбу. Лі Чао мене розуміє. У вашій рідній країні до цих методів — особливий нахил, чи не так, Лі Чао?
Китаєць посміхнувся своєю лиховісною жовтою посмішкою і, мов Будда, покивав головою.
— Настав час, Лі Чао. Позбавте Холмса того, в чому він зараз відчуває найбільшу потребу. Як і в минулі часи. Пам'ятаєте, ми робили це до поразки в Райхенбаху?
— Гадаю, я вас зрозумів, сер, — засміявся Спір.
— Трошки прикрутимо гайки, — серйозно сказав Моріарті. — Час також залучити до дії наших друзів Ембера та Боба Ноба: хай привезуть одну з подруг цього надто допитливого містера Холмса. Коли вона буде в Лондоні, я, гадаю, зможу поводити за ніс публіку у Вест-Енді й підмочити репутацію цього так званого великого детектива.
За годину було відправлено телеграму Емберові, який досі стежив у Аннесі за Іреною Адлер. У телеграмі було всього три слова:
ВЕЗІТЬ ОРЛИЦЮ[3] ДОДОМУ.
Того ж вечора Лі Чао, побувавши в аптеці Чарлза Бігналла, із задоволенням відзначив хвилювання і страх, що відбивалися на обличчі аптекаря.
Китаєць відступив убік і притримав двері для жінки,
