Безликий: Остання справа - Євген Камінський

— Він у місті, на його рахунку вже семеро трупів. Крюгер став найманим вбивцею. Робить собі маски і завдяки ним вбиває. І зараз залишає записки зі своїм прізвищем «Безликий».

— «Безликий»?! — перебив його Борис. — Тоді все зрозуміло. До міста приїжджають кримінальні елементи з різних куточків нашої країни і шукають його. Зараз у багатьох це прізвище на вустах. Чув від своїх знайомих.

— Цікава інформація. Дізнайся про нього більше. І ми закриємо очі на твої останні витівки.

— Я отримав умовний термін. Може досить цим маніпулювати.

— А можеш отримати реальний термін. Так що думай, — закінчив капітан. Допивши пиво, разом з Янушем пішов до виходу.

Вже потемніло. Все місто починає світитися. Правда тільки там, де проїжджають автомобілі і знаходяться справні ліхтарі. Старий, брудний чоловік йшов по приватному сектору Шуменського мікрорайону. На плечі він ніс мішок, з якимись речами. Його чорна борода була дуже густою і закривала пів обличчя. А довге і немите волосся закривало все останнє. Тільки очі виглядали крізь волосся. Нарешті він дійшов до рідної хати. Яка була в такому ж занедбаному стані, як і її власник. Усі вікна були забиті дошками. На стінах вже утворились тріщини. Зайшовши через скрипучі двері, переглянув чи ніхто за ним не йшов. Кинувши речі в куток, він дістав пістолет. Перевіривши, що нікого в будинку немає, він зняв маску. Нарешті можна вдихнути с полегшенням. У будинку було дві кімнати. В одній стояв стіл з великою кількістю різноманітних масок, надітих на воскові форми. Різноманітні інструменти і матеріали для їх створення лежали на підлозі. В старій і пошарпаній шафі лежали вставні щелепи, косметика для гриму, форми носів. А в іншій кімнаті на підлозі лежала купа одягу.

— Все таки радий тут побувати, — сам до себе промовив Безликий. Він уважно дивився через вікно, де рідко горіли фари проїжджаючих автомобілів. Ностальгічні думки відразу захопили його, як тільки приїхав у місто. Так все змінилося. Хоча він побував у багатьох країнах і містах, але Херсон він ніколи не забуде. На жаль, в цьому місті у нього були одні розчарування. Як він зі страшним обличчям вибивав гроші, і ганяв по ринку продавців. А «стрілки»… Це взагалі незабутнє. З радістю би прийшов до старих авторитетів, на яких він працював. Правда, більшість з них уже давно в історії, або в могилах. Але Безликий не просто так приїхав.

— Скоро все місто здригнеться. Чекай те… — засміявшись, підійшов до свого столу і почав дивитися на свою найулюбленішу маску. Темне густе волосся, прямий ніс, округла форма обличчя і білосніжна шкіра. За основу взято лице одного німецького хлопця, якого Безликий і вбив. Хлопчина просто переспав з дочкою кримінального авторитета. Через це, він втратив власне життя. Але його обличчя так сподобалося вбивці. Що вирішив зробити точну копію. Нажаль немає часу захоплюватися цією маскою, потрібно підготуватися до наступного замовлення.

До нічного клубу зайшла жіночка, яка відразу привернула увагу більшості присутніх. Довге темне волосся, неймовірно гарне обличчя і блакитні очі. Вузькі джинси повністю обхопили її великі стегна. Біла сорочка з темним піджаком надавали їй поважного вигляду. І звісно брендові чоботи підіймали, і без того, високу пані. Вона спокійно пройшла повз танцюючих людей на танцполі і сіла за барну стійку. Замовивши дорогий коктейль, почала роздивлятися навколо. Її погляд зупинився за одним столиком, де пила компанія молодих чоловіків. П’ять хлопців щось сильно обговорювали і постійно кликали офіціантів за новими замовленнями. Особливу її увагу привернув один із них, який вже хильнув забагато. Розвалившись на дивані, він відпочивав від розмов. Їхні погляди зустрілись. Вона підморгнула йому, а у відповідь на цю дію, хлопчина підняв брову. Але між поглядом став чоловік, який нахилився на барну стійку біля неї.

— Привіт, що така пташка тут робить?

— Пішов геть звідси, телепень, — прошепотіла вона йому на вухо. Він явно неочікував такої відповіді, невпевнено відійшов. Коли вже пані знову побачила приміченого хлопчину, то він вже виганяв алкоголь на танцполі. Вона допила свій коктейль і пританцьовуючи стала впритул до нього. Своїми рухами вона приманювала його, а хлопець лише посміхався і продовжував танцювати. Все таки, він запропонував їй випити. Вона не відмовилась. Підійшовши до столу, вони залишились тільки удвох. На столі лежало багато закуски, кілька пакетів соку і майже повна пляшка горілки. Випивши першу чарку, він заговорив:

— А як Вас звати?

— Ну, чого ти? Пупсику, я вже й не така стара. Можна й на ти. А звати мене Світлана. А тебе як?

— Мене звати Антон. А чим ти займаєшся по житті?

— Я маю власний бізнес у Києві. Займаюсь нерухомістю.

— А що ти в Херсоні забула?

— Приїхала відпочити від столиці. Тим більше тут такі гарні хлопчики, — промовила вона і відразу почала з ним цілуватися. Побачивши, що коїться за їхнім столом, друзі Антона вирішили не турбувати його.

— Пішли в туалет… — після не довгих поцілунків запропонувала вона.

— Так, пішли, — сказав він. Взявши її за руку, повів до чоловічої вбиральні. Зайшовши у вільну кабінку, вони пристрасно лапали один одного. Вже був знятий ліфчик, і соски її видивлялися крізь сорочку. Він почав лапати її за груди третього розміру, а після цього вона стала стогнати. Обкрутивши свій ліфчик навколо його шиї і ніжно промовила:

— Знімай з мене джинси…

Він присів, зняв ремінь. Різко спустив джинси разом з трусами. Але там було зовсім не те, що він очікував побачити. Після цього, так звана Світлана,