Безликий: Остання справа - Євген Камінський
На дворі вже був вечір. Черговий нудьгував біля витверезної камери, і грав в ігри на телефоні. Очікував на свого колегу по зміні. Двері відчинилися і зайшов лейтенант Дуров з пакетом з супермаркету.
— Привіт, ти запізнився на чергування на тридцять хвилин.
— Та, дружина затримала. — мовив він і підняв пакет. — Довго готувала їжу на зміну. З мене пиво.
— Ну, добре, бувай. — зібрав свої речі черговий і залишив лейтенанта на чергуванні. Приступивши до зміни, Дуров дістав газету з пакету і почав читати.
У витверезнику був Хліб і двоє п’яничок, які дебоширили в центрі міста. Безхатько розповідав їм історії про своє минуле. А ті, від його побрехеньок, засинали. Приблизно одругій годині ночі лейтенант відклав газету і підійшов до клітки з пакетом. З нього дістав кілька рулонів скочу. З решіток камери він замотав руки двом сплячим дебоширам. І, коли почав замотувати руки безхатьку, той прокинувся від цього.
— Що ти робиш? Ти очманів! Чи здубу з’їхав?
— Я думав, ти будеш більш зі мною люб’язний.
— Начальнику, так на минулій зміні все було нормально. Що за фігня коїться?
Замість відповіді, поліцейський зайшов у саму камеру і заліпив губи сусідам по камері Хліба, які від цього прокинулися і не відразу зрозуміли що коїться.
— Невже Хліб ти думав, що втечеш від мене?
— Виродок — це ти? Якого біса?
— Так, так. Ти вважав, що вони тебе захистять від мене? А ти тільки прискорив свою загибель.
— Ну, слухай, слухай. Ми ж нормально спілкувались раніше. Чого ти починаєш?
— В покарання за твої ігри, ти будеш мучитися. І я вже придумав навіть як, — промовив Безликий і дістав з пакету великий секатор і резинові рукавиці і поклав це на підлогу.
– І що ти докажеш? Я може і шмат лайна, але маю обличчя і особистість, на відмінну від тебе. Охорон… — почав кричати з безвиході Хліб, але скотч зупинив його. Остання фраза не на жарт розлютила вбивцю. Надягнувши резинові рукавиці, він взяв секатор і почав знімати старі, пошарпані і смердючі черевики. Тримаючись від їдкого запаху ніг, почав різати пальці ніг секатором. Один за одним. Від болю Хліб аж пищав і здригався. Почав відбиватися ногами. Але після невдалих спроб, їх замотали разом. І продовжилися його страждання. Коли на ногах залишилось по великому пальцю, його мучитель лише посміхнувся. Почав повільно здавлювати секатор руками, і виламувати пальці. Нарешті, коли пальців на ногах не залишилося, він встав. Півкамери було в крові. Двоє п’яничок, відразу ж від побаченого протверезіли. Хліб сопів і плакав від болю. Вбивця розкрив секатор і приклав до його шиї.
— Бувай, — промовив він і здавив ручки. Допоки леза не зайшли на половину в шию. Безликий спокійно зняв рукавички, кинув в свою торбу. І швидким темпом пішов до виходу.
— Зачекай, ти куди? — запитав його слідчий за віконцем. Але замість відповіді, лейтенант в крові вже вийшов за двері і побіг кудись.
* * *Януш і Віктор зайшли в білу кімнату. В ній був тільки стіл і три стільця. На одному із них сидів Безликий в своєму справжньому вигляді. Навпроти нього сіли детективи. Він посміхався беззубим ротом і від цього ставалось лячно, постійно тер свої наручники.
— Ну, ось ти й і спіймався, вбивця. — спокійно почав капітан.
— Ну чому відразу вбивця? Я щось на зразок митця.
— Ти вбивав людей за гроші, — скрикнув Януш.
— Але як красиво. І, взагалі, чому мої методи такі погані? Чим я відрізняюся від жінки, яка після гарячого сексу з коханцем, розповідає рогатому чоловіку як сильно вона його любить. Чи від бізнес партнера, який підписує контракт, а потім тікає з грошима ошуканих компаньйонів. Та навіть від підлітка, який бреше матері, що його друзі палять і він стояв біля них, а сам скурив пів пачки. Люди одягають потрібну маску і образ в різних ситуаціях. А я просто роблю це в буквальному значенні. А ви не думали, чому в мене все так гарно виходить? Люди вірять словам і обличчям, а не справам.
— Досить нам тут розпинатися! Ти розумієш, що тобі кінець. Твоя епопея закінчилася.
— Ха-ха-ха. Ні, якраз у мене все тільки починається, а от до вас прийшов кінець.
Опустивши руки під стіл, Безликий дістав пістолет. Пролунав постріл. Капітан лежав на підлозі в калюжі крові і з діркою у голові. Потім пролунав другий постріл.
Януш прокинувся у власному ліжку. Важко дихав і весь спотів. То був лише сон. Дзвонив телефон. Знайшовши його у темряві, він відразу почув коли підняв слухавку:
— Януш, прокидайся у нас ЧС. Вбили бомжа. Виходь, я біля твого готелю.
У відділку було багато людей. Експерти почали оглядати тіло. З його ніг до цього часу текла кров. Двоє свідків тряслися від побаченого і заїкаючись, ще досі розказували все, що тут коїлося.
— Лейтенанта Дурова знайшли замотаного в простирадло в каналізаційній ямі. Каже, що йшов на роботу, коли хтось оглушив ззаду. Більше нічого не пам’ятає, — промовив капітану поліцейський, який з огидою роздивлявся труп. Капітан мовчки вийшов з відділку. Вже був ранок. Закуривши цигарку, почав розмірковувати про те що сталося.