Числа Харона - Марек Краєвський
— Звідси, — математик ляснув долонею по відкритій Біблії. — Я дуже довго й ретельно вивчав цю книгу.
Детектив роззирнувся помешканням. Охайне, педантично впорядковане. У раковині тарілки складені від найменшої до найбільшої, у шафі так само рівно складені сорочки. Підлога на кухні вишорована піском до білого. І посеред цієї майже стерильності — спітнілий товстун у старому халаті, картатих шкарпетках і з волоссям на скронях, яке стирчить, мов ріжки. У головах шаленців панує неймовірна педантичність, — пригадав собі Попельський слова доктора Підгірного, — але ми досі не можемо її збагнути.
— Вам передалося божевілля Асланова й Паніна? — тихо запитав він.
— Ви щось чули про поняття «шумних чисел»?
— Десь я чув про таке, — Попельський замислився. — Вони якимсь чином визначаються через власний десятковий розвиток?
— Так, — підтвердив Буйко. — У десятковому розвитку такого числа міститься будь-яка скінченна послідовність чисел. Числа йдуть одне за одним, кожне після кожного, злива чисел. А якщо під них підставити літери, що тоді? Тоді ми отримаємо зливу літер, усі можливі комбінації! Вони можуть утворювати змістовні речення, а ті — змістовні тексти! Гадаєте, це невірогідно? Звичайно, це нагадує мавпу, яка гамселячи по клавішах друкарської машинки, поступово надрукувала б «Енеїду» Але тут не йдеться про вірогідність, а про суть речей. Так от, якщо ці послідовності уявити у вигляді літер, то de facto там приховано будь-який можливий текст, можна відшукати зміст будь-якої написаної й досі ненаписаної книжки. Але найважливіше те, що в них історія кожного окремо взятого людського життя. Про існування таких чисел, і навіть про те, що кожне число в певному розумінні є шумним, відомо було вже давно. Але це практично нічого не дає, бо ми не можемо знайти такого числа, записати його у вигляді літер і відшукати потрібну послідовність. Здавалося б, у цьому хаосі немає й не може бути жодного порядку. А я його знайшов, я відкрив числа Харона... Відшукав початок послідовності...
— У магічних квадратах?
— Так, саме в них. Неймовірно важко знайти магічні квадрати. На смужках паперу треба виписувати з різних книг біблійні рядки з однаковою кількістю літер. Тоді посувати ці смужки одну під одною й шукати матрицю. І так без кінця... Мені довелося покинути роботу в реєстраційному бюро, бо не залишалося часу на вивчення гематрій. Протягом трьох років я знайшов лише три магічні квадрати. Лише три, розумієте? Тут потрібна обчислювальна машина й принаймні двоє математиків, які б мені допомагали.
* * *
— Ти жартуєш? — Бекерський потирав долоню після удару. — Двадцять тисяч на машину і двоє людей зі сталою платнею протягом двох років? На машину, яка лічитиме гебрайські літери й утворюватиме з них квадрати?
— Так, — Буйко простягнув руку до пляшки із шампанським, але графський охоронець легенько ляснув його по долоні зі словами: «Больше нельзя!».
— Ти знайшов лише двох осіб, про чиї життя і смерть довідався завдяки їхнім магічним квадратам, так?! — Бекерський вивчав нотатки Буйка. — В обох гематрія 68. Це може бути звичайний збіг обставин! І я маю витратити купу грошей, повіривши в цю, можливо, випадковість? На підставі двох поодиноких фактів повірити в існування загального правила? — Граф Бекерський підвівся. Сягнув до кишені по годинника, відкрив золотий корпус і вслухався у дзвінкі, легкі удари. — Відповім вам словами найславетнішого письменника людства, Федора Достоєвського, — мовив він. — «Извините, милостивый государь, но мы таким не занимаемся». Саша, — звернувся до одного зі своїх опричників і зробив характерний жест, який означав «геть!».
— Я збрехав, насправді я знайшов у Біблії ще два магічні квадрати! — швидко скрикнув Буйко. — Я пішов за гематрією 68. Один стосується мене самого, а інший... Інший стосується тебе! Ім’я жінки — Хая Лейбах! Знаєш таку? Ні, не знаєш! Тепер воно звучить «графиня Ганна Бекерська»! Як гадаєш, цей квадрат зацікавить твоїх друзів з Національної партії? Їм відомо, що той, кого вони висувають кандидатом у депутати — жид, бо його мати — жидівка?
Бекерський щось швидко проказав російською. Його посіпаки схопили Буйка попід руки й рушили коридором. Носаки черевиків математика стиралися об кам’яні плити. Палацом розлігся крик, який згодом відлунював у стінах маленького коридорчика, а черевики гупали по східцях до льоху. У темряві спалахнуло світло. Графові опришки увіпхнули руки й ноги Буйка у два обручі, з’єднані між собою ланцюгом. З рота у нещасного математика стирчав кляп. Буйко вовтузився на підлозі, мов перекинутий жук. Не міг підвестися. Бряжчав кайданами, а на кляпі з’явилася кривава піна.
Граф Бекерський підійшов до нього й розстібнув ширіньку. Один з росіян витягнув кляп з рота Буйка й стиснув математикові носа. Лежачий відкрив рота, і граф миттєво його наповнив. Опришок сахнувся. Боявся, що Бекерський забризкає сечею і його.
* * *
— Він тримав мене в льоху кілька днів. Тим часом обшукав моє помешкання й привласнив собі дослідження! — Буйко схопився за скроні. — Мені довелося їх потім відтворювати! Я міг би його вбити, але не зроблю цього. Натомість викажу його вам! У нього в кабінеті знайдете магічні квадрати. Це докази вбивства обох жінок. На Бекерського чекає шибениця. Мої дослідження повернуться до мене, а ви продовжите роботу в поліції. Хіба що забажаєте працювати зі мною...
Буйко узяв сигарету й жадібно закурив. Спрагло ковтав дим. Його очі наче затуманилися.
— Хто вбив Любу Байдакову та Лію Кох? — запитав Попельський. — Ви чи граф?
— То ось, що вас непокоїть! — засміявся Буйко. — Хіба це важливо, пане комісаре? Заарештуйте графа Бекерського! Матимете докази злочину й убивцю, хіба ні, mon chér?
Попельський підвівся й вибив сигарету з вуст Буйка.
— А чому б мені тебе не заарештувати, га? У тебе теж знайдено докази злочину?
— Заарештуєш Бекерського, а мені даси святий спокій. Натомість я тобі подвійно віддячу. Навчу тебе кодування чисел Харона, ти ж бо досі не знаєш, як це робити, чому я вибрав гебрайську Біблію, а не латинську, чому шукаю квадрати зі стороною із шести одиниць, а не, приміром, із восьми! Більшість таємниць тобі незнана, а я тобі їх відкрию лише тоді, коли Бекерський висітиме на шибениці.
— А якщо мене не цікавлять числа Харона?
— У тебе аналітичний розум, — лице Буйка проясніло. — Поміркуй сам. Ситуація (а): Бекерського засуджують за вбивство, ситуація (b): засуджують мене. У
