Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

— 4А31, маємо відповідь на ваш запит.

— 4А31, слухаю.

— Відповідь позитивна. Кіннард, Ральф Томас, чоловік, білий, дата народження…

— Дідько, я ж просив лише адресу.

Диспетчер зітхнув:

— Вважайте це різдвяним подарунком, засранцю. Адреса: Еверґрін, № 1486. Сподіваюся, ви…

Бад вимкнув рацію і рвонув на схід, до тераси. За швидкості у понад 130 кілометрів на годину та увімкненої сирени він може бути на місці вже за 5 хвилин. Він швидко пролетів номери — 1200-ті, 1300-ті; 1400-ті — це було житло, яке давали ветеранам.

Він припаркувався на хіднику поруч із № 1486 — товстий шар штукатурки, на даху — променистий неоновий Санта на санях із оленем. Усередині горить світло; біля ґанку — довоєнний «форд». У вікні видно, як Ральф Кіннард лупцює жінку в банному халаті.

Жінці на вигляд було років зо тридцять п’ять, обличчя вона мала червоне, розпухле. Вона відсахнулася від Кіннарда; халат розхристався. Груди в синцях, ребра у саднах.

Бад повернувся до машини за кайданками, але тут знову оживає рація.

— 4А31 слухає.

— 4А31, термінове повідомлення. Напад на поліцейських за адресою Ріверсайд, № 1990, біля кафе. Підозрюваних шестеро, затримати поки не вдалося. Ідентифіковано за номерним знаком автомобіля. Оповіщені всі поліцейські загони міста.

Спиною в Бада мороз пішов.

— Наші в біді?

— Так точно. 4А31, вирушайте за адресою 53-тя авеню, № 5314, 53-тя авеню, Лінкольн-Гайтс. Затримайте Санчеса Дінардо, Д-і-н-а-р-д-о. Чоловік, мексиканець, двадцять один рік.

— Зрозумів. Відправте патрульну машину на Еверґрін, № 1486. Підозрюваний — білий чоловік. Мене тут не буде, але хлопці його побачать. Нехай візьмуть його — затримання я сам потім оформлю.

— Затримання реєструвати у відділкові «Голленбек»?

Бад відповідає ствердно, хапає наручники. Він знову повернувся до будинку й поліз до електричного щитка на ґанку — перемикає рубильники, і дім занурюється в темряву, світяться тепер тільки сани Санти; Бад хапає дріт, що веде на дах, і щосили смикає. Конструкція впала на землю, олень вибухнув іскрами.

Коли Кіннард вилетів надвір, то перечепився об розбитого оленя і впав. Бад приклав його мордякою до асфальту і заклацнув кайданки. Поки Ральф виривався і вгризався у землю зубами, Бад зачитував йому давно знайомий текст, який він зачитував усім негідникам, що лупцювали своїх дружин:

— Вийдеш року за півтора, і я про це знатиму. Я з’ясую, хто буде твоїм інспектором з УДЗ, і поговорю з ним по душах. І навідуватимуся до тебе час від часу. Ще раз пальцем її торкнешся — знову сядеш, і тепер уже за статтею за зґвалтування неповнолітньої. А знаєш, що у «Квентіні» роблять з тими, хто дітей ґвалтує? Га? Пускають по колу, красунчику!

Спалахнуло світло — це дружина Кіннарда клацнула рубильником.

— Можна я поїду до мами? — питає вона.

Бад витягнув вміст кишень Ральфа — ключі, скручені трубочкою долари.

— Беріть машину і ні про що не переймайтеся.

Кіннард виплюнув кілька зубів. Місіс Ральфі бере ключі, витягує зі згортку десятибаксову банкноту.

— Веселого Різдва, еге ж?

Місіс Ральфі послала йому поцілунок рукою і заднім ходом виїхала з подвір’я, ще раз переїхавши Санту з оленем.

53-я авеню. Другий код — без сирени. Чорно-біла патрульна машина прибула трохи раніше. Звідти вилізли Дік Стенсленд і двоє патрульних в уніформі.

Бад посигналив, і Стенс підійшов до його машини.

— Що трапилося, напарнику?

Стенсленд показав пальцем на халупу.

— Там сховався один із тих чуваків, що відкрили стрілянину, може, і більше. Там було шестеро мексиканок, і двоє білих, а наших — усього лиш двоє. Браунелл та Геленовскі. У Браунелла черепна травма, а Геленовскі, мабуть, втратив око.

— Ні хріна собі, «мабуть»!

Стенс дихнув на нього: суміш джину і лосьйону для ополіскування ротової порожнини.

— Будеш до слів чіплятися?

Бад вийшов з машини.

— Не буду. Скількох уже взяли?

— Нуль. Наш буде перший.

— То перекажи патрульним, хай не висовуються.

Стенс похитав головою.

— Це — приятелі Браунелла. Хочуть взяти участь.