Таргани - Ю. Несбе
— Ти думаєш, він її використав?
— Щось у цьому роді.
— А може, це моя мати використала його?
Харрі сів на стілець під деревом, але вона продовжувала стояти.
— Мати не хотіла, щоб я була присутня при їхніх зустрічах, так що я майже незнайома з ним.
— Але ти знаєш його краще, ніж я.
— Невже? Гм. Він справляє враження веселої людини, але, може, це тільки здається. У всякому разі, він намагався налагодити зі мною стосунки, наприклад, вирішив водити мене на тайський бокс. Очевидно, думав, що я цікавлюся спортом, раз люблю стрибати із трампліна. Чи використав він її? Не знаю. Шкода, що не можу тобі допомогти, але мені невідомо, що криється в душі в чоловіків цього віку, адже ви не показуєте своїх почуттів…
Харрі поправив сонцезахисні окуляри.
— Дякую, дуже добре, Руно. Ти не попросиш матір, щоб подзвонила мені, коли прокинеться?
Вона встала на краю басейну, повернувшись спиною до води, відштовхнулася й описала прямо перед ним нову параболу, вигнувши назад спину й відкинувши голову. Він побачив бульбашки на поверхні води й повернувся, щоб піти.
Шеф Брекке в «Барклай Таїланд» був лисий, і на обличчі його читалося занепокоєння. Він усе кахикав і кахикав, потім тричі попросив Харрі назвати своє ім’я. Харрі оглянув кабінет і зрозумів, що Брекке не брехав: офіс у керівника був набагато скромніший, ніж у підлеглого.
— Брекке один із наших кращих брокерів, — заявив шеф. — У нього чудова пам'ять на цифри.
— Авжеж.
— Він хитрий, так. Але це його робота.
— О’кей.
— Дехто стверджує, що він часом буває твердим, але ніхто з наших клієнтів не може обвинуватити його в нечесності.
— Що він за чоловік?
— Хіба я щойно вам це не розповів?
Повернувшись в Управління поліції, Харрі подзвонив в Осло Туре Бьо, керівникові валютного відділу «ДНБ». Той повідомив йому, що в Брекке був зв’язок із дівицею з операційного відділу, але незабаром закінчився, очевидно з її ініціативи. Він припустив, що це могло стати причиною переїзду Брекке на роботу в Бангкок.
— Зрозуміло, за пристойні відступні й підвищення зарплати на додачу, — додав він.
Після обіду Харрі й Нхо спустилися ліфтом на другий поверх, де тримали Брекке, очікуючи, коли його переправлять у слідчу в’язницю в Пратунамі.
На Брекке був усе той же костюм, у якому його заарештували. У розстебнутій сорочці із підкоченими рукавами він уже не був схожий на брокера. Чуб прилип до лоба, він розгублено дивився на свої долоні, що нерухомо лежали перед ним на столі.
— Це Нхо, мій колега, — сказав Харрі.
Брекке кивнув і усміхнувся.
— У мене до вас усього одне питання, — вимовив Нхо. — Ви провели посла на підземний паркінг до його машини в понеділок третього січня о сімнадцятій нуль-нуль?
Брекке подивився спершу на Харрі, потім на Нхо.
— Так, — відповів він.
Нхо кинув оком на Харрі й кивнув.
— Спасибі, — сказав Харрі. — Це все.
Розділ 30
Машини на шосе рухалися як черепахи, у Харрі розболілася голова, кондиціонер загрозливо свистів. Нхо зупинився біля в’їзду на паркінг «Барклай Таїланд», опустив скло й довідався від плосколицього охоронця-тайця в напрасованій формі, що Джим Лав сьогодні не працює.
Нхо пред’явив свій поліцейський жетон і пояснив, що їм треба переглянути одну відеокасету, однак охоронець осудливо похитав головою й порекомендував їм зв’язатися з охоронним агентством. Нхо повернувся до Харрі, знизавши плечима.
— Поясни йому, що мова йде про розслідування вбивства, — сказав Харрі.
— Я вже пояснив.
— Тоді доведеться пояснити докладніше.
Харрі вийшов із машини. В обличчя вдарило гаряче вологе повітря, немов він підняв кришку каструлі з киплячою водою. Харрі потягнувся, повільно обійшов навколо машини. Охоронець насупився, бачачи, як до нього наближається двометровий фаранг, і поклав руку на пістолет.
Ставши перед ним, Харрі посміхнувся й лівою рукою згріб його за ремінь. Охоронець було скрикнув, але не встиг учинити опір, тому що Харрі висмикнув у нього зі штанів ремінь і запустив усередину праву руку. Охоронець підскочив, і в цей момент Харрі рвонув його до себе. Труси затріщали. Нхо щось крикнув, але було вже пізно. Харрі тріумфально розмахував над головою білими трусами. Наступної миті білизна полетіла в кущі. Після чого Харрі повільно обігнув машину й знову сів у неї.
— Старий шкільний фокус, — заявив він здивованому Нхо. — Тепер знову починай переговори. От дідько, яка спека…
Нхо вистрибнув із машини й після кількох ласкавих слів до охоронця просунув голову у вікно салону й кивнув. Харрі пішов за ними обома в підвал, при цьому охоронець кидав на нього люті погляди, намагаючись триматися якнайдалі.
Загудів відеопрогравач, і Харрі закурив сигарету. Він уважав, що нікотин у деяких ситуаціях дійсно стимулює роботу мозку. Наприклад, у таких, коли хочеться закурити.
— Отже, — вимовив він, — ти думаєш, Брекке каже правду?
— Ти теж так думаєш, — відповів Нхо. — Інакше не взяв би мене із собою в цей підвал.
— Авжеж. — У Харрі защипало в очах від диму. — І зараз ти побачиш, чому я так думаю.
Нхо переглянув запис і похитав головою.
— Це касета від понеділка, десятого січня, — сказав Харрі. — Близько десятої години вечора.
— Ти помиляєшся, — заперечив Нхо. — Це той самий запис, що ми дивилися минулого разу, від третього січня, коли сталося вбивство. До речі, дата написана на корінці обгортки.
Харрі випустив із рота дим.
— Запис той самий, тільки дата весь цей час стояла інша. Здається, що наш друг, котрий розгулює без трусів, зможе підтвердити, що перепрограмувати дату й час у куті кадру зовсім неважко.
Нхо глянув на охоронця: той, знизавши плечима, кивнув.
— Але це не пояснює, звідки ти знаєш, коли зроблено цей запис, — додав Нхо.
Харрі мотнув головою, указуючи на плівку.
— До мене це дійшло, коли я прокинувся сьогодні вранці від шуму машин на Таксін-бридж під вікнами, — почав він. — І зрозумів, що машин у кадрі надто вже мало. Але ж тут величезний паркінг у шість поверхів й у будинку стільки різних компаній і фірм. Час між четвертою і п’ятою годинами дня, а за цілу годину повз проїжджають усього лише дві машини. — Харрі струсив попіл із сигарети. — А ще я подумав ось про це. — Він устав і вказав на чорні смуги на цементній підлозі. — Це сліди мокрих шин. Від двох автомобілів. Коли востаннє в Бангкоку був дощ?
— Два місяці тому, якщо не більше.
— Помиляєшся. Чотири дні тому, саме десятого січня, між
