В Багдаді все спокійно - Валерій Павлович Лапікура

- Ну, тепер, коли політінформація про дурних начальників і розумних підлеглих закінчена, я попрошу капітана Сироту викласти нарешті конкретні факти. Можна з узагальненнями. Але тільки так - спочатку факти, потім узагальнення, а не навпаки.

- Єсть, товаришу генерал! Якби ми по-дурному не знищили картотеку наркоманів…

- Ну! Знов за рибу гроші! Факти, я тобі сказав, факти!

- …то ми б мали чітку картину з точністю до десятих доль відсотка. А так - плюс-мінус… та менше процента. Ми тут зафіксували, що протягом останніх двох місяців у Києві зменшилась кількість злочинів, пов’язаних зі здобуванням наркотиків.

- От бачиш - а кажеш, що керівництво нічого не тямить.

- Я трошки не про це. З одного боку менше стали красти у лікарнях та на складах, відчутно зменшилась кількість фальшивих рецептів у аптеках. Але з іншого боку - зросла кількість непрофесійних крадіжок.

- Як це - непрофесійних?

- По-перше, крадуть або тільки гроші, або цінні речі, які легко одразу продати. По-друге, ці, як я вже сказав, цінні речі продають випадковим людям за дуже смішну ціну. А головне - практично всі затримані злодії не фігурують у відповідних картотеках наших «злодійських» бригад, зате фігурують, точніше - фігурували у картотеці наркоманів. І останнє, товаришу генерал: крадуть або у себе вдома, або у родичів, або у друзів. І дуже рідко - у випадкових людей. Тому ми реєструємо лише частину епізодів. Основні ж, як той айсберг, під водою.

- І що з цього випливає, товаришу філософ?

- Тільки те, що у Києві з’явилося нове кримінальне джерело постачання наркотиків.

- Де? Хто? Як? З ким? Через кого?

- Треба уточнити. Є дві версії.

- Ну нарешті! Сирота хоч у чомусь та не впевнений. Беру назад свої слова стосовно шмаркача і ідіота. Але пацана поки що залишаю. Продовжуй!

- Версія перша: хтось знайшов ключик до запасів медичних наркотиків. Або підробка документів, або заміна ліків. Тобто - морфій, який виписується для полегшення страждань невиліковно хворому, приховується, а замість нього вводиться… може навіть дистилят. Досі у нас цим займалися «укольні» медсестри…

- А це ще що за таке?

- Ну ви ж знаєте - не тільки міліція дбає про статистику. Медицина теж. Тільки нас б’ють за нерозкриття, а їх за смертність. От вони, даруйте, й граються в спихотехніку. Особливо з хворими на онкологію. Як тільки встановлюють, що бідолаха безнадійний, негайно виписують його додому. А щоб родичі потім лікарню не підпалили, відряджають спеціальних медсестер робити знеболюючі уколи. Кому раз на день, а кому й більше. От ці баришні й хімічать.

- Крадуть ліки?

- По-різному. Та, котра ще боїться або не втратила останньої порядності… хоча, яка тут порядність?… робить так: повідомляє про смерть свого пацієнта з запізненням і продовжує одержувати наркотики як для живого. Ще хтось замість двох-трьох уколів на день робить один. Ну, а ті, у котрих замість совісті сечовий міхур, підмінюють знеболююче дистильованою водою. Можливо, сподіваючись на ефект плацебо.

- Пла…чого? - перебив Старий. - по-людськи можеш пояснити?

- По-людськи: якщо хворий свято вірить, що укол йому допоможе, то часом і справді відчуває полегшення, незалежно від того, що йому вкололи - анальгетик чи дистилят. Але на пізніх стадіях цей ефект вже не діє.

- А що діє на таку наволоч?

- Самі розумієте, їх розмови про совість і про клятву Гіппократа тільки смішитимуть. А притиснеш - плакати почнуть, мовляв, зарплата маленька, живуть у гуртожитку, черга на квартиру довжелезна, діти підростають - їсти просять… одне слово - відбуваються, як правило, легким переляком і переведенням у санітарки на строк від трьох місяців до року.

- Який жах! - озвався Полкан, котрий досі мовчав. - Тут за звичайнісінький п’яний мордобій без особливих наслідків до трьох років дають, а їм за фактичне вбивство - «Ай-яй-яй, як же вам не соромно!». А що ж родичі?

- Родичі теж різні бувають. Є такі, що ладні останню сорочку зняти аби ближнього порятувати, а є й такі, що ждуть-не діждуться, коли ж він, ближній, ноги протягне. Ці, ясна річ, самі ладні «укольній» медсестрі доплатити аби квадратні метри швидше звільнилися. Але довести це важкувато, бо рука руку миє. Міліції не вигідний зайвий труп, а медицині - кримінал.

- Сирота, не ятри душу, переходь до другої версії.

- Переходжу. Версія друга: наркотики продають люди, які не мають ніякого відношення до медицини. Тобто - товар звідкись надійшов. По першій версії необхідна комплексна перевірка по лінії міністерства охорони здоров’я, прокуратура і ми. По другій версії я, власне, працюю. Хоча офіційно від слідства відсторонений.

- Яке в біса офіційно? Ти що - наказ бачив, розписувався в ознайомленні?

- Ні, але ж ви на оперативці казали… і замполіт…

Генерал хвилин п’ять давав вичерпну характеристику замполіту, його розумовим здібностям, розумовим здібностям «козлорогів» з відділу адмінорганів міськкому партії, потім, стишивши голос, пояснив, де саме у нього сидить «керівна і спрямовуюча роль КПРС у нашому суспільстві» і лише після цього резюмував:

- Невже ти не розумієш, Сирота, що навіть якщо людина - генерал, то вона не може під гарячу руку сказати зайвого.

Потім спохмурнів і буркнув:

- Стріляв би таких сучидл…

- Кого, товаришу генерал?