Агент №13 - Андраш Беркеші

— А якщо хтось уже чекав тут на нього?

— Не вірю, щоб знайшовся дурень, який призначив би побачення само тут.

— Чому? Можна собі уявити й таке. Якщо припустити, що Меннел хотів з кимось зустрітися, а той його чокав а моторним човном, то чому б німцеві не припливти сюди? Все залежить від організації замаху.

— Правда, — буркнув Шалго. — Ваша взяла. Але це припущення стверджує непричетність Казимира до вбивства. Хоча, мушу зізнатися, я не вірю в таку комбінацію. Зшило що? Розверніться і пропливіть у такому ж темпі, ніс сюди, он до тих заростей. — Він показав рукою на очерети, які клином вдавалися у воду.

— Засікаєте час?

— Так.

Фелмері викинув у воду недокурок, розвернув човен і енергійно наліг на весла.

— Ну як! — спитав захекано, коли допливли до цілі.

Шалго глянув на годинник.

— Тридцять сім хвилин. Гм, це вже щось значить. Стривайте, не паліть. Пливіть далі, уздовж очерету.

— Ох і завдаєте мені роботи!

— Якщо втомилися, давайте поміняємось місцями, — запропонував Шалго.

— Щоб опинитися у воді? — всміхнувся лейтенант і поплив далі. До трьох верб пливли усього десять хвилин.

— Причалюйте до берега, — скомандував старий. — Тепер можете запалити. — І він почав підраховувати: — Від сорока п'яти відняти тридцять сім, залишається вісім. Плюс десять — це вісімнадцять. Тобто Меннел о восьмій вісімнадцять був уже тут. Саме тут, бо причалити непомітно можна тільки в цьому місці.

— Я нарахував шість заток, — зауважив лейтенант. — Це значить шість причалів.

— Вірно. Але всі ті причали приватні. Якщо вони домовились про зустріч, то, певно, обрали таке місце, щоб не бути в усіх на очах. А це якраз найзручніше місце для такої зустрічі. Ось озирніться: звідусіль закрите. Давайте-но дотримуватись поки що цієї версії. Меннел прибув сюди. Зустрів когось. Той убив його, перетягнув тіло у човен і поплив з ним у глиб озера. Потім викинув ось тут у воду, а сам поплив назад. За цим варіантом усе співпадає. То яка ваша думка?

— Припустимо. Тоді залишається тільки знайти вбивцю.

— Саме так. Щоб трохи розім'ятися, пошукайте в траві, може, щось знайдете. А я ще раз огляну човен.

Директору торговельної акціонерної фірми «Ганза» Егону Брауну нещодавно виповнилося шістдесят. Проте виглядав він молодшим, бо вже кілька років вів урівноважений спосіб життя. Взагалі Браун в усьому знав міру. Любив смачно поїсти, хоч їв рівно стільки, аби лише вгамувати почуття голоду. Від природи не схильний до ожиріння, залишився струнким, до того ж регулярно плавав, їздив верхи, грав у теніс, ходив на лижах, тому його м'язи зберегли пружність і свіжість. М'яке, зовсім сиве волосся його вже рідшало, проте на овальному обличчі майже не знати було зморщок. Усі мали його за тиху, ввічливу людину. Спочатку він вивчав медицину, але згодом зацікавився фізикою, особливо електрикою. Після захисту диплома лікаря, у тисяча дев'ятсот тридцять другому році, за згодою своїх батьків прийняв запрошення свого дядька, що жив у Сполучених Штатах Америки, і став студентом Каліфорнійського університету. Через кілька місяців після приходу Гітлера до влади Браун попросив політичного притулку. Такий крок завдав багато прикростей його батькам у Німеччині.

Інженер-електрик Егон Браун з допомогою свого дядька, що був досить впливовою людиною в Сполучених Штатах, почав працювати на одному з електротехнічних заводів. Виконуючи службові обов'язки, часто їздив у відрядження. Побував не тільки в Сполучених Штатах, а й у Південній Америці, Канаді, в усіх містах, де завод мав свої філіали, станції технічного обслуговування, зв'язки та ін. Згодом налагодив стосунки з німецькими емігрантами — як прихильниками, так і противниками рейху. Проте Браун утримувався від будь-яких публічних виступів. У товаристві поводився скромно, був дуже ввічливим, ніколи не прагнув стати центром уваги. Браунова тітка мріяла одружити його, проте племінник з притаманною йому люб'язністю відхиляв подібні пропозиції. Не бажаючи зв'язувати себе сім'єю, він так і не одружився. Звичайно, в його житті були жінки, коханки, але в товаристві він з ними ніколи не з'являвся. Ніхто не знав, що Браун що з університетських років є одним з найактивніших агентів німецької розвідки, готових заради перемоги рейху на будь-які жертви. З неабиякою витримкою стежив Браун з-за кордону на діями Гітлера, за бурхливим розпитком подій, не піддаючись упливові масової істерії. Він бум достатньо розумний, а тому подумки критично оцінював промови й статті Гітлера. Для нього важливою була не особа фюрера, а перемога рейху. Гітлера він вважав тільки знаряддям для досягнення цієї мети. Він належав до тих небагатьох німців, які не ототожнювали Гітлера н рейхом. Браун був переконаний, що німецька нація, як це, на його думку, випливає з історії, стане керівною сплою в Сиропі. Під час багаторічного перебування в Сполучених Штатах грунтовно ознайомився з американським способом життя, добре пізнав американців і не був у великому захопленні від них. Після поразки гітлерівців Браун не розгубився. Зваживши співвідношення сил, він добре усвідомив, що Німеччина незабаром воскресне, бо західним країнам потрібна сильна Німеччина. Він міркував так: для відродження Німеччини не слід гребувати будь-якою допомогою, проте діяти треба так, щоб не перетворитися в колонію Сполучених Штатів. Він підтримував у міру тісні зв'язки з провідними діячами американської військової промисловості. Мав навіть кілька приятелів серед американських сенаторів. Ці політики і в гадці не мали, що є тільки знаряддям у тій грі, яку вже роками так хитро проводить Браун. На перший погляд він здавався проамериканцем. Його шпигунська діяльність під час війни не була викрита. Офіцер абверу, з яким Браун підтримував зв'язок, після відсторонення Канаріса від своїх обов'язків утік. Лише згодом він розповів Брауну, що за розпорядженням адмірала особисті справи агентів, які діяли в Сполучених Штатах, знищені. Отже, гестапо ніколи не дізнається з донесень, що за підписом агента «Студент» ховається Егон Браун. А трохи пізніше, коли цей офіцер абверу став жертвою автомобільної катастрофи, Браун остаточно заспокоївся. Він так спритно підтасовував з-за куліс події, що американські приятелі