Смілла та її відчуття снігу - Пітер Хьог
— Я обережна з ними.
— Але він додає, що він би порекомендував будь-якій цивільній експедиції взяти вас із собою провідником, навіть якщо доведеться нести вас на спині. Потім ідуть ваші наукові праці. З десяток, деякі опубліковані за кордоном. З назвами, які вищі нашого з капітаном Теллінґом розуміння. «Statistics on Glacial Graphology». «Mathematical Models for Brine Drainage from Seawater Ice».[9] I компендіум, написаний вами для студентів. «Основні риси гляціальної морфології Північної Гренландії».
Він закриває теку.
— Є кілька інших відгуків. Від викладачів. Від співробітників американської військової лабораторії «Колдуотер» на острові, який називається Байлот. Усі вони одностайно стверджують, що той, хто хоче що-небудь дізнатися про лід, може з великою користю для себе звернутися до Смілли Ясперсен.
Раун знімає пальто. Без пальта він виявляється худим, як йоржик для прочищання курильної люльки. Я знімаю туфлі й сідаю з ногами на стілець, щоб можна було помасажувати пальці ніг. Вони заніміли від холоду, до колготок прилипли крижинки.
— Ці відомості, чесно кажучи, збігаються з curriculum vitae,[10] який ви подавали, коли просили дозвіл на в’їзд до Північної Гренландії у зв’язку з експедицією Норвезького полярного інституту для таврування білих ведмедів. Ми ретельно перевірили ці відомості. Вони цілком відповідають дійсності. Якщо ґрунтуватися на них, я думаю, може скластися враження, що ми маємо справу з молодою, дуже незалежною жінкою з надзвичайним потенціалом, який вона честолюбно й талановито використовує. Вам не здається, що саме такого висновку можна дійти?
— Ви можете дійти будь-якого висновку, це вже як вам завгодно, — кажу я.
— Проте у мене є і деякі інші відомості.
Ця тека дуже тонка, темно-зелена.
— Цей звіт практично збігається з тим звітом, який відділ капітана Теллінґа мав у своєму розпорядженні, коли вони поставили штамп «Відмовити» на вашому останньому клопотайні про дозвіл на в’їзд до Північної Гренландії. Він починається з того, що підсумовує деякі факти вашого особистого життя. Ваша мати пропала без вісті 12 червня 1963 року під час полювання. Очевидно, загинула. Брат кінчає життя самогубством у вересні 1981 року в Упернавіку. Батьки одружилися 1956 року, розлучилися 1958-го. Після смерті матері батьківські права перейшли до батька. Апеляція з боку материного брата у зв’язку з цим відхилена Міністерством юстиції в травні 1964-го. Приїхала в Данію у вересні 1963-го. Пропадала, оголошувався розшук, і поліція знаходила шість разів з 1963-го по 1971-й, двічі в Гренландії.
Данська школа для іммігрантів — 1963-й. Школа Скоуґор у Шарлоттенлунді, 1964—1965-й. Виключена. Інтернат Стінхой у Хумлебеку, 1965—1967-й. Виключена. Потім ідуть короткі періоди в невеликих приватних школах. Іспит з програми 9-річної школи здано екстерном після приватного навчання вдома. Потім гімназія. В останньому класі залишена на другий рік. Іспит на атестат зрілості складено екстерном 1976-го. Зарахована до Копенгагенського університету. Відрахована 1984-го, не отримавши диплома. Тепер політична діяльність. Кілька разів була арештована під час пікетування Радою молодих гренландців Міністерства з охорони довкілля. Брала активну участь у створенні ІА, коли розпалася РМГ.
Він запитливо дивиться на Теллінґа.
— Inuit Ataqatigit. «Ті, що йдуть уперед». Агресивно марксистський настрій.
Уперше капітан заговорив.
— Покидає партію того ж таки року через численні розбіжності. З того часу не перебуває в партіях. Потім кілька незначних порушень закону. Три незакриті справи про порушення канадського територіального законодавства в протоці Пірі. Чому?
Я мітила білих ведмедів. Ведмеді не вміють читати карти. І значить, не поважають державних кордонів.
— Кілька дрібних порушень правил дорожнього руху. Вирок суду за наклеп у зв’язку із статтею «Гляціологія й отримання прибутку у зв’язку з розробкою нафтових родовищ у Північному Льодовитому океані». За це виключена з Данського гляціологічного товариства.
Він дивиться на мене.
— Чи є організація, з якої б вас ще не вигнали, фрекен Ясперсен?
— Наскільки мені відомо, я все ще значуся у відділі цивільної реєстрації населення.
— Окрім цього, ми заглянули в справи Податкового управління і районної адміністрації. Ви трохи заробляєте вашими публікаціями, зрідка підробляєте, отримуєте допомогу. Але не схоже, щоб це могло задовольнити ваші потреби. Можливо, вас хтось фінансує? Як ви ставитеся до свого батька?
— Тепло і з повагою.
— Це дещо могло б прояснити. Річ у тім, що капітан Теллінґ заглянув і в його декларацію про доходи.
Для мене немає нічого нового в тому, що вони все це знають. З часів заснування військової бази в Туле існувало обмеження на те, скільки цивільних пасажирів може перебувати на борту кожного літака, що прилітає до Гренландії. Щоб у розвідки був час перевірити, чи всі пройшли конфірмацію, чи всі походять з хороших родин і чи всім були зроблені щеплення від східної червоної лихоманки. Найдивніше, що вони мені все це повідомляють.
— Ці відомості створюють більш суперечливу картину. Вимальовується портрет жінки, яка не закінчила жодного курсу навчання. У якої немає роботи. Немає родини. Яка, де б вона не була, створювала конфлікти. Яка ніколи не могла пристосуватися до навколишнього оточення. Жінки агресивної. І яку кидає від одного політичного полюса до іншого. А проте вам вдалося за дванадцять років взяти участь у дев’яти експедиціях. Я не знаю Гренландію. Але мені уявляється, що коли в людини не вдалося життя, то їй легше приховувати це серед полярних льодів.
Це я залишаю без коментарів. Але я заношу це до чорної книжечки разом з його ім’ям.
— У цих експедиціях ви кожного разу були провідником. Кожного разу використовувалися секретні карти, супутникові й радарні знімки, результати метеорологічних спостережень, надані військовими. Дев’ять разів за останні дванадцять років ви давали підписку про нерозголошення відомостей. У нас є копії всіх цих матеріалів.
Я починаю розуміти, куди він хилить, у чому полягає його основна думка.
— У такій маленькій країні, як наша, ви, фрекен Ясперсен, являєте собою складний випадок. Ви багато бачили і багато чули. Це автоматично відбувається з кожним, хто потрапляє до Північної Гренландії. Але ви маєте таке минуле і таку вдачу, які — коли б ви були в будь-якому іншому місці на данській території — гарантували б те, що вам би не дали нічого побачити й почути.
У моїх ногах відновлюється циркуляція крові.
— Людина, у якої є бодай крихта здорового глузду, сиділа б на