💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Детективи » Кривава осінь в місті Лева - Олександр Шевченко

Кривава осінь в місті Лева - Олександр Шевченко

Читаємо онлайн Кривава осінь в місті Лева - Олександр Шевченко
увазі. Однак вони настільки переконані, жи мусять це робити, розумієш, от за принципом «якщо не я, то хто?», що зупинитися не можуть. Може, цей Окозбирач — дідько, ну й прізвисько! — саме такий тип?

— І своїм посланням він говорить нам, що... Що ж він говорить?.. Що жінки... сліпі та безсердечні?

— Це варіант! — Ніна аж клацнула пальцями, підкреслюючи влучність його формулювання. — Цілком можливо. Але якщо він вважає усіх жінок такими, то...

— Усіх не переб’єш, — Олег похмуро усміхнувся. — Мала радість, як на мене. Ні, тут має бути ще щось. Інший мотив. Тобто не конче інший, але...

— Не такий загальний?

— Точно, — зрадів Сокіл цій підтримці. — І не такий простий. Це все надто очевидно, а є ще щось і на споді. Ось тільки що? Може, усі ці панянки щось бачили... чи навпаки — чогось не побачили?

Ніна потерла пальцями скроні — після напруженого дня голова стала важкою і жваво мислити відмовлялася. Олег помітив цей жест.

— Втомилася? — співчутливо чи то спитав, чи то ствердив він. Ніна кивнула.

— Трішки, якщо чесно. Але то пусте. Я ж сама визвалася допомогти.

— Тобі пусте, а мені важливе. Давай відкладемо на завтра цю дедукцію. Гайда, я тебе додому підкину. Я на машині.

— Ні, — запручалася Ніна, — не хочу на машині. Ти бачив, що надворі?

— Тобто?

Дівчина хмикнула.

— Надворі — майже літо. Точніше, останні його залишки. Ще тепло, тихо, і сутінки такі... оксамитові. За такої погоди я завжди йду додому пішки.

— Нема питань, — Олег розвів руками. — Ходімо прогуляємось.

— І зауваж — це для того, щоб краще думалося. Мені здається, я думаю навіть уві сні.

— Не уявляєш, наскільки це мені знайоме.

Вони вийшли з агенції у справді теплий, як тепле молоко, вересневий вечір і кілька десятків довгих кроків просто мовчали, насолоджуючись тихим затишком вже спорожнілих вулиць. Все ж, не дивлячись на температуру, в цьому вечорі було більше осені, ніж літа, — опалого листя на тротуарах і вздовж брівок додавалося з кожним днем, незважаючи на зусилля двірників. Деякі жовтогарячі й криваво-червоні парашутики кленового десанту саме меланхолійно йшли на посадку, щоби в найближчі два місяці остаточно окупувати місто й підготувати його до снігової облоги.

Першим заговорив Сокіл:

— Вибач, що питаю, і якщо скажеш «не твоє діло», я також не ображуся, але... чому ти й досі не заміжня?

Ніна розгубилася. Пояснювати справжні причини свого затягнутого в часі дівування вона не збиралася, принаймні так скоро, проте й брехати Олегу зовсім не хотілося. Його питання було цілком закономірним — на Галичині, де жінка до тридцяти, як правило, вже мала трійко дітей і була поважною, як римська матрона, ситуація хоч і змінювалася з часом, але не тими темпами, яких би хотілося Ніні. На неї й досі поглядали скоса. І питали те саме, що й шеф, ледь не щодня, але не так делікатно.

— Скажімо так, я дуже перебірлива. Чекаю принца на білому слоні, — віджартувалася дівчина, і Олег підхопив її гру.

— Пхе... що з тих принців узяти, окрім аналізів? Оно хоч би принц Чарльз... та ну! Тут і білий слон горю не зарадить. Кажу тобі, шукай калібром нижче. Герцогів там, чи графів, на худий кінець. Вони бодай на людей схожі. Ет, жаль, жи в мене титулу катма — хоч якийсь, а шанс би був.

— Щодо титулу можна торгуватися, — удавано серйозно мовила Ніна. — Але білий слон обговоренню не підлягає.

І тут-таки поцікавилася, вже без жартів:

— А що, в Англії ти знався з аристократами?

— Та «знався» — то загучно сказано. Так, бачив кілька разів... одного разу довелося слівцем перекинутися.

— І як воно? Спілкування?

Сокіл гмикнув.

— З тобою — краще, як на мене.

Ніна завжди відчувала, що червоніє — кров приливала до щік і робилося гаряче. Зараз вона також відчула цей жар зніяковіння, вдруге за цей вечір, і подумки подякувала Богу за те, що вони вже проминули працюючий ліхтар і зараз проходили під неробочим. Слід терміново змінити тему. Але не різко.

— Що ж, мене це тішить. Добре гуляти так, у цьому надвечір’ї. І голова боліти перестала... Не хочеш повернутися до обговорення злочинів Окозбирача?

— Не хочу, — відповідь Олега була виразно забарвлена здивуванням, — але мушу, якщо в тебе є цінні думки, що допоможуть слідству.

— Є дещо.

— Ну що ж, гаразд. На чому ми зупинилися?

— На мотиві. Маю версію, чому жінка в уяві нашого вбивці може бути безсердечною.

— Я слухаю.

— Наприклад, його могла покинути коханка. Чи дружина. Заради іншого — може, багатія якогось, — занурилась у вир припущень Ніна, не помічаючи, що ступає прямісінько в калюжі, котрі лишились від обіднього дощу. — Так чи інакше, зрада зіпсувала йому життя. От тобі й безсердечність жінок. Після цього вбивця остаточно переконався, що всі баби шльондри, не бачать щастя в себе під носом, і кинувся доводити світові цю свою позицію буквально, виймаючи очі й серця в представниць слабкої статі. Ну, як тобі мотив?

— Досить переконливий, — визнав шеф і кисло додав: — Тільки з ним ми будемо шукати Окозбирача до індійської Паски. Спочатку доведеться виявити всіх рогоносців Львова й області, а потім визначити, в котрого з них на цьому ґрунті остаточно поїхав дах.

— То тобі кортить, аби вкупі з мотивом ще й ім’я випливло? — спитала Ніна дещо сердито. — Так не буває.

— Та ні, буває, — проказав Олег замислено. — Усе

Відгуки про книгу Кривава осінь в місті Лева - Олександр Шевченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: