Худий - Дешіл Хеммет

— Нудно? — здивувалась вона. — Та я аж тремчу з цікавості.

— Жінкам більше подобаються пристрасті, — кахикнув він, — романтика. Так чи так, ніщо не вказувало на його місцезнаходження, доки він подзвонив у п'ятницю Маколею, щоб домовитись про зустріч о другій годині у вестибюлі готелю «Пласа». Маколея не було, тож він залишив йому записку.

— Маколей був у нас, — повідомив я, — на ленчі.

— Він сказав мені. Гаразд. Маколей прийшов до «Пласи» лише близько третьої і не знайшов там Уайнента. Не було його прізвища і в книзі адміністратора. Маколей змалював його зовнішність — з бородою і без бороди, — одначе ніхто не пригадав, що такого бачив. Адвокат подзвонив до своєї контори, проте Уайнент більше не озивався. Джулія Вулф, якій Маколей зателефонував після цього, сказала, мовляв, і гадки не має, що Уайнент у місті, хоч, на думку адвоката, це була брехня, бо напередодні він сам дав їй п'ять тисяч доларів, знаючи, що Уайнент за ними прийде. А проте він нічого їй не сказав, поклав трубку і зайнявся своїми справами.

— Якими справами? — поцікавився я.

Гілд застиг із куснем булки в роті.

— Думаю, це неважко буде з'ясувати. Я дізнаюсь. Оскільки на нього не падала підозра, ми це обминули, проте зовсім не важко з'ясувати, яке в кожного алібі.

Я заперечливо похитав головою, відчувши запитання, що він його не наважився задати.

— Я ні в чому його не підозрюю, окрім хіба того, що він адвокат Уайнента і знає більше, ніж каже.

— Напевно. Я розумію. Але, гадаю, саме для цього 1 наймають адвокатів. Тепер щодо дівчини: Джулія Вулф — швидше за все було її несправжнє ім'я. Остаточно ми це ще не з'ясували, але з упевненістю можна сказати, що вона була зовсім не тією людиною, на яку Уайненту варто було покладатися в цій справі — тобто знаючи її минуле.

— Вона мала судимість?

Гілд кивнув:

— Це доволі заплутана історія. Зо два роки до того, як поступити секретаркою до Уайнента, дівчина сіла на шість місяців у в'язницю в Клівленді по звинуваченню у шантажі. Під ім'ям Роди Стюарт вона спокушала чоловіків, а потім погрожувала жертві розкриттям зв'язку.

— Гадаєте, Уайнент знав про це?

— Уявлення не маю. Не думаю, щоб він довірився їй, якби знав, але стверджувати напевне нічого не можна. Кажуть, він втратив голову від неї, а ви ж бо знаєте, якими дурними стають тоді чоловіки. А вона наставляла йому роги з тим Шепом Мореллі та його приятелями.

— Ви справді маєте щось проти Мореллі? — поцікавився я.

— Це не пов'язане з убивством, — похмуро пояснив він, — ми розшукували його за інше. — Гілд насупив руді брови — Хотілося б знати, що його змусило прийти до вас. Звичайно, ці «голочники» на все здатні, а проте цікаво.

— Я розповів усе, що знаю.

— В мене нема сумнівів, — запевнив він. Потім обернувся до Нори: — Сподіваюсь, ви не подумали, що ми надто брутальні з Мореллі? Бачте, ви б мусили…

Нора усміхнулась, сказала, мовляв, усе чудово розуміє, і налила Гілду кави.

— Дякую, ласкава папі.

— А що значить «голочпик»? — спитала вона.

— Наркоман.

Вона глипнула на мене.

— Невже Мореллі був?.. — Геть одурілий.

— Чому ж ти мені не сказав про це? — обурилась вона. — Я все проґавила! — Вона вийшла з-за столу і рушила до спальні, де задзвонив телефон.

— Чи збираєтесь ви притягти його до суду за напад? — запитав Гілд.

— Ні, якщо ви не вимагатимете.

Він похитав головою і байдуже відказав, ховаючи в очах цікавість:

— Гадаю, у нас і так вистачить звинувачень проти нього.

— Ви не доказали про дівчину.

— Ах, так, — погодився він. — Ми встановили, що вона досить часто не ночувала вдома — по дві-три ночі. Можливо, саме тоді вона стрічалася з Уайнентом. Не знаю. Принаймні у версії Мореллі, що він з нею не бачився вже близько трьох місяців, ми не знайшли невідповідностей. Що ви про це думаєте?

— Те ж саме, що і ви, — відповів я. — Минуло близько трьох місяців, як Уайнент кудись поїхав, — це може щось означати, а мо’, й ні.

Зайшла Нора і сказала, що мене кличе до телефону Гаррісон Квін. Він повідомив, що продав облігації, які я збирався списати з рахунку, і назвав ціну.

— Ти не бачився з Дороті Уайнент? — спитав я.

— Ні, після вечірки у вас не бачився, але зустрічаюся сьогодні в барі «Пальма». Якщо відверто, то вона просила тобі цього не казати. А що ти думаєш про золото, Ніку? Ти багато втратиш, якщо не придбаєш ті акції. Наші західні дикуни готові оголосити інфляцію, щойно збереться конгрес, це вже напевне, хай навіть не тоді, то пізніше вони обов'язково це зроблять. А я тобі казав, якщо пригадуєш, ще минулого тижня, що ходять чутки про поклади…

— Гаразд, — урвав його я і наказав придбати кілька акцій золотих рудників по курсу дванадцяти з половиною.

Він пригадав, що бачив у газетах повідомлення про моє поранення. А проте зовсім не поцікавився подробицями й пропустив повз вуха мої запевняння, що я почуваюся добре.

— Гадаю, на кілька днів наша лавочка прикриється, — зітхнув він з удаваним смутком. — Послухай, у вас є квитки на сьогоднішнє відкриття театрального сезону. Якщо ви не підете, то я б міг…

— Ми збираємось. Щиро дякую за турботу.

Він зареготав і попрощався.

Коли я повернувся до вітальні, зі стола вже прибрали. Гілд влаштувався зручно на дивані, а Нора саме йому розповідала:

— … мусимо кудись тікати на різдвяні свята, бо мої родичі просто не дають спокою — якщо ми вдома, вони збігаються до нас або ж нам доводиться тягтися до них, а Ніка це дратує.

Аста в кутку облизувала лапи. Гілд зиркнув на годинник:

— Я відібрав у вас часу більше за ваших родичів. Не хочу набридати…

Я сів і зазначив:

— Здається, ми саме підійшли до вбивства?

— Так, впритул. — Він знову відкинувся на спинку дивана. — У п'ятницю, 23 грудня, десь близько двадцяти хвилин на четверту місіс Йоргенсен знайшла смертельно поранену дівчину. Важко сказати, скільки часу вона там пролежала, конаючи. Але відомо, що о пів на третю вона була ще жива і відповіла на телефонний дзвоник місіє Йоргенсен, так само як і на дзвонив Маколея близько третьої години.

— Я й не знав, що місіс Йоргенсен їй дзвонила.

— Це перевірено. — Гілд прочистив горлянку. — Ми нічого не підозрювали, але, ви розумієте, в процесі розслідування збирали факти й дізналися від телефоністки з «Котленда», що вона з'єднала місіс Й. із замовленим номером близько половини на третю.

— Про що