В погоні за Привидом - Микола Володимирович Томан

Майор Єршов вийшов на вулицю хвилин через п'ятнадцять після Малиновкіна. Поблукав деякий час по місту, зайшов у міську бібліотеку, а потім на пошту. Був уже вечір, коли він повернувся на квартиру Джандербекова. Двері йому відчинив Аскар.

— А в мене чай скоро буде готовий, — весело сказав він, — Заходьте, разом повечеряємо.

Єршов подякував йому і пройшов до кімнати Жанбаєва.

Сівши за стіл і роздумуючи, як йому бути — йти до Аскара чи ні, майор почув скоро, як за дверима хтось обмінявся привітанням з хазяїном дому:

— Ассалам-алейкум!

— Огалайкум-ассалям!

А потім, коли довелося все-таки піти в гості до Аскара, біля дверей кімнати Темірбека Єршов почув монотонний голос:

— Агузо беллахі менаш-шайтан ерражім…

— Це брат молитву читає, — усміхнувся Аскар, який проводив майора до себе в кімнату, — старорежимна він людина. Знаєте, що таке «Агузо беллахі…» і так далі? «Благаю бога, щоб він зберіг мене від спокус шайтана». От що це значить. Смішно, правда?

— Чому ж смішно? — серйозно запитав Єршов. — Якщо людина віруюча, нічого в цьому смішного немає.

— Та я не в розумінні молитви, — розсміявся Аскар, і вузькі його оченята майже зовсім при цьому заплющилися. — Доки ж вірити в бога можна?

— Ну, це вже в якійсь мірі на вашій совісті, — усміхнувся і Єршов. — Ви людина культурна — перевиховайте його.

— Може кого іншого, а його не перевиховаєш! — переконано сказав Аскар, відчиняючи перед Єршовим двері до своєї кімнати. — Хотів його з вами познайомити — теж до себе запрошував. Так не пішов нізащо. Вечір сьогодні якийсь такий, що релігійній людині їсти нічого не можна. А сидіти за столом і не їсти нічого — спокуса дуже велика. Спеціально молитву читає з цього приводу.

Цілий день не давало спокою Сабліну останнє повідомлення Єршова. Навіщо потрібний Жанбаєву сейсмограф? Що збирається він розвідувати за його допомогою?

Чим більше думав Саблін про цей сейсмограф, тим ясніше ставало, що це не випадкова знахідка.

«А що, коли Жанбаєва цікавлять наші праці в галузі атомної енергії?» — мимоволі виникла тривожна думка. Адже і минулого року і навесні цього року було затримано декілька шпигунів, які зізналися, що їх цікавили праці в галузі атомної енергії. Чому ж не міг цікавитись цим і Жанбаєв? Робота в археологічній експедиції дає змогу йому вільно роз'їжджати по всій Аксакальській області і встановлювати свої сейсмографи, де тільки йому потрібно.

Випробування атомної бомби обов'язково зв'язане із сильним вибухом, подібним до маленького землетрусу. Чутливі сейсмографи можуть зареєструвати і навіть визначити епіцентр такого землетрусу на дуже значній відстані від нього. Можливо, Жанбаєв і розвідував райони випробування наших атомних бомб?

Але які ж райони?

Жанбаєв розташувався в районі Перевальська, де, як Сабліну було відомо, ніяких випробувань атомних бомб не провадилось. Чому ж тоді досвідчений міжнародний шпигун вибрав саме це місце?

А може Жанбаєва цікавило використання атомної енергії в мирних цілях? СРСР ніколи не приховував цих мирних цілей використання атомної енергії. Саблін пригадав заяву Вишинського на одній із сесій Генеральної Асамблеї ООН:

«… Ми поставили атомну енергію на виконання великих завдань мирного будівництва, ми хочемо поставити атомну енергію на те, щоб висаджувати в повітря гори, змінювати течію рік, зрошувати пустелі, прокладати нові й нові лінії життя там, де рідко ступала людська нога».

«Жанбаєв перебуває саме в районі прокладання однієї з таких нових «ліній життя», мимоволі подумав Саблін. — Але навіщо все-таки йому могли бути потрібні відомості про застосування атомної енергії в Радянському Союзі? Може, він мав намір вивідати техніку використання цієї енергії? Або хотів зібрати дані про ці роботи для провокаційної мети, для розпалювання атомної істерії?»

Генерал добре пам'ятав провокаційний галас з «літаючими блюдечками», здійнятий свого часу херстівською пресою з приводу міфічних радянських реактивних літаків у вигляді дисків, які з'явилися начебто над Америкою, з метою повітряної розвідки.

Що ж затівають сьогодні майстри міжнародної провокації?

Саблін замислено пройшовся по своєму кабінету і відстебнув крючки коміра — спека у Москві в ті дні стояла нестерпна.

«А як зараз там, у Середній Азії, нашому Єршову?» — подумав Саблін, зупиняючись біля відчиненого вікна, з якого несло жаром розпеченого сонцем асфальту.

Генерал стояв так деякий час, вдивляючись у потік автомобілів, які бігли по широкій площі. Виникло на мить томливе бажання — викликати машину, сісти в неї і поїхати куди-небудь за місто, ближче до природи, полежати на траві біля річки, поблукати в лісі… І знову думки повернулись до повідомлення Єршова, до турбот про справи, які потребують термінового рішення.

Генерал знову пройшовся декілька разів по кабінету і сів за письмовий стіл. На столі в зеленій папці лежали вирізки із закордонних газет, підібрані для Сабліна полковником Осиповим. На деяких з них були позначки полковника. Він пропонував, наприклад, звернути увагу на галас, здійнятий іноземною пресою в зв'язку з нашими досягненнями в галузі використання атомної енергії в мирних цілях.

Переглянувши ще раз ці вирізки, генерал зняв телефонну трубку і викликав до себе Осипова. Полковник зразу ж прибув.

— Який зв'язок між всім цим, — запитав його Саблін, кивнувши на папку, де лежали вирізки з газет, — з повідомленням Єршова? Адже не для розширення мого світогляду запропонував ти