Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой
Назустріч йому йшов, дивлячись просто в очі, Ед Екслі.
З його вигляду було зрозуміло, що йому все відомо про Бада з Інес.
Розділ 44
Засідка біля крамниці «Ранчо Генка» на розі 52-ї та Централ. Над дверима табличка: «Переведення в готівку чеків соціального забезпечення». Третє січня, день видання допомоги, тож на хідниках зібралися спраглі готівки. У П’ятої бригади Підрозділу нагляду з’явилася інформація, що якийсь хлопчина зі своїм приятелем збираються обчистити крамницю. Якась дівчина розізлилася на свого хлопця за те, що той переспав з її сестрою, і настучала на нього копам. Джек зі своєї машини стежив за входом до магазину. Спостережний пост на 52-й зайняв сержант Джон Петєвіч, причому сидів він там із такою мордякою, ніби був завзятим головорізом, а не поліцейським.
Пообідав Джек чіпсами із горілкою. Він позіхнув і потягнувся; судова справа — Араґон проти Піментеля, усе, як і хотів Лоу. Він мав зустрітися з ним сьогодні ввечері на якісь тусовці для політиканів. Горілка обпікала йому шлунок, шалено хотілося відлити.
Раптом — автомобільний гудок. Петєвіч жестом показав на тротуар. До крамниці зайшли двоє білих молодиків.
Джек прожогом кинувся через вулицю. Петєвіч також наблизився до входу. Вони разом зазирнули всередину через прозорі двері. Грабіжники стояли біля каси, спиною до входу — дістали пістолети, у руках повно грошей.
Господаря ніде не було видно, як і клієнтів. Джек кинув погляд у дальній кінець прилавка — стіни були забризкані кров’ю і розмазаними мізками. СТРІЛЯЛИ ЧЕРЕЗ ГЛУШНИК. ЩЕ ОДИН СПІЛЬНИК БІЛЯ ЗАДНІХ ДВЕРЕЙ. Джек вистрілив виродкам у спину.
Петєвіч закричав; біля чорного виходу почулися кроки. Джек вистрілив ще раз — навмання — і кинувся навздогін. Над його головою розбилися в друзки пляшки; нападник стріляв також навмання і таки через глушник — замість пострілів чулися тільки приглушені звуки. Джек побіг у кінець прилавка, де лежали двоє мертвих грабіжників, але задні двері зачинено. Петєвіч, не довго думаючи, виніс їх пострілами з пістолета, і вони побачили третього зловмисника, що тікав алеєю. Джек вистріляв йому услід всю свою обойму; втікач перестрибнув через паркан. З вулиці почулися крики вітрищак. Перезарядившись, Джек також перемахнув через паркан і опинився на чиємусь подвір’ї. І тут на нього накинувся доберман. Пес несамовито гарчав та намагався вкусити його за обличчя — Джек вистрілив. Пес, стікаючи кров’ю, завалився на землю; Джек знову почув постріли — паркан від них розлітався на щепи.
На подвір’я влетіли двоє патрульних. Джек кинув свій пістолет на землю, але патрульні стріляли, мов дурні, навсібіч, розносячи на друзки нещасний паркан.
— Офіцер поліції! Офіцер поліції! Агов, поліція! — крикнув Джек, піднявши руки вгору.
Вони повільно наблизилися та обшукали його — зовсім ще молоді. Вищий з них дістав його жетон.
— Опа… Вінсеннс? Колись ти був найкрутішим копом Лос-Анджелеса, так?
Замість відповіді Джек врізав йому коліном по яйцях. Високий завалився на землю; його напарник дивився на них, роззявивши рота.
Джек розвернувся й пішов геть звідти у пошуках місця, де можна було б випити.
Він знайшов забігайлівку й почав замовляти склянку за склянкою. Після двох перших перестали тремтіти руки, ще після двох в нього прокинувся потяг до красномовства.
— Ті, кого я тільки-но вбив: звиняйте, хлопці, я насправді краще стріляю у беззбройних цивільних. Мене змушують піти на пенсію, так що я думав, що до того, як виповниться двадцять років, відколи я працюю у поліції, я встигну відправити за ґрати ще кілька негідників.
Моя дружино: ти вважала, що береш шлюб із героєм, але потім подорослішала і зрозуміла, що помилялася. Тепер хочеш закінчити юридичний факультет і стати правником, як татко та Елліс. Про гроші паритися тобі не доведеться — тато купив тобі будинок, організував весілля, і за освіту татко також заплатить. Коли ти прочитаєш в газетах, що твій чоловік на чергуванні застрелив двох озброєних грабіжників, ти вирішиш, що це перші зарубки на стовбурі його пістолета. Але де там — у сорок сьомому році борець із наркоманами Джек пристрелив двох ні в чому не винних людей. Це, дитинко, із тих секретів, які йому іноді дуже хочеться тобі розповісти, аби бодай трохи оживити ваше шлюбне життя.
Джек всадив іще три склянки. Після цього подумки повернувся туди, куди завжди повертався, добряче напившись: у п’ятдесят третій рік, до тієї справи з порнухою.
Шантажу він не боявся: застрахований він був від цього залізно, на вбивство Гадженса поклали з прибором — репортери із «Цілком таємно» намагалися замутити своє розслідування, але теж нічого не знайшли. Петчетт і Брекен його не чіпали — вони мали копію Сідового досьє на Джека, але чесно дотримували угоди. Він чув, що Лінн досі була з Бадом Вайтом, але для нього ця далеко не дурна повія та її сутенер давно уже перетворилися на не зовсім приємні спогади тієї далекої кривавої весни. А от порнуха йому так і не давала спокою.
