Червоний горобець - Метьюз Джейсон

— В такому разі, доречними будуть вітання, — сказав Корчной. — Ось це саме такі двадцятирічні тріумфи, яких ми потребуємо. — Він випив коньяку зі своєї чарки. — Ваню, чим я можу допомогти?

— Ні, ні, тобі нічого не потрібно робити, — сказав Єгоров. — Я хочу, аби ти починав справу проти американця, навіть попри те, що нам треба взяти паузу в делікатній справі, якою ми зараз керуємо. Коли можеш починати?

— Щойно знадобиться моя допомога. Твоя небога готова, — невимушено сказав Корчной. — Як скоро нам вирушати?

— Ще маємо трохи часу. Якщо можете вирушати зараз, доки наше джерело відновлюється після серйозної операції на очах, час саме підхожий.

— Без проблем, за кілька днів ми будемо готові висуватися.

— Добре, — сказав Єгоров.

— Нам усе вдасться, — запевнив Корчной. — Можеш розраховувати на нас.

— Я розраховую на вас, — сказав Єгоров, — ти ж мій найнадійніший uchastnik, старий партнер.

«Ах ти ж старий крокодил», — подумав Корчной.

Він устав з дивана й поглянув з велетенського панорамного вікна на сосновий ліс унизу.

— Ми добре попрацювали, Ваню, а особливо ти. Хто б міг подумати, що ці двоє молодих випускників Академії побудують такі кар’єри?

— Годі вже сентиментів; у нас ще багато роботи, — сказав Єгоров. — Дякую, друже, за твою відданість, заходь до мене частіше.

Вони підійшли попід руки до дверей у коридор і швидко обійнялися по-ведмежому.

— А зараз я повернуся до свого кабінету й смердітиму коньяком і твоїм гидким одеколоном, — сказав Корчной. — Зав­дяки тобі про мене думають, що я алкаш і pedik.

Вони обидва засміялися, і Єгоров провів поглядом Корчного, доки той ішов коридором, думаючи: «Колись він був видатним і безстрашним, але зараз надто зморений». Він повернувся до свого кабінету й зачинив двері.

***

У голові МАРБЛа снували думки. Він негайно передасть інформацію, сьогодні ж увечері, швидким супутниковим зв’язком. Уявив, як Бенфорд читатиме те повідомлення. Та тут відчувався якийсь душок. Ваніне запрошення на четвертий поверх було неочікуване, не характерне. Вибачення за керування опера­цією на його території було лише прикриттям. Ваня не мав щонайменших докорів сумління через втручання у сфери компетенції інших. Ваня робив тільки те, що принесе максимальний зиск і визнання самому Вані. Він завжди був такий, саме через це він перетворився на бюрократа, полишивши справжню розвідувальну роботу на інших.

Він переглянув чотири важливі подробиці, надані Ванею. Мега-джерело — ЛЕБІДЬ — було «справою двадцяти років», надаючи найкращу інформацію з часів атомного шпигунства. Цією справою керували з вашингтонської резидентури. Вірогідно, до неї був залучений і Анатолій Голов. ЛЕБІДЬ нещодавно переніс операцію на очах. «Більше зачіпок для Бенфорда», — подумав МАРБЛ.

МАРБЛ минув широкі коридори першого поверху і звернув до просторого кафетерію. Була заледве одинадцята тридцять, але працівники вже почали приносити судочки з обідами. Відчуваючи, як у нього паморочиться в голові й крутить у шлунку через той клятий Ванін коньяк, МАРБЛ підійшов до прилавка й замовив grybnoy sup — густий суп з грибами та сметаною. Побачив начальника Лінії Т, Назаренка, який сидів сам за столиком, і швидко спробував вислизнути з його поля зору, але Назаренко помітив його й кивнув головою. Тепер доведеться підійти й сісти поруч, бо ж для начальника дружнього департаменту не зробити цього було б порушенням протоколу. Корчной підготував себе до того, що доведеться двадцять хвилин їсти суп у товаристві чоловіка на прізвисько «Осцилограф», як його прозвали молодші науковці з технічного департаменту.

— Юрію, як справи? — сказав Корчной, сідаючи за стіл.

Він відламав шматок від окрайця хліба і вмочив у паруючий суп.

— Багато справ, багато справ, — сказав Назаренко.

Він намагався розпиляти голубець, і результат був катастрофічний. Корчной не міг відвести погляду, мовби спостерігаючи страшну ДТП.

— Доводиться працювати понаднормово. Весь час надходять нові дані, доводиться перекладати, аналізувати, писати резюме для четвертого поверху. Просто якась лавина дисків. Все надсилають Кремлю.

Цікаво. Диски. Мабуть, та сама справа, з великим обсягом результатів.

— Вам потрібна допомога? Надіслати вам одного-двійко аналітиків?

Це був нечуваний прояв щедрості. Жоден відділ добровільно не пропонував такої допомоги. Назаренко підвів голову, вражений і здивований.

— Володимире Андрійовичу, це дуже люб’язно з вашого боку. Я ціную вашу допомогу, — сказав Назаренко, прожовуючи половину голубця. — Але ця робота призначена для вузького кола поінформованих аналітиків. Така вимога.

— Ну, тоді дайте знати, чи я можу допомогти вам у якийсь більш підхожий спосіб. Я знаю, як воно, коли тебе завалюють роботою, — сказав Корчной.

— Скоро нам дадуть трохи перепочити. Єгоров казав, що очікується тимчасова затримка в потоці інформації. — Назаренко нахилився над своєю тарілкою до Корчного, його адамове яблуко смикалось, а щоки надималися. — У джерела загострення оперізувального лишаю, він на лікуванні.

Назаренко допустив серйозне порушення правил безпеки, але ж Корчной, зрештою, був начальником дружнього відділу, негласним авторитетом з поважною репутацією.

МАРБЛ відчув, як по хребту йому ніби провели бурулькою. Стіни кафетерію насунулись на нього, голоси навколо стали нерозбірливим бубнінням. Він змусив себе з’їсти ложку супу.

— Ну, гадаю, це прекрасні новини для вас. Треба хапатися за будь-яку нагоду перепочити. — Корчной стишив голос. — Юрію, гадаю, нам не варто обговорювати такі теми. Ви знаєте про делікатність цього всього краще за мене. Не будемо нікому розповідати про цю розмову, згода?

Темно-карі очі Назаренка винувато блимнули, коли він второпав, до чого хилить генерал.

— Цілковито погоджуюсь, — сказав він.

Він взяв свою тарілку і встав, бурмочучи вибачення, що йому терміново треба йти. МАРБЛ залишився сам, присилував себе з’їсти ще одну ложку супу, намагаючись виглядати природно й невимушено.

Це початок його кінця, пастка, вони підозрюють його? Чи, може, це загальне випробування на вірність? Він іронічно похитав головою, усвідомивши Ваніну пастку для канарейок, варіанти, які той згодував бозна-скільком старшим керівникам зі своєї срібної ложечки. Ходи сюди, мала kolibri, крихітна пташечко, розкажи як ти розносиш пилок? Він як ніколи відчув необхідність відправити повідомлення до Ленґлі.

Grybnoy sup — суп з грибами

Замочити сушені гриби і процідити. Додати воду з грибів до бульйону з яловичини й варити гриби чотири години. Пропасерувати в олії дрібно нарізану цибулю до золотистого кольору й додати в суп. Засипати, помішуючи, кукурудзяний крохмаль і варити на слабкому вогні до загусання. Приправити за смаком і подавати зі сметаною і петрушкою.

32

Науково-технічна розвідка.

29

Бенфорд сидів у напівтемряві свого кабінету, на невеличкому клаптику поверхні столу, вільної від звалища мотлоху, блимав сигнал вхідного повідомлення по секретному каналу. Він двічі перечитав зашифроване повідомлення від МАРБЛа, чуючи його голос, поки читав слова, бачачи, як той втискає дозволений ліміт знаків у пакетну передачу. Проревів секретарці негайно викликати Нейта з Еліс. Очікуючи на них, він ще раз перечитав повідомлення:

Раз: ЛЕБ точно США. В каже матер ЛЕБ найкращі з 50х. Мож працює не в столиці. Голов вірогідн кер. Назаренко заявл перевант роботою-диски й тех дані.

Два: В пров перевірку. Сказав Назаренку про герпес. Мені про опер очей. Мож інші вар-ти.

Три: В віднов оп по НН. Я кер (!) плем В у справі НН.

Чотири: Очік поїздка Рим