Червоний горобець - Метьюз Джейсон

був величаво високий, його ріденьке сиве волосся зачесане назад. Довгий рівний ніс і витончена щелепа натякали на Романових, однак нині це нічого не важило, навіть для СВР. Голов був одягнений в ошатний чорний костюм від «Бріоні», цупко накрохмалену білу сорочку й темно-синю краватку від «Марінелла» у крихітну брунатну крапочку. Поверх вугільно-сірих шкарпеток був узутий у чорні лофери «Тод Гомміно». Мабуть, він якийсь елегантний європейський граф у відпустці в Сполучених Штатах. Єдиним елементом, що вносив дисонанс у його вигляд, був простий золотий перстень з печаткою на мізинці. На Голові він мав таємничий вигляд, натякав на приховану історію.

Голов закінчував вечеряти фрикасе з ягнятини з яйцем та лимоном, фіолетовою капустою, пасерованою в бальзамічному оцті, й pommes de terre aligot, таким же добрим, як він куштував у Південній Франції. Хоча він зазвичай не вживав під час операції, проте йому треба було підкріпитися — чи то, певне, випити — перед зустріччю з сенаторкою. Закінчив другий келих Шардоне і замовив doppio еспресо.

Доки прибирали зі столу, Голов ще раз нагадав собі, що ЛЕБІДЬ аж надто важливий контакт, аби марнувати час і техніку на пом’якшення, дисциплінування чи контроль її. СВР давала Стефані все, чого вона хотіла. Вона передавала протоколи закритих засідань СКРК, сотні цифрових сторінок свідчень посадовців від розвідки та оборони щодо збройних систем, розвідувальних операцій і політики США, прикладів чого Центр ще ніколи не бачив, ніколи й не здогадувався про їх існування. В обмін СВР організовувала їй заробітну платню в розмірах, небувалих для хронічно ощадливої розвідувальної служби Росії.

Її цінність піднесла Стефані над статусом агента — вона була суперкротом, потенційним агентом впливу, Маньчжурським кандидатом. Голов почав керувати нею, асистувати й наставляти її, готуючи до подальшого важливого просування по службі. В цьому не було нічого нового. Росіяни робили таке роками, непрямо, і з іншими членами Конгресу США. На жаль, більшість із тих розбещених законодавців зрештою врізалися у стовпи, або ж, зробивши стрибок, приземлялися в Дзеркальний ставок, або ж їх зносило з мосту в річку. Порівняно з тими цирозними базікалами ЛЕБІДЬ не мала подібних слабкостей. І ще краще — жоден з них не мав її потенціалу. Центр бачив майбутнє Буше в кабінеті, в ролі директора ЦРУ, а може, навіть і віце-президента.

Її робота була разюча, та найкраще ще чекало попереду. ЛЕБІДЬ стояла на порозі найвразливішої, найостаннішої ПСД у Пентагоні — Програми Спеціального Доступу з розробки передового Глобального Орбітального Апарату (ГЛОА).

Первинні розвіддані, які вже встигла надати ЛЕБІДЬ, приголомшили росіян. ГЛОА мав стати гібридною платформою, здатною проводити РЕР30 та ЕР31, водночас надаючи GPS підтримку. Він зможе сам захиститися на орбіті від супутників-винищувачів. А що більше непокоїло Москву — це вірогідна здатність ГЛОА запускати удари з космосу по наземних цілях. Напряму. Жодних тобі військових літаків, радарів, стелс-технологій, зенітних ракет, загиблих пілотів і попереджень. Точкові удари по поверхні планети з трьохсот миль у космосі. Доповідачі з ВПС США назвали його Перстом Божим.

Виконання, як і управління з суворою звітністю, цією ПСД на мільярд доларів було ексклюзивно доручено лос-анджелеській корпорації «Петфайндер сетелайт», що була розташована у високотехнологічному коридорі уздовж дороги до Лос-Анджелеського аеропорту й бази ВПС США в Ель-Сегундо. А ще, за збігом обставин, виявилось, що це колишній виборчий округ сенаторки Буше. «Авжеж, — подумав Голов, — найкраще ще чекає попереду».

***

Сенаторка Буше жваво проминула невеличкий хол «Табард інну», оформленого в стилі англійського заміського будинку, протиснулась між людей у вузькому, оздобленому картинами коридорі, що сполучав кімнати й зал, і вийшла в сад. Побачила Голова за столиком у дальньому кінці й попрямувала до нього. Голов підвівся, подав руку й нахилився в європейській манері, піднісши губи на кілька дюймів до її руки. Одначе до руки сенаторки Голов губами не торкнувся. Пригадав колишні зведення про її соціальні звички й те, що вона полюбляла робити тими руками.

— Стефані, добрий вечір, — сказав Голов, підбираючи слова.

Він називав її на ім’я, щоб створити атмосферу фамільярності й уникнути вживання її титулу, зачіпаючи тонку грань між чемністю й близькістю. Ніколи не можна знати напевне, в якому вона настрої. Коли Стефані сіла, Голов став чекати на її відповідь.

— Вітаю, Анатолію, — сказала Буше. Поклала лікті на стіл. — Даруйте, що переходжу відразу до справи, але чи ви вже отримали відповідь від своїх людей?

Сенаторка дістала сигарету з сумки. Голов подався наперед і підпалив її тонкою, як олівець, золотою запальничкою «Буґатті».

— Я передав їм ваше прохання, Стефані, — сказав Голов, — разом зі своєю рекомендацією погоджуватися без вагань. Очікую на відповідь за кілька днів.

Він сів, невимушено поклавши руки на скатертину. Принесли його каву, і Стефані замовила віскі з содовою.

— Так добре, що ви порекомендували їм заплатити, Анатолію, — сказала Буше своїм комітетським голосом. — Навіть не знаю, що б я робила без вашої підтримки.

«Яка ж нестерпна баба», — подумав Голов. Утім він знав, що Центр заплатить. За таку інформацію вони заплатять у п’ять разів більше, ніж вона просить. Перші диски, надані нею з брифінгів СКРК та «Петфайндер сетелайт», вразили росіян. Додаткові диски, посібники і програмне забезпечення з майбутніх брифінгів «Петфайндер» та МО будуть безцінні.

— Стефані, ви ж знаєте, що завжди можете розраховувати на мою підтримку. Не переймайтеся, Центр погодиться, з великою радістю.

Голов придушив імпульс торкнутися руки Буше через стіл.

— Це добре, Анатолію, бо сьогодні нам стало відомо, що «Петфайндер» близький до завершення першої стадії лабораторних випробувань навігаційних і навідних схем. Я наполягла на регулярному звітуванні про процес. Раз на квартал відвідую «Петфайндер» у Лос-Анджелесі. Цей проект фінансуватимуть ще з десяток років. — Буше випустила вгору потік диму. — Тож, якщо ваші товариші в Москві, — ці останні слова сказані аж надто гучно, подумав Голов, ніби погрожуючи, — не захочуть платити, гаразд, на тому й закінчимо, я умию руки.

Голов ще раз відзначив цю міру пихатої самовпевненості Буше, ніби вона живе у світі, де не існує наслідків, і вона не здатна усвідомити той беззаперечний факт, що Центр ніколи не дасть їй ось так просто «піти», бо цей вибір не належить їй. Голов спробував уявити собі зустріч, на якій Буше скажуть, що вона повинна продовжувати шпигувати для Москви, інакше її викриють.

— Ясна річ, ми продовжимо нашу співпрацю, — сказав Голов заспокійливо. — Навіть не думайте, що буде якось інакше. Ми продовжимо тихо-мирно робити свою справу, ви продовжите вражати й приголомшувати наших людей, ми продовжимо винагороджувати ваші зусилля, і ваша кар’єра процвітатиме.

Голов уже давно відкинув спокусу додавати ідеологічних прикрас. Досить і простого перелічення фактів. Ти передаєш нам секрети, ми тобі платимо за них.

— Я хотів би продовжити нашу розмову з минулого разу, присвячену вашій безпеці, — сказав Голов. — Я знаю, ви не вважаєте це за необхідне, але я наполягаю, щоб ви вислухали мене. Я роблю це заради вас, Стефані, більше ні для кого. Це важливо.

Голов відсьорбнув свого еспресо й поглянув на Буше з-понад краю чашки. Вона стомлено видихнула сигаретний дим.

— Ви відомий персонаж у Вашингтоні, — м’яко повів Голов. — У певних колах я також знаний як старший російський дипломат. Наші тривалі публічні зустрічі вкрай небажані. Мос­ква непокоїться. Я непокоюсь. Нам треба вигадати щось краще.

Голов говорив твердим тоном, безцеремонно. Вони