Пасажир - Жан-Крістоф Гранже

— Я вражена, — іронічно відказала вона.

Шатле обернувся і втупився їй просто у вічі. У нього були світлі крайки очей, чарівливі, порочні. Слава Богу, вона успадкувала материні очі. Антрацитові чилійські очі, кольору викопного вугілля, що видобувають за тисячі метрів під землею біля підніжжя Анд.

— Я не жартую, Анаїс. Іграм край.

Після недільного попередження розпочнуться санкції. Без балачок треба повертатися додому. Вона змінила Флері-Мерожі на цю волю під наглядом. Залізні лабети в’язниці — на оксамитові батькові рукавички.

— Я ж тобі казав уже, — озвався він. — Ті хлопці не жартують. У них завдання. І вони частина системи.

— Ото й розкажи мені про цю систему.

Шатле зітхнув і вмостився зручніше. Наче второпав, що в нього теж вибору нема. Щоб переконати доньку, йому доведеться відкрити всі карти.

Дощ раптом шалено зацяпотів у вітрове скло. По вікнах попливли пацьорки води. Енолог[66] коротким порухом відкрив бляшанку з дієтичною колою.

— Нема ніякої змови, — тихо мовив він. — Ні оборудок, ні таємного плану, як ти оце гадаєш собі.

— Та нічого я такого не гадаю. Слухаю тебе.

— «Метис» заснували в 60-х роках французькі та бельгійські найманці. Відтоді спливло чимало води. І ця компанія давно вже не займається такою діяльністю.

— «Метис» — одна з-поміж провідних компаній, що виробляють психотропні засоби. Її науковці ведуть дослідження в царині контролю над розумом.

— «Метис» — фармацевтична та хімічна корпорація, як і «Гехст» чи «Санофі-Авентіс». Це ще не робить їх змовниками, які намагаються орудувати глуздом.

— А як же їхні охоронні агенції?

— Вони боронять їхні виробничі потужності й використовуються лише для внутрішньої безпеки.

Анаїс проглянула список клієнтів тієї агенції. Батько або бреше, або нічогісінько не знає. Агенція надавала послуги й іншим підприємствам Жиронди. Та, може, основними її клієнтами були підприємства, що належали до концерну «Метис». Але нехай.

— Я знаю там двох, які по-своєму розуміють охоронну діяльність.

— «Метис» тут ні до чого. Відповідальність за цей безлад лежить на тих, хто використостовував агенцію, щоб прикрити своїх… людей.

Отож, він був обізнаний з усіма подробицями операції. Пролунали удари грому, наче ударна хвиля землетрусу. Небо стало гранітом чи ще якимсь мінералом, що репнув ізсередини.

— І кого? — знервовано запитала вона.

— «Метис» розвиває виробництво нових препаратів. Заспокійливих, антидепресантів, снодійних, нейролептиків… Крім суто виробництва, існують лабораторії, що розробляють, синтезують і вдосконалюють лікувальні засоби. Так працюють усі фармацевтичні компанії.

— А до чого тут найманці з агенції?

Кульгавець помалу цідив колу. Крізь стіну зливи він споглядав вулиці, що тягнулися за вікном, — вони були геть сірі, й тільки часом траплялися на них барвисті плями. Заводи, комори, торговельні центри.

— Армія тримає такі досліди під наглядом. Людський мозок є і завжди буде найважливішою мішенню. І водночас, як хочеш, найголовнішою зброєю. Усю другу половину останнього століття ми розвивали ядерні озброєння. Головно задля того, щоб їх не використовувати. Контроль над розумом — інший спосіб уникнути війни. Як сказав Лао-цзи: «Найбільший переможець той, що перемагає без бою».

Анаїс терпіти не могла людей, які вдаються до цитат. Хитрий виверт, щоб порівнятися з великими мислителями. Цього разу вона не дозволить задурити собі голову.

— «Метис» відкрив один препарат.

— Не сам «Метис». Одна його дочірня лабораторія. Дослідний центр, що його акції належать «Метисові».

— Як вона зветься?

— Хтозна.

— Ти за дурну мене тримаєш?

— Я не став би ображати члена моєї родини. Я беру участь у зборах, де не розголошуються такі подробиці. Ця лабораторія розташована у Вандеї. Центр клінічних досліджень, що провадить здебільшого непотрібні досліди. На практиці їх не застосуєш.

— Препарат, що викликає подрібнення особистості? І це ти називаєш непотрібним?

— Це те, що нам продали. Насправді препарат не пощастило стабілізувати. В нього некерована дія.

— Ти ж не будеш заперечувати, що піддослідні потерпали від синдрому дисоціативної втечі, викликаної невідомим препаратом?

Шатле помалу похитав головою. Той порух міг означати що завгодно. Дощ оточував «мерседеса», наче щітки на мийниці.

— Нас цікавить контроль над глуздом. Феєрверків нам не треба.

— Кому це — нам?

— Національним силам оборони.

— Ти став французьким військовим?

— Тільки консультантом. Go-between[67] поміж «Метисом» і урядом. Міноритарний акціонер корпорації. До того ж я знайомий з динозаврами, які й досі мають право голосу у французькій армії. Ось у цій якості я і брав участь у розробленні протоколу. Та й годі.

— І як називається той протокол?

— «Мотрійка». Російська лялька. Бо препарат викликає послідовне подрібнення особистості. Та програму вже припинили. Ти розслідуєш те, чого більше нема. У нас уже вибухнув скандал, та скінчився він нічим.

— А усунення людей? Викрадення? Психічні тортури? Ви гадаєте, що закон вам анідесь?

Шатле іще пийнув коли. Анаїс аж пашіла вся. І за контрастом особливо гостро відчувала кожну крижану бульку на батькових вустах.

— А хто, власне, помер? — спитався він, навмисне загострюючи свій південно-західний акцент. — Декілька самотніх дурників? Кілька хвойд, які не вміли тримати язика за зубами? Послухай, доцю, ти вже велика, щоб корчити ідеалістку. У Чилі казали: «Не треба оббирати гнилий плід».

— Ліпше з’їсти його так?

— Еге ж. Це війна, любцю. І декілька експериментів на людях незіставні з результатами, що на них ми розраховуємо. Щороку тисячі людей гинуть у терористичних актах. Терористи дестабілізують цілі нації, загрожують світовій економіці.

— Тобто головний ворог — тероризм?

— На сьогодні, так.

Анаїс похитала головою. Вона не може допустити, щоб хтось безкарно коїв таке на французькій землі.

— А хто вам дозволив викрадати цивільних? Вводити їм препарати, якщо їхня дія не вивчена? А потім отак з доброго дива знищувати їх?

— Досліди на людях давні, як і сама війна. Нацисти ставили їх на євреях, вивчаючи межі людської витривалості. Японці заражали китайців хворобами за допомогою ін’єкцій. Корейці та росіяни випробовували трутизну на американських військових бранцях.

— Ти маєш на увазі диктатури, тоталітарні режими, заперечення недоторканності людського життя. Франція — це демократія, що має закони і моральні цінності.

— У 90-х роках чехословацький генерал Ян Сейна розповідав у США про те, що він бачив по той бік залізної завіси. Досліди на вояках, маніпулювання розумом, застосування наркотиків або трутизн до в’язнів… І жодна жива душа не