Містер Мерседес - Стівен Кінг
потрібно було отримати назад свої телефони. У її часи всі тримали над
головами запалені сірники або одноразові запальнички «Бік». Теперішні
діти тримають свої мобільні телефони, спільне світіння усіх тих маленьких
екранчиків заповнює блідим, сливе місячним сяйвом чашу аудиторії.
«Звідки вони знають, що саме так треба робити, — дивується подумки вона.
— Хто їм про це каже? А втім, якщо згадати, хтось щось казав нам?»
Вона цього не може згадати.
Вогні на сцені розжарюються до пічної червоності. У цей момент нарешті
крізь перевантажену мережу пробивається виклик і мобільник Барбари
Робінсон вібрує в її руці. Вона його ігнорує. Відповідь на якийсь
телефонний дзвінок — це остання в світі річ, яку їй хотілося б зараз
зробити (уперше в своєму юному житті), і все одно вона б не змогла почути
того, хто їй телефонує — мабуть, її брат, — якби навіть відповіла. Галас
у концертному залі «Мінго» оглушливий… і Барб це страшенно подобається.
Вона вихитує своїм вібруючим телефоном туди-сюди над головою широкими
повільними помахами. Усі так само роблять, навіть її мама.
Лідер-вокаліст «Довколишніх», одягнений у найтісніші джинси, які будь-
коли бачила Таня Робінсон, вибігає на сцену. Кем Нолз відкидає назад своє
спадаюче хвилею біляве волосся і заводить: «Ти не мусиш бути знову
самотньою».
Більшість аудиторії поки ще залишається на ногах, махаючи своїми
телефонами. Концерт розпочався.
34
«Мерседес» звертає зі Спайсер-бульвару на позначену знаками «ПОСТАЧАННЯ
“МАКу”» та «ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ» службову дорогу. За чверть милі
зсувні ворота. Вони закриті. Джером зупиняється біля стовпа з інтеркомом.
Там табличка з написом: «ЩОБ ВІДКРИЛИ, ДЗВОНІТЬ».
Ходжес мовить:
— Скажи їм, що ти поліція.
Джером опускає своє вікно й натискає кнопку. Не відбувається нічого. Він
натискає її знову, цього разу тримаючи. Ходжесу напливає кошмарна думка:
«Коли нарешті хтось відповість на Джеромів дзвінок, тим кимсь виявиться
та жінка-робот, з пропозицією кількох десятків нових опцій».
Але тут виявляється справжня жива людина, хоча й не дружня.
— Задній заїзд замкнено.
— Поліція, — каже Джером. — Відкривайте ворота.
— Що вам потрібно?
— Я вам щойно сказав. Відкривайте ці чортові ворота. Справа нагальна.
Ворота починають від’їжджати на свої роликах, але замість того, щоб їхати
далі, Джером знову натискає кнопку.
— Ви служба безпеки?
— Старший доглядач, — відповідає рипучий голос. — Якщо вам потрібна
служба безпеки, ви мусите дзвонити до Відділу безпеки.
— Там нема нікого, — каже Ходжес Джерому. — Вони в залі, вся їхня зграя.
Просто заїжджай.
Джером рушає вперед, хоча ворота ще не цілком відкрилися. Він обдирає
оновлений лак на корпусі «мерседеса».
— Може, вони його вже схопили, — мовить він. — У них же є той його опис, тож може, вони його вже схопили.
— Не схопили, — каже Ходжес. — Він усередині.
— Звідки ви знаєте?
— Слухай.
Саму музику вони ще не можуть розібрати, але з так і відкритим водійським
віконцем, вони чують гупання басових пасажів.
— Концерт іде. Якби хлопці Віндома загнуздали парубка з вибухівкою, вони
припинили б його відразу й уже евакуювали людей з усієї будівлі.
— Як він зумів пробратися досередини? — питає Джером і б’є по керму. —
Як?
Ходжес чує ляк у голосі хлопця. І все через нього. Все це через нього.
— Не маю уявлення. Вони ж мають його фото.
Попереду широка бетонна естакада, що веде вниз, до вантажного
дебаркадера. Там на ящиках з-під звукових підсилювачів сидять і курять з
півдесятка «ровді»[351], наразі в їхній роботі пауза. Видно відкриті
двері, що ведуть до задньої частини аудиторії, і крізь них Ходжесу вже
чутно музику, яка зростається довкола тих басових пасажів. Там також
присутній і інший звук: тисячі верескливих голосів дівчат, і всі вони
сидять в епіцентрі вибуху.
Як туди пробрався Хартсфілд більше не має значення, хіба що це могло б
допомогти його відшукати, але яким чином, заради Бога, вони це гадають
зробити в темній, заповненій тисячами людей аудиторії?
Коли Джером, уже з’їхавши з естакади, зупиняє машину, Холлі каже:
— Де Ніро зробив собі могавк. Тут могло бути так само.
— Про що це ви говорите? — питає Ходжес, виважуючи себе з заднього
сидіння. З відкритих дверей зустріти їх виходить якийсь чоловік у хакі
«Кархарті»[352].
— Роберт Де Ніро грав у «Таксисті» одного психа на ім’я Тревіс Бікл, —
пояснює Холлі, поки вони втрьох поспішають до сторожа. — Коли він вирішив
убити того політика, щоб дістатися ближче невпізнаним, він поголив собі
голову. Тобто, не всю, крім середини, така зачіска й називається
«могавк»[353]. Брейді Хартсфілд напевне цього не робив, так він мав би
надто химерний вигляд.
Ходжес згадує залишки волосся у раковині ванної кімнати. Там було не
яскравого кольору (і ймовірно, підфарбоване) волосся тієї мертвої жінки.
Холлі може бути навіженою, але він гадає, що наразі вона права; Хартсфілд
пройшов голомозим. Втім, Ходжес не вбачає, як навіть цього йому могло
вистачити, тому що…
Старший доглядач підступає їм назустріч.
— У чому справа?
Ходжес дістає своє посвідчення і мельком його показує, знову притиснувши
палець у стратегічному місці.
— Детектив Білл Ходжес. Як ваше ім’я, сер?
— Джеймі Ґеллісон.
Його очі перебігають з Джерома на Холлі.
— Я його напарниця, — каже Холлі.
— Я його стажер, — каже Джером.
Дивляться ровді. Декотрі поспішливо бичкують свої цигарки, в яких може
матися дещо міцніше за простий тютюн. Крізь прочинені двері Ходжесу видно
освітлену прозаїчними ліхтарями складську зону, завалену реквізитом і
деталями полотняних декорацій.
— Містере Ґеллісон, у нас серйозна проблема, — каже Ходжес. — Мені треба, щоби ви викликали сюди Ларрі Віндома, і то негайно.
— Не робіть цього, Білле.
Навіть посеред зростаючого відчуття тривоги він усвідомлює, що оце вперше
Холлі назвала його на ім’я.
Він її ігнорує.
— Сер, я хочу, щоб ви його викликали по своєму мобільному.
Ґеллісон мотає головою.
— Хлопці зі служби безпеки, коли вони на чергуванні, не носять мобільних
телефонів, бо кожного разу, як у нас бувають отакі великі шоу — великі
дитячі шоу, я маю на увазі, бо з дорослими все інакше — мережі
блокуються. Хлопці зі служби безпеки носять…
Холлі смикає Ходжеса за рукав.
— Не робіть цього. Ви його сполохаєте, і він підірве. Я знаю, він так і
зробить.
— Вона може мати рацію, — каже Джером, а тоді (мабуть, згадавши про свій
стажерський статус)
