Твердиня - Максим Іванович Кідрук
В одному з рядків, що тяглися над підлогою і які хлопець конвертував найпершими, в першій колонці містився запис з двома плюсами — «8 + 5 + 1». Подумавши, росіянин знайшов пояснення. Остання одиниця вказує на перший з п’яти додаткових днів, що йдуть за останнім місяцем у році. На користь цього свідчила вісімка в третій колонці, котра найбільш імовірно відповідала восьмому місяці в році.
— Отже, день-тиждень-місяць-рік, — прошамотів Семен.
«Так просто? — в мозку заметушились сумніви. — Альо, друже, ти справді віриш, що протягом десяти хвилин спромігся розгадати формат запису дати, яким користувалися ті, хто населяв Паїтіті?»
Перевірити можна в єдиний спосіб — розшифрувати кілька дат і глянути, що з того вийде. Хлопець повернувся до першого записаного фрагменту і перевів усі числа в десяткову систему числення:
Впер погляд у найнижчий рядок: 4—2 — 1—3651. Четвертий день другого тижня першого місяця 3651 року за календарем Паїтіті.
«На рік можна зразу забити», — не знаючи події, від якої починалось літочислення в Паїтіті, буде важко визначити, яким саме був 3651-й у світі, де роки рахують в обидва боки від народження Ісуса Христа. Сьома сумнівався, що це взагалі можливо.
«Гаразд, пограємось хоча б із днем…»
Як встановити, якій даті відповідає цей день в сучасному григоріанському календарі? Четвертий день другого тижня першого місяця… — це значить, що з початку року пройшов один повний восьмиденний тиждень і чотири дні другого тижня, загалом — дванадцять днів.
— 12 січня… — Семен не помічав, що «думає» вголос. — 12 січня 3651-го.
Це вже щось. І в той же час — нічого. З однаковим успіхом це могло бути 13 січня чи 7 лютого, він не має змоги перевірити.
Сьома взявся за другий знизу рядок. 1—3 — 4—3650. Перший день третього тижня четвертого місяця… і потім іще незрозуміле число 228.
— Нормальок, — ручка опинилась поміж зубів, хлопець загугнявив, — з початку року минуло три повні місяці… це 135 днів… два повні тижні… плюс ще 16… і настав перший день третього тижня. В сумі, — він подумки склав 135, 16 і 1, — 152… Перший день третього тижня четвертого місяця за календарем Паїтіті дає 152-й день з початку року.
Росіянин відклав блокнот, схопився за мобілку і розкрив календар. Січень — 31 день, лютий — 28, березень — 31, квітень — 30, травень — 31… Гортаючи місяці, він додавав:
31+28+31+30+31=151
Перші п’ять місяців григоріанського календаря містять 151 день. Отже, 152-й — це 1 червня.
1 червня 3650 року. Хоча рік все одно нічого не значить.
«Ага, — раптом згадав Семен, — і ще 228…»
1 червня казна-якого року… 228…
І тут…
Хлопця пробрало морозом, аж зуби клацнули. Телефон затіпало так, що Сьома мусив сховати його до кишені. Моторошні відчуття посилились, коли він зрозумів, що причина не в астматичній чорноті кімнати. Щось крилося в розшифрованій даті, щось таке, що він… знає.
Пам’ятає?
1 червня… якогось року… сталось щось таке, що… 228…
228…
CXXVI
19 серпня 2012 року, 08:28 (UTC – 5) Паїтіті
Ґрем здригнувся, спершу відчувши, а вже потім почувши, що Сатомі сухо покашлює. Розклепив повіки і швидко покліпав, проганяючи сон. Японка піднялась і сіла, спираючись руками на матрац.
— Як ти? — спитав мулат, ніжно гладячи її по спині.
— Добре… — хрипко відповіла дівчина. — Тільки у вусі дзвенить.
— Сьома сказав, що в тебе може бути пошкоджена барабанна перетинка.
— Але я чую добре.
Ґрем стенув плечима.
— Ти пам’ятаєш… — Він не договорив, розуміючи, що не витримає, якщо Сатомі знов почне розпитувати.
— Що? — Круглі очі японки зупинились на обличчі Ґрема.
— Пригадуєш, що було вчора?
— Не розумію.
— Можеш відновити у пам’яті події минулої ночі?
Дівчина вигнула ріжками брови.
— Після дванадцятої ми піднялись на терасу, ви з Лео спустились на рівень нижче, я пішла до пірамід, а потім вдарив грім і я, здається, знепритомніла. Очуняла, коли почався дощ, і… ви знайшли мене. Щось іще?
Американець відчув, як відпускає серце, і на радощах здушив Сатомі в обіймах.
Японка випручалася, простягнула руку вбік і ввімкнула ліхтар. Печера заповнилася жовтим світлом.
— Ти брудний. І я теж. Ми наче дві свині, що вивалялись у калюжі. — Розчепіривши пальчики, вона з відразою роздивлялась одяг. — Ми що, спали, не роздягаючись? — Ґрем промовчав, дівчина звелась на ноги. — Треба переодягтись.
Мулат спробував їй допомогти, але Сатомі рішуче відхилила його руки. Вони швидко скидали пом’ятий і закаляний брудом одяг.
Натягуючи через голову чисту футболку, японка несподівано спинилась і запитала:
— У нього вийшло?
— Що ти маєш на увазі? — подивився на неї Ґрем.
— Лео. Йому вдалось нарвати бруґмансії?
Мулат спохмурнів, зиркнув у той бік, де з-під навали речей визирала торбинка, і дуже неохоче промовив:
— Он там, у кутку.
Він нахилився, зашнуровуючи кросівки. Через хвилину випростався і задерев’янілим голосом спитав:
— Ти досі хочеш тікати?
Сатомі зиркнула на нього так, наче бачила вперше, наче перед нею раптом опинився хтось із чужих, Амаро Кіспе наприклад, або хтось із персональних охоронців Джейсона, і той колючий погляд зробив Ґрема геть нещасним:
— А ти хіба ні?
CXXVII
Левко, тримаючись осібно від решти чоловіків і намагаючись ігнорувати їхні позирки, закінчував снідати, коли до їдальні підійшли Ґрем, Сатомі і Сьома. Українець нервував. Він переконував себе, що тремтить від холоду, та попри те, що гаряча каша давно зігріла нутро, дрібне тремтіння не минало.
Побачивши американця, японку і росіянина, хлопець зрадів, правда, радість тривала недовго. Левко напружився і ще більше затремтів, спостерігаючи, як розширюються від жаху очі Ґрема і Сатомі. Обличчя Семена довший час лишалося нормальним (серед них трьох він мав найслабший зір), проте, наблизившись і придивившись, Сьома спіткнувся і ледве встояв, провиснувши на милицях. Спинним мозком відчуваючи, що зараз вся увага прикута до них, росіянин узяв себе в руки і вдав, що закашлявся. Коли він випростався, лице набуло звичного відстороненого і злегка насмішкуватого вигляду.
— Добрий ранок усім, — кинув Сьома, проходячи повз столи.
На Левка він намагався не дивитись, але пробігся поглядом по присутніх, шукаючи Кіспе. Він не сподівався, що без Кіспе все минеться саме по
