Безсоння - Стівен Кінг

Лахесіс, зникаючи з очей: (— Так! Так!)

Ральф змусив спрацювати внутрішній спалах знову. Три фігури повернулися у фокус. Одночасно барви заповнили простір світу, а час повернув свою колишню швидкість — він бачив, як котився місяць, ніби хто вилив ложку палахкотливої ртуті. Луїза оповила його шию руками, і Ральф не міг зрозуміти, обіймає вона його чи утримує.

(— Хвалити Бога! Я вже думала, що ти покинув мене!)

Ральф поцілував жінку, відчуваючи низку приємностей: смак свіжого меду, запах яблук… Промайнула думка (цікаво, які відчуття, коли кохатися в цьому світі?) але Ральф одразу відігнав її. Необхідно дуже обережно говорити й думати в наступні (хвилини? години? дні?), а такі думки лише ускладнюють справу. Обернувшись до маленьких лисих лікарів, він зміряв їх поглядом.

(— Сподіваюся, ви виконаєте свою обіцянку, інакше нам краще негайно розійтися хто куди.)

Цього разу Клото й Лахесіс не витрачали часу на те, щоб переглянутись, вони охоче закивали. Говорив Лахесіс, у його тоні чулися оборонні нотки. Ральф дійшов висновку, що з цією парочкою спілкуватися приємніше, ніж з Атропосом, але до питань вони не звикли.

(— Усе, що ми сказали вам, Ральфе і Луїзо, — правда. Можливо, ми не врахували, що Атропос набагато краще розбирається в ситуації, ніж цього хотілося б нам, але…)

Ральф: (— А якщо ми відмовимося слухати ваші балачки, а просто повернемося й підемо собі?)

Ніхто з них не відповів; але в очах обох Ральф прочитав тривожну новину: вони знали, що сережки Луїзи в Атропоса і що йому це відомо. І лише Луїза — Ральф сподівався — нічого не знала.

Вона смикала його за рукав:

(— Не роби цього, Ральфе, будь ласка. Нам необхідно їх вислухати).

Ральф обернувся й жестом попросив продовжувати.

Лахесіс: (— Зазвичай ми не втручаємося у справи Атропоса, як і він у наші. Ми не можемо цього зробити, навіть якби й захотіли. Визначеність та Випадковість — немов білі й чорні клітинки на шахівниці, що виокремлюються завдяки контрасту. Але Атропос бажає втручатися в хід подій — до певної міри це його призначення, — й іноді, дуже рідко, така можливість надається сама собою. Спроби запобігти його втручанню бувають рідко…)

Клото: (— Істина трохи складніша, Ральфе й Луїзо, у нашій практиці ще ніхто не намагався стримати його або завадити йому).

Лахесіс: (…і лише в тому випадку, якщо ситуація, у яку він пхає свого носа, дуже делікатна і в її основі безліч напрочуд серйозних причин. Зараз саме така ситуація. Атропос перерізав життєву нитку, яку йому не слід було чіпати. Це призведе до жахливих наслідків на всіх рівнях, не кажучи вже про серйозний дисбаланс між Визначеністю та Випадковістю, якщо ситуація не зміниться. Ми не можемо завадити тому, що відбувається! Ситуація вийшла за рамки нашої компетенції. Тепер ми вже не бачимо, а лише діємо. Але в цьому випадку наша нездатність бачити не має жодного значення, тому що лише шот-таймери можуть протистояти волі Атропоса. Саме тому ви тут).

Ральф: (— Ви хотіли сказати, що Атропос перерізав життєву нитку тому, хто повинен був умерти природною смертю… Або визначеною смертю?)

Клото: (— Не зовсім. Деякі життя — їх дуже мало — не мають чіткого визначення. Коли Атропос торкається таких життів, проблеми завжди ідентичні. «Ставки зроблені», — кажете ви в подібних випадках. Ці невизначені життя схожі…)

Клото розсунув руки, і між ними висвітився образ — знову гральні карти. Сім карт, викладених у ряд, повільно перевертала невидима рука. Туз, двійка, джокер, трійка, сімка, дама. Остання карта виявилася бланкою.[43]

Клото: (— Допомогла ця картинка?)

Ральф насупився. Він не знав. Десь була особа, яка не має відношення ні до звичайного складу гральної колоди, ні до джокера. Особа, позбавлена будь-якого змісту, яка є метою для обох сторін. Атропос перерізав метафоричний повітряний шланг цієї особи, і тепер хтось — або щось — бере тайм-аут.

Луїза: (— Ви говорите про Еда Діпно?)

Ральф, різко обернувшись, глянув на Луїзу, але вона дивилася на Лахесіса: (— Ед Діпно — це бланка?)

Лахесіс кивнув.

(— Як ти догадалася, Луїзо?)

(— А хіба є вибір?)

Луїза посміхалася, але Ральф лише відчував посмішку. Він повернувся до Клото і Лахесіса:

(— Гаразд, нарешті ми бодай до чогось прийшли. І хто ж запалив червоне світло? Не думаю, що де зробили ви, хлопці, — по-моєму, у цій справі ви всього лише слуги.)

Карлики, схиливши голови, пошепталися, але Ральф помітив, як заіскрилися жовтогарячим світлом їхні золотаво-зелені аури в місцях зіткнення, і зрозумів, що не помилився. Нарешті вони знову подивилися на Ральфа й Луїзу.

Лахесіс: (— Так, у цьому випадку ти маєш рацію. У тебе талант бачити речі в перспективі, Ральфе. Ми вже тисячі років не вели таких бесід…)

Клото: (— Якщо взагалі коли-небудь так розмовляли).

Ральф: (— Вам потрібно лише одне — говорити правду).

Лахесіс: (— Ми це й робили!)

Ральф: (— Усю правду!)

Лахесіс: (— Добре, усю правду. Так, Атропос перерізав нитку Еда Діпно. Ми знаємо це не тому, що бачили, — я вже казав, що ми втратили здатність чітко бачити, — а через те, що це єдиний логічний висновок. Діпно не призначений ні для Визначеності, ні для Випадковості — ось що ми знаємо. Очевидно, його нитка мала величезне значення, якщо здійнявся такий галас. Сам факт, що він так довго живе після того, як була перерізана його життєва нитка, свідчить про його силу й значущість. Перерізавши цю нитку, Атропос запустив вервечку напрочуд жахливих подій).

Луїза, зіщулившись, наблизилася до Ральфа.

Лахесіс: (— Ти назвав нас слугами. Ти правий більше, ніж тобі навіть здається. У цьому випадку ми є лише кур’єрами, що доставляють послання. Наше завдання полягає в тому, щоб пояснити тобі й Луїзі, що тут відбувається й чого очікують від вас. І тепер наша місія майже виконана. А на запитання, хто «запалив червоне світло», ми відповісти не можемо, тому що й самі не знаємо).

(— Я вам не вірю.)

Але Ральф не вловив у своєму голосі переконаності (якщо це взагалі був голос).

Клото: (— Не будь упертюхом — звісно ж, віриш! Невже ти вважаєш, що рада директорів величезної автомобільної компанії запросить простого робітника в зал засідань для того, щоб пояснити йому політику компанії? Або докладно роз’яснити, чому вони вирішили закрити один завод і не чіпати іншого?)

Лахесіс: (— У нашій ієрархії ми маємо трохи вищий