Твердиня - Максим Іванович Кідрук

— Чого тобі?

— Вставай.

Левко розплющив праве око. Темні кола під очима і стиснуті до білого губи Семена насторожили його, правда, не настільки, щоб розплющувати ліве око.

— На фіга? Ще ж рано.

— Я знаю, як нейтралізувати весь гарнізон.

Українець без жодного слова сів на ліжку. Сьома приклав палець до губів і поманив його за собою. Левко вскочив у джинси, натягнув кросівки і навшпиньки вислизнув з «нори».

Хлопці вийшли на терасу. Сонце щойно зійшло, розпластавши ковдру з променів над сельвою. Повітря було свіжим, а кольори настільки насиченими, що здавались нереальними, наче з картини. На стільчику біля бараків, задерши голову й висолопивши язика, схропував перший вартовий. Другого не було видно. Мабуть, досипав десь поміж ангарів.

Семен повів Левка до північної кромки і спинився на самісінькому краю платформи. Зазирнув униз і… переконався, що не помилився.

— Бачиш оте дерево?

Росіянин тицьнув на кущоподібне триметрове деревце, рясно всіяне блідо-жовтими видовженими квітами. Воно притулилось у розколині між каменями на три рівні нижче верхньої тераси. Площадки під ним не було — в цьому місці стіни різних рівнів майже дотикалися, — деревце росло з розколини, в якій протягом століть назбиралось достатньо ґрунту. Воно в буквальному сенсі висувалось із прямовисної стіни.

Левко позіхнув і перепитав:

— З жовтими квітками? — У тих квітах було щось до болю знайоме. Українець десь зустрічав їх, і то не один раз. Але де? Він же вперше у джунглях.

— Ага.

— Бачу.

— Це — Янгольські Сурми. Angels’ Trumpets.

— І що? — Українець знову позіхнув, аж щелепи хруснули.

— Наукова назва цієї рослини — Brugmansia candida, тобто бруґмансія деревовидна. Це дерево, а особливо його квіти, є одним з найсильніших галюциногенів у світі. Шамани багатьох народів Південної Америки використовували бруґмансію для ритуальних обрядів, спілкування з духами, пророцтв і тому подібної чорної магії.

Левко туго кліпнув і покосився на Семена. Він ще не відійшов від сну і не міг в’їхати, якого дідька Сьома потягнув його в таку рань дивитись на задурливі квіточки і розповідати про чорну магію.

— Не розумію…

Росіянин зітхнув:

— У журналі «Psychiatry and Clinical Neuroscience»[145] був описаний випадок, коли після однієї чашки чаю, завареного на пелюстках бруґмансії, хлопчина ампутував собі пеніс і язик.

— Та ти що… — сонно пробурмотав Левко. — Для чого він це зробив?

Сьома не витерпів і з силою ляснув товариша по лобі:

— Прокинься, Лео! Той хлопчина був у нестямі. Алкалоїди, які містяться у бруґмансії, настільки потужні, що внаслідок вживання настає цілковитий розрив з реальністю. Людина марить і не усвідомлює цього, все здається напрочуд реальним. Якщо галюцинації, викликані іншими наркотичними рослинами, описуються переважно як приємні й безневинні, то всі, хто вживав бруґмансію, в один голос твердять: видіння, спричинені Янгольськими Сурмами, неймовірно моторошні й бридкі.

— Відколи це ти став біологом? — спитав Левко і тут-таки зміркував, що «біолог», мабуть, не зовсім доречне в такому разі слово.

— Глянь уважніше на квітки. Вони тобі нічого не нагадують?

Левко закивав (хоч і не зміг пригадати), а Семен продовжив:

— Вони нічим не відрізняються від квіток дурману. Нашого звичайного дурману. Хіба що пелюстки дурману не такі яскраві, більш бліді.

— Точно! — Перед очима у Левка враз постали подібні рослини, які він не раз бачив у бабусиному селі на Кіровоградщині (тільки там вони мали вигляд великих трав, а не дерев).

— Так я дізнався про бруґмансію. Років два тому надибав у Мережі інформацію про види дурману з більшою концентрацією алкалоїдів, ніж у тих, що ростуть у Росії чи Україні. Зацікавився, став читати. Потім натрапив на згадку про інший рід рослин з тієї ж родини, що й дурман (пасльонові), але з іще більшим вмістом галюциногенів, які зростають переважно у Латинській Америці. Це й була бруґмансія. Здається, в тому самому «Psychiatry and Clinical Neuroscience» писалось, що за 1994 рік в одній тільки Флориді сто дванадцять підлітків потрапили до реанімації через споживання бруґмансії, деякі померли. Рослина спричиняла глибокий транс із кривавими й бридкими ефектами, що іноді призводили до тимчасового безумства. Дерево завдяки яскравим квітам я зауважив першого ж дня, як ми підійшли до Паїтіті. — Семен показав пальцем на деревце, а тоді розвернув Левка до себе: — Чувак, бруґмансія — це ключ до втечі.

Левко нарешті вхопив ідею, але вона йому не сподобалась. Ні разу.

— Як ти пропонуєш…

Росіянин недослухав і відповів, випереджаючи запитання:

— Підкинути в їжу перед обідом. Сатомі допомагає на кухні, вона зможе це зробити. І тоді ти… тобто ми… отримаємо день, щоб вшитися з Твердині.

— Цілий день? — не повірив Левко.

Семенові очі недобре зблиснули:

— Якщо правильно визначитись із дозою, наслідки інтоксикації відчуватимуться на третій день після отруєння. Бруґмансія «погасить» гарнізон мінімум на дві доби. Повір, Лео, ця рослина — страшна і небезпечна штука.

Левко закліпав (тепер значно швидше) і, витягнувши шию, став роздивлятись далеке кущисте деревце, завішане, мов ялинка новорічними іграшками, біло-жовтими квітами. Таке мирне й незагрозливе на вигляд.

— Бляха, до дерева двадцять п’ять метрів. — Українець остаточно проснувся.

— Я знаю. Але якщо ти не хочеш…

— Хочу. Що треба робити?

Сьома якось дивно (приречено?..) посміхнувся.

— Для початку нарвати квіток.

CII

18 серпня 2012 року, 06:27 (UTC – 5) Паїтіті

Спускаючись до «нори», Левко поцікавився у приятеля:

— Чому передумав?

Семен спинився і довго мовчав, вдаючи, що зручніше вмощується на костур. Зрештою він сказав:

— Я не передумав. Просто раніше не вірив, що у тебе… що у нас усе вийде.

Слова були далекими від правди. Семен брехав. Росіянин почувався винним перед Левком через те, що не сказав про Ґрема і Сатомі. Проте головною причиною зміни рішення стало усвідомлення, що його товаришів, якщо вони залишаться в Паїтіті, раніше чи пізніше вб’ють. Сьома підозрював, що Х’юз-Коулман лиш вичікує. Він дочекається реакції з Європи з приводу зникнення чотирьох студентів у Перу, подивиться, наскільки активно вестимуться пошуки, після чого зробить усе, щоб скерувати рятувальників (якщо такі будуть) по хибному сліду. Можливо, тоді Джейсону знадобляться тіла Ґрема, Левка і Сатомі, — щоб підкинути на шляху пошукової групи (певна річ, десь дуже далеко від Паїтіті) й інсценувати трагічну загибель мандрівників. Можливо, до цього не дійде. Пошукових загонів може й не бути (хоча