Місце під зорями - Анні Кос

Бадр Зойра шумно засопів. Іліяс поворухнувся, попереджувально поклав руку на могутнє плече воєначальника, і заговорив сам. Голос у нього виявився тихим, але оксамитовим і дуже приємним.

— Схоже, чутки про вашу здібність бачити приховане не є перебільшенням. Що ж, тим краще для нас. Мої подальші слова будуть рівносильні зраді, якщо судити поверхово, тому я навіть зрадію, якщо ви й в них побачите зерно істини. Імператор втратив владу над собою. Його воля поглинена чимось або кимось невідомим. Сабір почав цю війну, але, боюся, більше не контролює ні власних дій, ні власних союзників.

— Що саме вам відомо про природу цих союзників? — уточнив Хальвард.

— Менше, ніж я мав би знати. Але значно більше, ніж хотів. Прикро, та я сам доклав руку до того, аби їхні напади на Міату стали можливими. — На обличчі Хальварда застиг не надто схвальний вираз. Іліяс сіпнувся. — Мою провину визнано при свідках, записи про все, що відбувалося у Дармсуді останні два роки, незабаром буде передано раді. Не думайте, що я шукаю спосіб виправдати себе, хоча, стихії бачать, не всі мої рішення були добровільними. Я хотів жити, а ще більше хотів, щоб жили мої рідні та близькі. 

— Навіщо ви говорите про це нам? — подала голос Йорунн. — Ви зраджуєте свого імператора чи намагаєтеся його врятувати?

— Я хочу вберегти людей у Золотих землях, так само як Бадр Зойра намагається захистити тих, кого змусили підняти зброю проти вас, — Іліяс переплів тонкі пальці у замок, аби хоч якось стримати тремтіння. — Адже жоден з них не розуміє, що може трапитися незабаром.

— Саме тому ми пропустимо вас до міста без бою, — неохоче додав хранитель кордону. — Ба більше, я зроблю все, що в моїх силах, аби ви не отримали удару в спину. За імператором йдуть не з любові, а зі страху. Та буквально кілька днів тому Сіф Йонна, голова таємної служби, втратив посаду, вплив, а можливо, найближчими днями втратить і життя. Не буду брехати: це спричинило певний хаос у столиці. Чимало воєначальників і представників знаті вперше за довгі роки можуть обрати, кому служити: одній людині чи всій імперії. Я свій вибір зробив, верховний жрець теж. 

— Цікаво, — Хальвард дивився на них холодно, наче оцінював й зважував кожне слово або жест. — Й чому ж ви вирішили, що прийти до мене з цими відомостями — розумна ідея? 

Іліяс і Бадр обмінялися швидкими поглядами.

— Бо сестра ясновельможного вірить вам, — наче через силу зізнався Бадр Зойра. — Більше, ніж власному братові. На жаль, обороною Дармсуда відаю не я, пройти за ворота вам доведеться самостійно, але впевнений, за стінами у вас теж знайдуться союзники. Натомість я вимагатиму тільки одного: зупиніть імператора. Адже ви теж боїтеся, що вся ця війна — лише передмова для дечого страшнішого.

— Я не боюся цього, — озвався Хальвард. — Я знаю це напевно. Моя мета — не влада чи ваші землі, але мені потрібна рівновага. Якщо Сабір стане для цього перешкодою, я його знищу.  

Іліяс схилив голову, даючи зрозуміти, що почув і прийняв ці слова.

— У місті не залишилося нічого, що ясновельможний і його союзники могли б використати проти вас. Жодного кристала з накопиченою магією, жодного готового плетіння у сховищах палацу. Але сила імператорської сім'ї величезна. Якщо контроль над нею отримають ті істоти... — плечі жерця опустилися. — Їм потрібен шлях, прямий перехід. Відкриють його — і ми всі загинемо. Я не маю сили перешкодити цьому: мої можливості порівняно з могутністю стихій імператора незначні, тому ми вимушені запропонувати цю угоду.

— То що скажете? — Бадр Зойра вперто свердлив співрозмовників важким поглядом. — Слова герцога Недоре буде достатньо: беріть голову імператора, але збережіть імперію. Інакше я битимуся з вами до останньої краплі крові й заберу з собою в безодню стількох, скільки зможу.

— Що станеться в разі смерті Сабіра? — звернувся до двох імперців Ульф. — І чого ви очікуєте від нас після цього?

— Захочете покинути місто — підете без бою, вирішите залишитися — ніхто не заперечить, — Бадр важко зітхнув і додав. — Я усвідомлюю, що, можливо, зараз підписую вирок юному спадкоємцеві. Я не мститиму за нього і не закликатиму до помсти інших, хоча й присягався це зробити. Два життя в обмін на сотні — це справедливо, — обличчя його стало зовсім жорстким. — Але мені хотілося б вірити, що пані Арселія і леді Мейрам переживуть цю смуту.

— Щасливий кінець для невинних, звільнення від тирана й слава розумної людини замість ореолу зрадника, — криво посміхнувся Хальвард. — Чи це не занадто?

— Слави не буде, — різко озвався Бадр. — І я, і верховний жрець діємо на свій страх і ризик. В незалежності від того, чи буде ухвалено договір, мала рада отримає листи з описом усіх наших планів вже сьогодні ввечері. Наше з Іліясом майбутнє опиниться у їхніх руках, а вважатимуть вони це зрадою чи порятунком, покаже тільки час.

— Я приймаю ваші умови, — голос Хальварда впав важко, немов занесений меч на підставлену шию. — Звільніть дорогу, відкличте людей, не наближайтеся до Дармсуда ближче, ніж перебуваєте зараз. Про все інше ми поговоримо ще раз після того, як розберемося з основною загрозою.

Увечері наступного дня синьо-чорні прапори вже майоріли під стінами столиці.