Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

            - У нас код двадцять п'ять-шістнадцять,- виголосив по зв'язку Парвіс. Цей код означав безліч заручників. - Пропоную схему сім-сорок три.

            - Краще дев'ять-одинадцять,- промовив Рік,- Більше шансів уціліти заручникам.

             - Приймаю,- промовив Парвіс.- Щодо три починаємо, "Практи" на максимальній швидкості біжать у тил до архів і не дають їм втекти. Звідти прикривають нас. Без потреби не стріляють. 

        Наступної миті Терн і ще троє хлопців рвонули на швидкості близько двохсот кілометрів на годину просто крізь натовп архів їм у тил. Архі вочевидь виявили їх лише після того, як вони покинули маскувальні куполи.

        У зв'язку з цим вони не встигли створити загальну псионічну мережу і були розділені на безліч невеликих. Швидкість мислення у них залишала бажати кращого, а тому і практично ніякої реакції від архів не було. 

         Зайнявши позиції, хлопці стали відстрілювати лише архів, які намагалися втекти. І після першого ж пострілу Пашу зрозумів, чому їх просили стріляти лише в крайньому випадку. 

        Навіть на мінімальній потужності постріл і його "практа" знищив половину арха разом із заручником. У той самий момент Пашу трохи замутило, адже він щойно вбив невинного.

           Але аптечка вчасно спрацювала і вже через секунду Терн про це не замислювався. У цей же час решта загону з гвинтівок швидко перебила всіх архів. Заручники, здебільшого, навіть не були здатні самостійно встати на ноги, тепер Терн під дією хімії вважав, що вони даремно втрутилися. Адже тепер у них з'явилася нова проблема у вигляді заручників. А крім цього, вони видали себе і сенсори вже зафіксували зміни напрямку великої кількості архів.

          Через мить Терну стало не до роздумів. Усередині вулика щось вибухнуло, і на всі боки від нього понеслася гравітаційна хвиля. Усього за одну секунду його підхопило і відкинуло на кілька сотень метрів убік.

            Якби не щит та інерційний компенсатор, то це було б смертельно. А так при падінні Пашу пошкодив лише один сервопривід на лівому середньому пальці на руці. 

          Тепер він працював із секундним запізненням. Але це було не критично. Куди більше не пощастило хлопцям у скафандрах, у них захист був набагато слабшим, та й перебували вони ближче до вулика. 

             На щастя, вдалося уникнути смертельних випадків, але більшість хлопців дістали травми різної тяжкості. Найсерйозніша травма виявилася у Парвіса. Він дуже невдало впав на руку і йому її зламало в лікті.

            Захист скафандра не зміг допомогти в цьому випадку. Тепер у нього був сильно роздроблений суглоб, нічого смертельного, але лікуватися доведеться не менше п'яти-шести годин.

            - Швидко до вулика, треба прикрити відхід Декса з Адламсом,- почув Терн і рвонув у бік вулика. Через гравітаційну хвилю, яка пройшла від вулика, земля навколо нього просіла на кілька метрів. Настільки потужна вона була.

             - Малий, до нас наближаються зіурги. - промовив Ван.- Летять на своїх глайдерах. Прикрий нас, твій щит має витримати.

              - Зрозумів,- вимовив Терн і стрибнув на відкрите місце.

            Практично відразу по ньому відкрили вогонь із трьох глайдерів. Спершу Пашу прикрив очі від страху, але щит справді витримав, хоч і почав швидко розряджатися під вогнем, близько двох відсотків щита йшло за секунду.

            Навколо себе він нічого не бачив, бо по ньому відкрили вогонь з усіх напрямків і цим засліпили всі сенсори обладунку. Але вже за секунд п'ятнадцять вогонь став зменшуватися, і щит навіть почав регенерувати. 

      - Готово,- крикнув по зв'язку Ван, коли Терн почув через зовнішній динамік вибух і вогонь повністю припинився. 

      - Малой, Шо, йдете з нами. Ліо, Транк, прикриваєте,- наказав Рік і побіг разом із Ваном до проходу всередину вулика.

       - Ми йдемо всередину? - запитав Пашу, але у відповідь нічого не почув, бо й так усе було зрозуміло.

            Усередині вулика, вже метрів за десять, вони натрапили на групу дезорієнтованих архів. Лише три псіони діяли усвідомлено і спробували атакувати хлопців. 

            Але з ними розібралися відносно просто. Вогонь з усіх чотирьох потужних плазмометів знімав їхній захист за секунду. Зараз вони не могли об'єднуватися з іншими архами для збільшення своєї потужності, а могли користуватися лише своїми силами, а вони були не такі вже й великі. 

           - Нам далі, сигнал Декса йде з палуби нижче,- промовив Рік і вистрілив з дивного пістолета, якого раніше Терн не бачив, просто під ноги. Наступної миті перед ними з'явилася триметрова діра, що веде на нижню палубу.

           - Нам униз,- крикнув Рік і зістрибнув у дірку.

           - Вниз, так вниз,- проворчав Шо.

         Внизу їх знову зустріли архі, але вони були повністю дезорієнтовані, їхнє знищення не вимагало багато зусиль. Усього одна хвилина, як світ став чистішим на п'ять десятків архів. 

         За три хвилини хлопці досягли величезного приміщення, в якому вони побачили половину тіла королеви архів і Декса з Адламсом, які лежали непритомні. Телеметрія зі скафандрів показала сильний крововилив у мозок хлопців.

            Ван і Рік по-швидкому причепили на магнітні захвати на спини Шо і Терна, Адламса і Декса, після чого побігли у зворотний шлях. Дорогою до діри вони натрапили на сім червоних псионів, яких вони змогли вбити без особливих зусиль, і кілька десятків звичайних архів. 

            Ті взагалі не пручалися, коли їх убивали. Декс мав рацію, смерть королеви дуже сильно вдарила по решті архів. Наближаючись до виходу з вулика, радіозв'язок зміг знову зв'язатися з хлопцями, що залишилися зовні. 

         У них точилися вельми запеклі бої. Зіургі відправили кілька десятків глайдерів для захисту своїх союзників, але було вже пізно, королева мертва, а значить і вулик незабаром почне вмирати, він і так був не цілий, а тут ще й смерть королеви.