Будні феодала - 1 - Олег Говда

Далі черкеси розділилися. П'ятірка залишилася унизу, утримувати ворота до підходу основних сил. А решта, розділившись навпіл, кинулися на стіни, одразу в обидва боки, знищуючи на своєму шляху все живе.

У Перекопі не чекали на напад. За всіма розрахунками Махмед-Гірея, бунтівники зараз мали штурмувати стіни Ак-Кермена. Де їх чекала нищівна поразка від таємно посиленого гарнізону. Тому нову ставку Великого хана не було кому захищати.

Точніше, як доповів секретар, у місті було до сотні сейменів і стільки ж капи-кулу. Але навіть їх ще треба підняти по тривозі та організувати. А я, визирнувши у ворота, вже бачив хмару пилу, що стрімко наближалася. Це Саїн-булат хан вів підкріплення. Воно ж — основні сили.

Після того, як нукери Булата увірвалися до міста, бій тривав неповну годину. Слабкі мисливські луки захисників нічого не могли зробити з бронею моїх бійців і бусурмани лише дарма гинули під їхніми шаблями. Особливо лютували черкеси. Там, де вони проходили, залишалися лише небіжчики. Навіть жінок не щадили, якщо якась не вчасно підверталася під руку.

— Булат! Вимагай від гарнізону здатися! Поки у Перекопі ще залишаються живі. Або отримаєш мертве місто.

Здавалося б, яке мені діло? Нехай самі розбираються. А ось не люблю безглузду різанину і все тут. Просто не люблю! Без пояснень.

Схоже, Махмед-Гірей думав швидше.

«Перемога! Гарнізон фортеці здається. Вам залишилося придушити опір усередині палацу!»

Ну, це ми запросто. Де там у нас палац головного хама? У сенсі Великого хана… Ага. Бачу. Хто зі мною? Саїн-булат та Сафар-бей. Логічно. Яким би не був корисним гяур, а віддавати перемогу йому ніхто не збирається. Ну і добре… Не дуже потрібно. Ми вміємо не лише бігати, а й прогулянковим кроком пересуватися. Як кажуть, поспішайте повільно.

Розрахував точно. У двері найбільшої зали увійшов якраз у той момент, коли претендент на престол молодецьким ударом зніс голову колишньому правителю. Хто б сумнівався... Не велике вміння зарубати сивобородого старого. Щиро кажучи, такий вчинок зовсім не прикрашає Булата. Як воїна. Але виказує мудрість правителя. Завбачливість… Не повторює чужих помилок. Якби Махмед-Гірей був менш сентиментальним і свого часу не зглянувся над племінником, кермував би Кримом далі.

Ну, та що тепер... Не він перший, не він і останній. Le Roi est mort, vive le Roi!..* (*фр., — Король помер! Слава королю!) А у нас своїх турбот повний рот. Як то кажуть, дякую цьому дому — підемо до іншого. Ось тільки винагороду, чесно зароблену зберу. А тоді вже з чистою совістю на волю.

   Кінець книги першої

Кінець