Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи - Томаш Седлачек

сам по собі вклав у наші думки ідею цього розлогого матеріалу чи якби тільки зробив так, щоб її передала якась річ, у якої б не було ні розпростертості, ні форми, ні руху, ми не зможемо знайти жодного доводу, чому не вважати його шахраєм. Адже ми дуже її однозначно сприймаємо як річ, відмінну від Бога й він нас, чи то пак від нашої думки... Я вже давно зрозумів, що передбачливість Бога аж ніяк не співвідноситься з тим, щоб він обманював. І тут необхідно зробити висновок, що існує певна річ, яка розпростерта вздовж, вшир і вглиб, має всі характеристики, які (як ми дізнаємося) притаманно мати речам у просторі». З кн.: Декарт, Рене. Принципи філософії, 83-85.

649

«Оскільки я відчуваю своїми чуттями різні форми, звуки, запахи, смаки, тепло, твердість тощо, я точно роблю правильний висновок, що в тілі є те, звідки приходять ці різноманітні прояви чуттів, що їм відповідає своєю різноманітністю, хоча, мабуть, і матиме з ними дуже мало схожості». З кн.: Декарт, Рене. Медитації про першу філософію, 73. І також: «Ми не сприймаємо нічого з того, що знаходиться поза нами, окрім світла, кольорів, запахів, смаків, звуків і характеристик матеріалу. А вони, як вже було доведено, — це ніщо інше (чи принаймні нічого іншого ми не помічаємо на об’єктах), ніж упорядкування за розміром, формою і рухом». Там само, 141.

650

З кн.: Anzenbacher. Einführung in die Philosophie, 79.

651

Декарт, Рене. Медитації про першу філософію, медитація друга, розділ перший.

652

Berkeley, George. A Treatise Concerning the Principles of Human Knowledge, 33-34.

653

З кн.: Arendt. The Human Condition, 274, стаття № 31 з: Галілей. Dialogues Concerning the Two Great Systems of the World.

654

Хороша вторинна робота на цю тему вийшла з-під пера чеського автора Б. Файкуса: Fajkus. Soucasnä filosofie a metodologie vedy; або Mini. Philosophy and Economics: The Origins of Development of Economic Theory чи Caldwell. Beyond Positivism.

655

І таким чином «редукує наукове пізнання до колективної віри членів наукових дисциплін». Див.: Redman. Economics and the Philosophy of Science, 22, де він узагальнює погляд Куна, послуговуючись роботою Заппа: Supp. The Structure of Scientific Theories, 647-648.

656

Якщо цікавлять інші картезіанські «медитації» чи візії, які були в Декарта, див. Yates. The Rosicrucian Enlightenment, 152: «Декарт на зиму завжди переїздив кудись до Дунаю, де під тріск кахельної грубки він практикував цілі серії глибоких медитацій. У ніч на 10 жовтня 1619 р. у нього був сон, який імовірно був дуже сильним враженням, який довів його до переконання, що математика — це єдиний ключ до розуміння природи». На тему того, яке ж значення посідали герменевтичні праці в епоху Ренесансу, див. Фейєрабенд. Дебати щодо методу, 35: «Після Аристотеля та Птолемея ідея руху Землі — ця дивна, стара й «абсолютно божевільна» піфагорійська думка — опинилася на смітнику історії, аж доки Коперник її воскресив і перекував у зброю ураження суперника. Важливу роль у воскресінні відіграли праці герметиків (що й досі лишається не до кінця вирішеною загадкою), які дуже ретельно вивчав і сам великий Ньютон». Див. Yates. Giordano Bruno and the Hermetic Tradition, передусім розділ 8 («Renaissance Magic and Science»), с. 395: «Ренесансні анімістичні потоки з їхньою герменевтичною базою були для нової картезіанської філософської школи дуже несучасним, застарілим підходом до розуміння світу. Наука завбачливо замінила магію ще до настання сімнадцятого століття».

657

З кн.: McCloskey. The Rhetoric of Economics, 16.

658

Напр., апостольське визнання віри: «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі...»

659

«Це віра, що в сутності речей ми знайдемо не лише випадкову містерію. Конкретним прикладом глибокої віри є віра в те, що природа оперує певним порядком, який робить можливим виникнення науки. Цю віру не можна обґрунтувати взагалі ніяким індуктивним спрощенням». З кн.: Whitehead. Science and the Modern World, 20.

660

З кн.: Whitehead. Science and the Modern World, 82.

661

«Безперечно, це один із найнеймовірніших прикладів іронії історії людської думки, що розвиток механічної науки, через який постала ідея механізму як можливої філософії природи, був сам по собі результатом магічної традиції ренесансу». З кн.: Yates. The Rosicrucian Enlightenment, 150. Френсіс Йейтс є впливовою авторкою в цій галузі.

662

Розумійте без інтерпретаційної рамки, тобто без теорії пояснення — ми не можемо когнітивно зрозуміти факти без допомоги певної рамки, історії, інтерпретації чи значення.

663

З кн.: Caldwell. Beyond Positivism, 48.

664

Гуссерль. Картезіанська медитація, 10.

665

Порівняй з позицією Маркса, див.: Mini. Philosophy and Economics, 174.

666

Цією темою займається й Амартія Сен, лауреат Нобелівської премії з економіки; між іншим, він звертає увагу на те, що донедавна в Кембриджському університеті економіку вивчали в рамках моральних наук. Див.: Sen. On Ethics and Economics, 2.

667

«Людська спільнота... виглядає велетенським механізмом, регулярні й гармонійні рухи якого приносять нам сотні приємних ефектів. ... Тому чеснота, своєрідна делікатна змазка для шестерень суспільства, завжди приносить насолоду, тоді як вада, мов та іржа, через яку шестерні скриплять і пищать, буде завжди неприємною». З кн.: Smith, Adam. The Theory of Moral Sentiments, 334.

668

The Journal of Rev. John Wesley, 157. Цит. з тексту передмови Гарта до де Мандевіля «Байка про бджіл», The Fable of the Bees, 8.

669

Smith, Adam. 7üe 'täeory of Moral Sentiments, 232.

670

Mandeville. The Fable of the Bees, 9.

671

Там само, 70.

672

Mandeville. An Essay on Charity, and Charity-Schools., 164.