Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи - Томаш Седлачек
421
Там само, 1172Ь10-13.
422
Там само, 095а14-23.
423
Аристотель. Політика, 1.1.1252а1-7.
424
Аристотель. Політика, 1.1.1252а1-7.
425
Аристотель. Нікомахова етика / АрютотеХои^. НОіка Мкоцаєіа. — Київ: Аквілон-Плюс, 2002. 1174а5-8. (білінгва).
426
Аристотель. Нікомахова етика, 1106Ь29-30.
427
Там само, 1106Ь31-34.
428
Там само, 1107Ь9-10.
429
Аристотель. Нікомахова етика. 1104a19-27.
430
Там само, 1106b6-7.
431
Там само, 1109a25-26.
432
Там само, 1109a24.
433
Пошук середини — одне з найбільших питань аристотелізму, це не спроба-помилка, емпірія, а, наприклад, на думку Платона, fronésis — практична мудрість. Див. Gadamer. The Idea of the Good in Platonic-Aristotelian Philosophy.
434
Smith, Adam. The Theory of Moral Sentiments. Liberty Funds, 1982, 395-430.
435
Smith, Adam. The Theory of Moral Sentiments, 415.
436
«Розумна людина ніколи не скаржиться на волю провидіння й не вважає весь світ хаотичним лише тому, що йому особисто щось там не вдається... Якщо вона має жити — то живе; якщо ж їй треба померти й природа більше не знаходить їй іншого застосування, вона помирає... приймає, разом зі вченням стоїків, усе, що доля наготувала їй у житті. Багатство й бідність, радість чи біль, здоров’я чи хвороба — усе одно». Там само, 406.
437
«Стоїки, очевидно, дивилися на життя людини як на досить складну гру, де дуже багато всього вирішує випадок... і радість від цієї гри полягає в тому, щоб грати добре, майстерно й чесно. Навіть якщо дуже хороший гравець програє, наприклад, долею випадку, цей результат мав би стати приводом для радості, а не смутку. Адже він за всю гру жодного разу не помилилася і йому немає чого соромитися, він може повністю насолодитися грою. І навпаки, якщо поганому гравцеві вдається виграти, хай і нечесними методами, його успіх не принесе йому жодної втіхи. Йому соромно від спогадів за всі махлювання, яких він допустився. І навіть під час самої гри він не отримує належного задоволення». Там само, 409.
438
Там само.
439
«Кілька тих уривків з творів античних філософів, що дійшли до наших днів, становлять, мабуть, найцікавішу й найбільш повчальну частину античної спадщини. Одухотворений і мужній характер їх вчення чудово контрастує з жалісливим і плаксивим тоном деяких більш сучасних письменників». Там само, 415.
440
«Коли я хочу вирушити в плавання, говорить Епіктет, я вибираю найкраще судно, найкращого керманича й очікую сприятливої погоди, скільки це дозволяють мої зобов’язання та обов’язки. Завбачливість і пристойність — принципи, які нам дали боги для спрямування моєї поведінки, — вимагають від мене певної поведінки, проте не вимагають від мене нічого більше. І навіть якщо підніметься буря, з якою будуть не в силах впоратися ані судно, ані керманич, я взагалі не перейматимуся, як все це закінчиться: усе, що було в моїх руках, я уже зробив. Підготовка й переговори не дали мені жодного приводу для смутку, поганого настрою, тривоги, пригнічення чи страху. А чи нам судилося затонути чи безпечно допливти до порту — це вже проблеми Юпітера, а не мої. Я лишаю це цілковито на його розсуд і не турбуватиму свій спокій, переймаючись тим, що ж за шлях він змусить мене обрати. Я приймаю його вибір, яким би він не був, з однаковою байдужістю та впевненістю.» Там само, 406.
441
«Це філософське вчення передбачало, що розрахунок та завбачливість повинні стати джерелом та принципом всіх чеснот» (див. Smith, Adam. The Theory of Moral Sentiments, 434).
442
«Епікуреєць навіть не вважав необхідним доводити, що все саме так і є, і що ми — жертви цих бажань». Там само, 431.
443
Там само.
444
Там само, 432.
445
Епікур. Думки, 1.
446
Mill. Utilitarianism.
447
Smith, Adam. The Theory of Moral Sentiments, 436.
448
Smith, Adam. The Theory of Moral Sentiments, 438.
449
Див, наприклад, Kant. Introduction to the Metaphysics of Morals.
450
Матвій 4:4.
451
Буття 3:19: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб».
452
Лише в еру християнства основоположні думки єврейської віри набули такого резонансу, що почали суттєво впливати на історію всієї західної цивілізації.
453
З кн.: Nelson. Economics as Religion, 329.
454
З кн.: McCloskey. The Rhetorics of Economics.
455
Лука 15:8-10: «Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається».
456
Матвій 25:27: «Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє».
457
Лука 16:5-13. «І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму? А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши:
