Ельф знахарці не товариш. Або квест з сюрпризом - Джуні Салем

Мені нічого не залишається, як сказати: так. У всякому разі я хоча б побачу Андріла. Єдиний сумнів, який закрадається в голову - чи не опиниться він випадково цієї ночі в покоях якоїсь з ельфійок. Можливо королева саме це мала на увазі, коли сказала, що не відпустить його “просто так”? Від таких думок мені стає ніяково, але саме тепер двері відчиняються і наш тет-а-тет порушує поява самої тієї самої ельфійки, яка нас знайшла. 

-Маріме! - вона досить суворо поглядає на дівчинку. - Ти не повинна тут знаходитись, йди до себе! 

Вона чекає, поки моя маленька подруга зникне за дверима, а потім повертається до мене і кладе на стіл який згорток. 

-Я принесла тобі одяг, Кетра з Таун Вею. Королева бажає бачити тебе за обідом, збирайся швидше! І немає чого боятися, - вона перехоплює мій стривожений погляд чи то думки. -  Ми не звикли чинити несправедливість навіть до людини. 

-Ти Айріш, так? 

-І що? - вона підводить брову.

-Гарне ім’я, це ж така квітка, чи не так? - не знаю, що ще їй сказати, просто шукаю спосіб подолати ворожнечу.

-Саме. І я знаю твоє друге ім’я, яке тобі теж личить, Альверін.