Тріумвірат. Дитя вогню - Яна Паувел

Це, ймовірно, був той самий Маркус. Блідий і закривавлений він чіплявся пальцями в плече брата, і намагався щось сказати. Але діра в шиї не давала йому цього зробити. Демон затискав долонями рану на горлі, але кров пробивалася крізь його пальці.

— Не говори. Не намагайся, — заспокоював він брата, але той наче не чув його – хрипів і брикався.

— Відійди…

Влада впізнала цей голос. Вона уже знала, що хлопця звати Святослав, і блякло пам’ятала, як він перев’язував її руку.

Вона не бачила, що він робить, – Саша все ще міцно притискав її до своїх грудей, – тільки чула шарудіння і клацання. Невдовзі повітрям розповсюдився запах медикаментів.

Через деякий час Маркус перестав битися в конвульсіях – стихли характерні звуки. Припинилося і моторошне булькання, з яким кров витікала з його горла.

Влада вивернулася з Сашиних рук і обережно глянула вниз на затихлого демона. Зараз над ним схилилося одразу двоє вампірів: русявий Святослав і Вільгельм.

Вільгельм тримав в руках прозорий мішок і періодично натискав на нього, посилаючи повітря в легені чоловіка через трубку. Горло його уже було забинтоване.

Святослав тим часом оглядав його груди.

— Бачу десять вогнепальних поранень. Судячи з кольору ран, застосували отруту. Але вона не сильно шкодить йому. Я візьму його кров на аналіз, — повернувся він обличчям до Дейна, — але він зцілиться до того, як отримаю результати.

Демон тільки кивнув у відповідь. Він мав спантеличений і безпомічний вигляд. І міг тільки стискати заспокійливо руку брата.

Саша погладив її по спині, і Влада тільки після цього зрозуміла, що тремтить. Її погляд знову зосередився на закривавленому обличчі Маркуса. Тоді перемістився на калюжу крові на підлозі. Вона не потребувала зараз крові, але її шлунок скрутило від голоду.

— Їй тут не місце, — Вітольд Вікторович незрозуміло яким чином опинився поряд і, схопивши її за вільну руку, потягнув у напрямку кухні.

Влада кинула останній погляд на демона і дозволила вивести себе з зали. Запах крові все ще дражнив її ніздрі. І до горла знову підступила нудота.

Викладач, тим часом, завів її на кухню і усадив на стілець.

— Зачини двері, — сухо скомандував він, звертаючись до Саші і увімкнув витяжку. Не те що б це сильно допомогло. — Ти уже щось їла? Владо?

Дівчина не одразу зрозуміла, що звертаються до неї. І тільки, коли вампір покликав її на ім’я, подивилася на нього.

— Вибачте, я….

Складно було зібрати думки до купи. Вона і так була занурена у спогади, тож побачене щойно наче перенесло її назад у часі. Руки Саші заспокійливо стиснули її плечі.

— Хочеш їсти? — м’яко запитав друг.

Його голос, нарешті, повернув її в реальність. Вона закрила долонями обличчя і кивнула.

— Я голодна, але не думаю, що зможу щось з’їсти.

— Відчуваєш нудоту? — співчутливо запитав викладач, і Влада кивнула.

Вона все ще відчувала тепло його пальців на своєму зап’ястку. А тому, віднявши руки від обличчя, заховала долоні під столом.

— Коли ти востаннє їла? — увімкнувши електрочайник і відкривши холодильник, запитав вампір.

Владі на думку одразу ж спала їхня з Сашою остання вечеря разом, але вона тоді заледве з’їла ложку рису.

— Чесно кажучи, я не впевнена… Той чоловік... З ним усе буде в порядку? 

Вітольд Вікторович витягнув з холодильника дві каструлі і декілька контейнерів, після чого повернувся до неї обличчям.

— Маркус демон і він швидко зцілюється. Ти повинна знати, що єдиний спосіб вбити демона – відрубати голову, а рештки спалити. Що тобі більше до вподоби суп чи пюре?

Різка зміна теми, змусила Владу розгублено подивитися на викладача.

— Мене справді нудить, — пригнічено мовила вона.

— Це від голоду, — проігнорувавши її благальний погляд, відповів викладач. — Всупереч популярній думці, ми – вампіри не можемо харчуватися тільки кров’ю. — Він знову відкрив холодильник і заховав туди одну із каструль. — Думаю, суп смакуватиме тобі краще зараз.

— Але…

— Поки не закінчиться перехід, — не дав їй і слова вимовити чоловік, — тобі краще уникати гострої їжі. Перець, цибуля, часник, — усе це подразнюватиме твій шлунок і викликатиме нудоту. Оскільки, ти успадкувала від батька вовчі гени, тобі також варто відмовитись на деякий час від шоколаду, какао, кави. — Поки говорив, він поставив на плиту каструлю з супом і дістав з шафки чашку і ромашковий чай. — Я б запропонував тобі щось ситніше, але ти не можеш пригадати, коли востаннє їла, тож…

Чоловік поставив перед нею чашку з чаєм і привітно усміхнувся. Тією самою усмішкою від якої мліли усі студентки в університеті.

Влада поспішно опустила погляд на свою чашку. Їй все ще було некомфортно в його компанії. І не тільки через поколювання в потилиці. Саме зустріч з ним пробудила її кров. Тепер вона це точно знала. А ще, вона пила його кров. І його запах здавався їй вкрай апетитним.