Тріумвірат. Дитя вогню - Яна Паувел

З вовчої пащі мимоволі вирвалось скавчання. Укушена рука ще сильніше занила, нагадавши їй про занадто тісну для лапи пов’язку.

Декілька хвилин вона пролежала непорушно. Їй довелося собі нагадати, що вона не може зараз зцілюватися як колись в дитинстві. Інакше потворна рана уже давно затягнулася б.

Відхекавшись, вона, нарешті, піднялась з підлоги, і в першу чергу вчепилася зубами в тісну пов’язку на лапі.

Біль прошив, здавалося, усе її тіло. Але Влада переймалася, як би її лапа взагалі не відсохла від нестачі кровопостачання. Хвилини три вона потратила на те, щоб позбутися марлі. І мимоволі наморщила носа коли, рана відкрилася. Трупний запах посилився і для її вовчого носа цього явно було забагато.

Вона навіть спробувала прикрити носа лапами, але це не допомогло. Довелося змиритися.

Що ж це все таки було? Вона згадала огидне обличчя потвори і відчула, як шерсть стає дибки. В будь-якому випадку зараз не час цим перейматися.

Ще раз обтрусившись, вона спробувала повторити маневр, цього разу вкладаючи у стрибок значно менше сили. Їй вдалося дострибнути до протилежної стіни і навіть відштовхнутися від неї лапами. Всього на мить вона втратила концентрацію, і майже одразу ж опинилася на землі.

Влада ще тричі намагалася втілити свою ідею в життя. Вона збиралася дотягнутися до діри в стелі, стрибаючи зі стіни на стіну. Але після четвертої спроби відчула сильне запаморочення.

Здається її лихоманка посилилась. А може це отрута від фізичних навантажень глибше проникла в її організм. Влада опустила погляд на покусану лапу і мимоволі поморщилась. Майже уся її лапа була мокра від крові, що безупинно сочилася з рани. І запах став, здавалося, ще нестерпнішим.

Батьки ніколи не розповідали їй, про подібне. Можливо, не хотіли лякати. Тривога, якої, вона уже, здавалося, змогла позбутися, повернулася з новою силою.

Щоб хоч якось її притупити, Влада озирнулася довкола і вирішила спробувати дещо інше. Вона крутилася як білка в колесі стрибаючи зі стіни на стіну.

А що як вона зможе вистрибнути назовні з першої спроби. Вона згадала, як боляче вдарилась під час першого стрибка, і ставши під люком задерла голову.

Але стрибнути вона так і не встигла. Ще до того, як її лапи відірвалися від землі, перед очима потемніло і вона провалилася в небуття.