Якось перед Різдвом - Юлия

— Але я не можу чекати. Якщо Санта до завтра не отримає листи, то не встигне підготувати подарунки, – почав хнюпити носа ельф.

Максимко вже теж був готовий розплакатися разом з ним, як раптом його погляд упав на сніжинку, що прикрашала верхівку ялинки на іграшці. Він точно знав, що десь бачив подібне зображення раніше, але не міг згадати, де саме.

Хлопець почав напружено перебирати в памʼяті всю інформацію й раптом голосно закричав:

— Згадав! Я згадав!

Навіть ельф від несподіванки перестав плакати й здивовано подивився на нього.

— Я згадав, де бачив такий візерунок, – вигукнув Максимко і щосили потягнув ельфа за собою.

За кілька хвилин вони опинилися в парку атракціонів. Вже вечоріло і каруселі миготіли яскравими вогниками, ваблячи до себе і дітей, і дорослих.  Їх тут була величезна кількість, на будь-який смак та вік.

— І де ми тут будемо шукати листа? – недовірливо перепитав ельф. – Парк такий великий і атракціонів в ньому безліч.

Та Максимко нічого не відповів, натомість швидко пішов до каруселі з кольоровими кабінками. Вони були золотистого кольору і мали візерунки у вигляді кольорових сніжинок. В одній із них вони й знайшли листа, який цілий день розважався на атракціоні.

Обоє весело засміялися.

Щасливий ельф поспішав з листами до Санти. Він точно знав, що цього Різдва здійсниться мрія кожної дитини.

Стомлений, але не менш щасливий Максимко, повертався додому. Він час від часу торкався рукою іграшки і був певний, що це Різдво запамʼятає назавжди.