Не дуже владний бос для залізної леді - Анна Шторм

Не встиг Тихін оговтатись від порятунку Жанни, як нова проблема у вигляді зникнення її сина звалилась на голову. Звісно, тепер не до відпочинку і треба шукати малого, хоч Маєвський і хотів вірити, що той просто знову десь завис з подружкою. 

Та якби там не було, на дзвінки він не відповідав, а його подружка де він, не знала вже два дні. Як виявилось, вони посварились, і ця новина додала ще більше стресу Жанні. 

Жанна, виснажена викраденням зараз виглядала так беззахистно, що Тихону хотілось закрити її від всього світу. Та спочатку треба розібратись з ситуацією. А де, чи точніше, в кого, шукати Влада, він здається, знав. 

***

Маленька квартирка в спальному районі, брудний під’їзд і обдерті двері. Тут жила перша дружина Юрка, і чомусь Тихін був впевнений, що де її колишній, вона знає.   

Двері їм відкрили, як в театрі, після третього дзвінка. І з них вибіг радісний Мопс, та кинувся стрибати на ноги Жанні. 

Влад здивовано дивився на незваних гостей. 

– Мамо? – ошелешено спитав. 

– Ти чому на дзвінки не відповідаєш? – вибухнула з порога Жанна. 

– Я телефон вдома забув… 

– А тут що робиш? 

– Мене дядя Юра запросив. Сказав, що ти з Тихоном поїхала відпочивати.

– Що?! – в один голос вигукнули обоє. 

– Де цей дядя Юра? – зловісно прошепотів Маєвський. 

– На кухні, зараз вийде. А що сталося? 

На кухню Жанна кинулась першою. Маєвський ледь встиг за нею, і пірнув в запах пересмаженої яєчні та легкого перегару. Любий братик так був зайнятий готуванням, що певно й не чув їх. 

Не встиг Тихін вимовити й слова, як Жанна підійшла і з усього маху зарядила Юрі ляпаса. Від несподіванки він впустив пачечку з перцем, і той чорним порошком покрив підлогу та змусив чхати усії трьох. 

– Що ти… апчхи! … робиш… апчхи! – спробував розсердитись Юрко, та погляд Жанни явно не обіцяв нічого доброго. А от ще одного (а може й не одного) ляпаса -- обіцяв. 

– Все життя… апчхи! Я мріяла… апчхи! Дати по твоєму… апхи! Нахабному писку! – з неймовірним полегшенням, наче й дійсно збулась її давня мрія, ледь виговорила через чхання й сльози Жанна. 

– Вам обом треба поговорити нормаль… пчхи! … но! – Тихін першим зміг зібрати до купи свої емоції. Певно, Юра дізнався, що Влад його син. Так, він рідкісна падлюка і заслуговує не тільки на ляпас, але вони з Жанною мають все ж розібратись. 

– Що у вас тут? – Влад з Мопсом зазирнули до кухні і за мить, через чхання бідолашного собаки, швидко сховались назад до кімнати. Крім чорного перцю кухню застилав “аромат” вже в дрова підгорілої яєшні.

***

Маєвський, вже втративши лік часу, спостерігав віддаля, як просто біля під'їзду Жанна говорить з сином. Як виявилось, багато що про історію його народження вона приховала, і тепер добрий “дядя Юра” хлопчину просвітив, по дорозі прибрехавши, що мама з Тихоном поїхала відпочивати й на нього “забила”. Звісно, те що братик – покидьок Тихін знав і так. Але і Жанна мала б бути чесною з сином. Але сказати їй це зараз, коли вона й так розбита й стривожена, було б просто жорстоко. Тому й мовчав, вдаючи, що нічого не чує й не бачить. 

Нарешті обоє, розчервонілі і сердиті не чекаючи Тихонового запрошення сіли в машину, де вже чекав Мопс. 

 – Куди їдемо? – показово-весело запитав. 

– Додому! – в один голос відповілаи Влад і Жанна. 

– Е ні, куди вам додому. Ви ж злі. Їдемо до мене. Буду рефері!

– Це не смішно, Тихоне! – здається, нерви Жанни почали аж тепер пригадувати, що їх власницю нещодавно викрадали і ледве не вбили. 

– Я не сміюсь. Нам всім треба поговорити. Давайте замовимо піцу і просто поговоримо. Втрьох. Ну чи вчотирьох, може песик теж щось захоче сказати. 

Дивно, та аргументи Тихона його пасажири мовчки прийняли. На фразі про песика навіть посміхнулись синхронно. І напруга в солоні потроху спала. 

В квартирі Маєвського було надто прибрано. Всі речі, які Жанна нещодавно розклала по місцях, тепер там і лежали. А на столі вже чекала піца, легке вино і букет квітів у вазі. “Воровських молодець, все встиг!” – про себе посміхнувся Тихін, що лиш дізнавшись, що з владом все добре, встиг відравити смс-ку другові. 

– Тихоне? В тебе свято якесь? – розгублено спитала Жанна. 

– Так! Зараз все розкажу. Сідайте! – Маєвський розумів, що погодиться дивно, та чекати більше не міг. Або зараз і тут – або ніколи!

І тому, коли Влад з Мопсом і Жанна сіла на канапу, Маєвський підійшов до Влада. 

– Владе! В твоєї мами багато болю і тривог в минулому, – почав він, – але я хочу, щоб в майбутньому їх не було. Я хочу її оберігати і захищати. А тобі бути не батьком, чи вітчимом, а другом і, можливо, вчителем, якщо забажаєш! 

Тиша в кімнаті запала така, що стало добре чути, як тихенько похропує Мопс. Жанна здивовано дививлась на Тихона, не вірячи, що їй не почулось. 

– Я прошу руки і серця твоєї мами! – ошелешив всіх. 

– Тихоне… Як… ти… – Жанна розгубилась остаточно. 

– Нуу це взагалі її справа. Вдвох вирішуйте, я не при ділах. – відмахнувся Влад і вийшов з кімнати взагалі.

– Тихоне! Ти… – знову почала і знову збилась на півслові Жанна. 

– Жанно! Виходь за мене! – скориставшись її заминкою, випалив Тихін, і незграбно впав на одне коліно.