Завоюй мене - Стефанія Лін

— Знаю, — тихо відрізає Марк. Тепло з тону зникає. Не допомогло, тож він повертається до свого звичного стану. — Так вона дивилася, коли у моєму ліжку лежала.

Настає тиша. Дзвінка, болісна, по вухах ножем проходиться.

— В ліжку? — перепитує Маріан.

— В душовій. І в номері, коли я притиснув її до стіни. Тримав за шию. Ось цими пальцями, брате. Така ніжна… легко зламати. 

— Брешеш, — нервово сміється. — Брі казала, що ночувала у тебе. 

— Вуаля! — жорстко лунає у відповідь.

— Я знаю чому це робиш… Поїду. Через дев'ять днів повернуся. Якщо тест не підтвердить, то я власними руками закопаю тебе у лісі, — Маріан лютує. 

— Все, що завгодно. Їдеш зараз.

Не рухаюся. Лежу так, наче сплю. На вигляд тіло має бути спокійним, а от всередині усе тріщить. Я скло, в яке тільки що влетів камінь. Мить і стану лише крихтами на землі. Серце теж зраджує. Вибухає, а потім кров'ю стікає по нутрощах. Кидає в жар, в холод. Пульсація рани на нозі нагадує, що все тепер у житті пов'язане з братами. Я не просила цього, просто так сталося. 

Данте попереджав. Казав не раз —  бере своє. Йому байдуже на все. Гра, котру веде, тільки зараз стає видимою. Він ляльковик, а ми іграшки, доля яких залежить від нього. Марк попереджав —  збиратиму уламки мого “я”. Як тільки це станеться, він прийде. Не задля допомоги, о ні… Данте не здатен лікувати душу. Він вміє лише одне — руйнувати. Шмат за шматком відривати, дивитися як помираєш, і не жалкувати про це. Робить те, що вигідно йому. Топче. Ламає. Нищить. Вивертає красу так, що починаєш сумніватися. Спотворює тебе. Твою душу. Кожним словом ріже, точно знаючи, де ціль. Йому не можна показувати де болить, нізащо, адже саме туди у висновку вдарить. 

Удаючи сон чую як Маріан йде. Залишає з братом, попри те, що казав інше буквально ніч тому. Але… це було вчора, сьогоднішній ранок стер слова про накази. Двері замикаються і я сідаю. Марк стоїть неподалік. На стільчику, котрий хтось відсунув, висить його пальто. У чорній сорочці та штанах, дивиться у вікно, чхавши, що навколо нього бите скло. 

— Добрий ранок, Сабріно. — я не бачу його обличчя, та достатньо напруженої спини. 

Він знав, що не сплю?

Обводжу поглядом з'єднану вітальню та кухню. Таке враження, що домом пронісся ураган. Розтрощеного так багато… Биті склянки, вази, кинутий чайник, вм'ятина у холодильнику, стіл, який ніжкою подер підлогу… Так реагував Маріан? Я ж не чула початку сварки. 

Вирішую не удавати, що нічого не чула. Обдурити Марка складніше, ніж його брата.

— Поясниш, чому діставав мене з дідусем? Які справжні причини? Що сказала мама Маріана? Чому ти щось розслідував? 

Данте обертається. Синьо-зелені очі зі звичним холодом в мої зазирають. Довго дивиться, прискіпливо, порпаючись в душі, шукаючи ознаки болю, страждань. Йому навіть підходити не потрібно, щоб моя шкіра реагувала. Достатньо простого погляду і вона вкривається сиротами. Жаром і холодом віддає, водночас збурюючи кров у буревій. Прямо зараз, тонучи в очах сирени, я чітко знаю й розумію — мені кінець. Мала рацію. Маріан знову кинув. Послухав брата і пішов. Отже, ніяких почуттів немає. І не було. Залишається Марк. Завжди він. Ніби прокляття якесь. Моє особисте. Необмежене. Бажане. Таємне настільки, що боїться видати себе. 

— Можливо, ти сестра Маріана. Швидше за все його мати народила тебе, коли йому було шість. 

Подібного точно не очікувала. Тіло ціпеніє. Зникає усе. Ні емоцій. Ні почуттів. Нічого. Мене патрають, прямо зараз. На шматки рвуть. Він рве, бо холодом торкається. Данте не знає, що таке жаль. Йому невідоме відчуття, коли твоя сутність повільно падає вниз, в темряву. Зате чоловік точно знає, що опинившись одного разу на дні, торкнувшись темноти, ти ніколи від неї не звільнишся повністю.

Кінець першої книги. 

Стефанія Лін, 2023 рік.

 

Шановні читачі. Книга “Завоюй мене” стала віддушиною для нас усіх. Таємниці, пошуки правди, почуття, емоції, холод старшого брата, та тепло молодшого, дарували нам насолоду впродовж цих осінніх днів. Я дуже рада, що книга знайшла відгук у ваших серцях, як і в моєму. Брати Данте досить складні герої. В продовженні ми дізнаємося про них значно більше) З фіналу, гадаю, ви зрозуміли мету Марка, котра нас цікавила з перших сторінок. Не просто так він з'явився у житті Сабріни)) На неї попереду чекають складні рішення, переломні моменти. Дівчинці доведеться вчитися не просто боротися за себе, а ще й перемагати, інакше життя не залишить їй і шансу.

Далі більше. 

Продовження вийде під назвою “Покохай мене” 

 

Кінець

З цією книгою читають Сучасний любовний роман 412982 Нестерпний бос. Наречений за контрактом Астра Вєєр 2317040 Короткий любовний роман 414972 Малюк на мільйон Тая Смоленська, Ая Кучер 1852578 Короткий любовний роман 418501 Небезпечний бос. Моя за договором Астра Вєєр 319735