Одного разу в хірургії - Ягода

Вікторія 

Я просто стояла як статуя і не могла вимовити ні слова.По моїх щоках котилися солоні доріжки від сліз.Та це були сльози щастя .Ще будучи підлітком я уявляла собі як мені зроблять пропозицію,але навіть моя уява не могла змалювати красу цього моменту.Це було неймовірно .Коли Олег говорив ці слова я згадувала всі наші приємні моменти .Їх було дуже багато і я навіть не згадаю дня ,коли мені було погано з ним .Олег хвилювався.Я бачила це по його очах .

Відійшовши від шоку я підійшла ближче до Олега і простягнула йому руку аби він піднявся .

-так ,- прошепотіла йому в губи дивлячись прямо в очі.  Одразу мене підняли і закружляли в повітрі .У цей момент ми були щасливі .

-я обіцяю зробити тебе щасливою.Я піду проти долі, якщо це буде потрібно ,але я тебе вже не відпущу .Ти моя,-Олег натягнув мені на пальчик каблучку і поцілував тильну сторону руки .Каблучка була з маленьким сердечком посередині,яке  оздоблене дрібними камінчиками .

-а ти мій ,-я не змогла більше терпіти ,а тому припала до його уст поцілунком .Цей поцілунок не зрівняти ні з чим .Він був наповнений ніжністю.Ще жодного разу Олег так мене не цілував .Це був особливий поцілунок особливого дня .

-але це ще не все ,-хитро дивиться цей спокусник,-тепер ,коли ти погодилася стати моєю дружиною,я можу поділитися з тобою новиною.Я ,ще коли повернувся з Лондона ,купив цей будинок з надією ,що тут я буду жити з коханою дружиною і дітьми .Тепер я можу сказати, що моя мрія наполовину здійснилася,бо я тримаю свою майбутню дружину за руку .А кажуть, що щастя за руку не тримають .Вони помиляються, тепер я в цьому впевнений.

Олег шепотів  це все дивлячись у мої  очі .Ми були так близько,що наші губи майже торкалися .Це був такий чарівний момент ,що у мене покотилася сльоза .Знову. Якась я сентиментальна стала останнім часом,ніколи раніше такого не спостерігала за собою.

-а тепер ходімо .

-куди?-я ще не відійшла від нашого ніжного поцілунку і його зізнать ,тому мій мозок ще не включився в роботу.

-як куди,хочу показати тобі наше майбутнє сімейне гніздечко,-з посмішкою як у чеширського кота сказав мій коханий чоловік і переплівши наші руки повів мене на екскурсію будинком.

Хоч ремонту в будинку на було ,але мені вже все подобалося .Та найбільше мені сподобався сад за будинком.Я навіть собі дозволила помріяти,як наші діти будуть тут гратися ,а ми з Олегом будемо спостерігати за ними з тераси.

Наша екскурсія закінчилася у майбутній вітальні де був накритий стіл для двох і горіли свічки.Це було так романтично ,що в мене знову забриніли сльози радості.

-Вік ,у мене є до тебе ще одне прохання ,-після вечері почав розмову чоловік.

-я вся в увазі ,-відкинулася на спинку стільця і приготувалася  слухати .

-я б хотів  ,щоб ти залишилася жити в мене ,а не переїжджала назад до себе.Нам же так добре разом,тай ми вже скоро стане офіційно чоловіком і дружиною,-поки він наводив аргументи я сиділа  мовчки і спіймала себе на думці ,що квартиру Олега вже називала  домом і мені зовсім би не хотілося переїжджати назад до себе .

-я згодна ,-просто відповіла ,а Олег видихнув і тут же спіймав мене в обійми . 

Після приїзду додому ми ще довго ніжилися в обіймах одне одного і заснули лише під ранок .