Зіграй мою наречену - Холод Влада

Перше, що я відчув прокинувшись — нестерпний головний біль. Якось розліпив очі, повернувся на бік і побачив перед собою сплячу Машу.

Вона усміхалася уві сні і раптом потягнула свою руку до мене, однак я відсторонився і в одну мить прийняв сидяче положення.

Відразу протверезів.

Зазирнув під ковдру.

Бляха, нічого не пам’ятаю.

Я почав озиратися навколо. В поле зору потрапили мої речі.

Я знов кинув погляд на секретарку.

Ні. Я б не спав з нею навіть дуже п’яний. Сто відсодків. Чи ні?...

Я встав з ліжка і швидко підібрав та натягнув на себе труси. Потім те ж саме зробив зі штанями та сорочкою.

Підійшов до дзеркала. І зрозумів, що вона залишила мені на шиї засоси. Якого біса? Ні. Між нами не могло нічого бути. Просто не могло.

Якого я нічого не пам’ятаю? Не так вже й багато я випив. Як я взагалі опинився тут?

Я зрозумів, що ми знаходилися не в готелі, а напевно вдома у Маші.

Як тільки вдягнувся, підійшов до ліжка. Почав не надто ввічливо трусити її за плече.

Вона одразу відкрила очі.

— Що ти робиш?

— Що було вчора? І без жартів.

— А ти не пам’ятаєш?

— Кажи.

— Я зайшла до кабінету, хотіла прибрати алкоголь і викликати тобі таксі. Ледь довела тебе до нього, але ти не хотів їхати сам. Потім не казав свою адресу, — вона надула пишні губки. — Так ми опинилися у мене.

— Секс був?

— І як ти можеш це не пам’ятати? — вона припіднялася з ліжка так, щоб я бачив, що вона була так само оголена як і я.

— Я тобі не вірю, — я підібрав краватку і підійшов до дзеркала.

— Та роби що хочеш, — вона позіхнула. — Снідати будеш?

— Ні, — я зав’язав краватку, а потім звернув увагу на своє взуття.

Воно було так рівненько поставлене. Чому весь інший одяг розкиданий, а взуття стоїть так рівно? Сто відсотків, це вона мене роздягала. Так, вона може сказати, що це не доказує, що між нами нічого не було, однак таке неспівпадіння показує, що все це вона і підлаштувала.

Та й дивно, що вона взагалі знайшла мене в офісі, вже було надто пізно, її робочий час давно скінчився.

Не здивуюся, якщо вона спеціально все це підлаштувала, хоча... Не думав, що в неї достатньо мізків для подібної комбінації.

— Між нами нічого не було і не буде, можеш не сподіватись. З сьогоднішнього дня пропоную тобі добровільно скласти повноваження моєї секретарки. Якщо не підеш добровільно — я із задоволенням звільню тебе сам.

— Ти не можеш взяти і отак просто звільнити мене, — спокійно сказала вона.

— Можливо, — я кивнув. — Тебе переведуть кудись подалі, в старий архів. Завалять документами і будуть чекати, доки ти сама підеш. Точніше, конкретно я буду чекати, доки ти підеш сама, — я усміхнувся. — Бувай, Машо. І не забудь зібрати всі речі до того, як я в понеділок прийду до офісу. Не хочу бачити жодної твоєї речі в моєму кабінеті.

Я пішов до передпокою, відчинив двері і нарешті покинув цю кляту квартиру.

Телефон був в кишені пальто. Авжеж сів.

Не важливо. Надя все одно ще має бути вдома.

Я вийшов на вулицю, пройшов до супермаркету і підійшов до таксиста, який стояв на парковці. Сів в машину, сказав адресу.

Так, вигляд в мене зараз напевно не дуже...

***

— Привіт, — не знаю чому, та я відчував себе якимось винуватим, коли побачив її.

Надя стояла в своїй піжамці і дивилася прямо на мене. Я спочатку подумав, що от зараз вона мені щось скаже... Щось таке типу «ти де був?», або «чому не подзвонив?» ну не знаю, а вона...

— О, дивлюся, гарно погуляли, — вона усміхнулася. — Підписання пройшло успішно? Ти там разом з братом був?

Вона була така весела...

З одного боку, можна було б зараз сказати їй що так, ми були на підписанні. Хоча я там і не був. І взагалі цей контракт тепер взяв на себе Андрій. Але мені чомусь не хотілося обманювати її.

А ще.. Ця її веселість і позитивність мене злегка дратували. Вона вирішила грати зі мною? Чи насправді їй абсолютно все одно? Вона ж точно кохала мене стільки років. Не вірилося, що тепер вона була до мене зовсім байдужа.

Мені хотілося, щоб вона показала свої справжні емоції.

— Контракт тепер веде Андрій, не знаю, наскільки там все успішно. Вчора я був не з ними, — я на секунду замовк, але потім таки вирішив говорити до кінця. — Деталей не пам’ятаю, але прокинувся я поруч з секретаркою, яка сказала, що ми спали. Але не думаю, що це правда.

Вона секунду мовчала, а потім таки відповіла:

— О... Зрозуміло, — вона кивнула, а потім зазирнула мені в очі. — Не треба переді мною виправдовуватися. Ми ж з тобою планували просто розіграти пару перед твоїми батьками. Ніяких інших планів на тебе у мене не було і не буде. До речі, нам би треба повторити нашу легенду. Вечеря вже завтра, а сьогодні ввечері у мене ще вистава, тож часу маю до обіду. Ти голодний?