Не дуже владний бос для залізної леді - Анна Шторм

- Пів, не пів, а треба не впасти в багнюку обличчям перед твоєю залізною дамочкою.

– Не буде жодної залізної дамочки.

– Що? Чому?

– Вона не така вже й залізна. До того ж не одна. В неї є хлопець.

– Серйозно?! Та ти що! А по тому, що ти про неї розповідав, і не скажеш.

– Скажеш, скажеш. Ще й знаєш, що прикро? Хлопець зовсім малолітка. На вигляд підліток взагалі. Я себе старим відчув.

- Старий, не парся, ти ще не старий! - засміявся Сашко, - та й взагалі, на ній світ клином, чи що? Ти розповідав, у вас там дизайнерка відпадна. Ось із нею й замути, а там видно буде. Заодно покажеш дамочці, що й ти хлопець не промах.

– Та ну тебе, Воровських. - відмахнувся Тихін і вийшов на балкон.

***

Дача шефа Миколайовича була справді шикарна. Величезна, з гарним садом, альтанками, дорогими меблями. Така, мабуть, вразила б навіть Жанну. Та навряд чи вона тут взагалі з'явиться.

Надвечір на дачу став з'їжджатися народ. Першою приїхала Марина, і відразу ж викликала у Маєвського головний біль своєю балакучістю. Вона не відходила від нього і просто не замовкала. А ось Сашко, здається, був від неї просто в захваті, та тільки йому від Марини уваги поки що не діставалось.

Другими в компанії креейтора Івана прибули близнючки Аріна та Ірина. Дівчата вирядилися в елегантні коктейльні сукні та виглядали, наче з картинки. Іван, втім, їм не поступався. Тихін спіймав себе на тому, що про нього одного поки що практично нічого не знає. Про решту він уже зібрав детальні резюме. За винятком Жанни, звісно, ​​оскільки вона не місцева і тому була поза компетенцією його інформаторів.

Незграбні спроби підтримувати розмову з появою коктейлів і легких закусок плавно ставали все органічнішими. Дама з фіолетовим волоссям Ельвіра Натанівна і Мирон, які прибули останніми, застали компанію вже у досить піднесеному настрої. Мирон швидко вклинився в розмови та частування, а ось Ельвіра Натанівна вважала за краще витримувати суворий нейтралітет.

Зате Марина, не соромлячись своїх колег, «висіла» на Тихоні. Вона то ненароком хапалася за його руку, то обіймала його проходячи повз, то провокаційно демонструвала вміст своєї розкішної сукні з паєтками та декольте. Сашко вже слиною зійшов, спостерігаючи такі віражі, тільки Тихін ніби не помічав її вправно розставлених пасток.

Втомившись від шуму і отримавши від усіх своїх співробітників вже достатньо інформації для роздумів, Тихін обережно вислизнув надвір. Вечірня прохолода приємно протверезила і налаштовувала на філософський лад.

"Ну подумаєш, дізнався, що вона не одна. Ну і що? У вас і так нічого не було, та й бути не могло. Ти ж явно не її польоту птах. Може собі вона дозволити молодого коханця, та й нехай” – натягнутою струною у рій думок вплелися не найприємніші висновки...

***

Засумував наш Тихін, але даремно. І завтра дізнаємось, чому. Як ви думаєте, Влад - справді хлопець Жанни?)
Дякую за те, що даруєте мені зірочки і додаєте книгу в бібіліотеку! Нас вже 500, неймовірно приємна цифра) Будь ласка, підіпишіться на мою сторіночку, щоб не пропустити цікавинки)

Ваша Анна

***