Не дуже владний бос для залізної леді - Анна Шторм

Неприємний осад після дурної ситуації в офісі заважав Тихонові заснути. Що це взагалі за фраза про “будинок побачень”? Вона що вважає, що він і Марина…?

Ні, він, Тихін, раніше був би цілком не проти, та тільки саме зараз чомусь взагалі не тягне. Не час, мабуть. І так голова пухне від турбот.

Завтра вечірка. На дачі у Петровича. Воровських підкинув ідею, а сам умив руки. Ідея здавалася гарною, але що ближче до справи, то тривожніше. Ще й ця агенція з купою проблем. Шеф начебто був задоволений його роботою, та тільки сам він не дуже радий результатам. Насправді інформації немає, а він ще переживає, що про нього подумає ця шалена дамочка.

З такими невеселими думками Маєвський нарешті заснув.

Вранці замість будильника його розбудив дзвінок Сашка.

– Готовий до вечірки століття, Маєвський? – радісно протріщав Воровських.

– Ти б ще о третій годині ночі зателефонував, я був би готовіший. – у відповідь пробурмотів Тихін.

– Та гаразд тобі, не бухти. Сім ранку. Усі порядні люди давно приймають душ і збираються працювати.

– А я не порядний. Чекаю на ключі до обіду. - Тихін натиснув відбій і з величезним небажанням збирався на роботу.

В офісі насамперед вирішив зібрати всю компанію на нараду. Майже тиждень минув, а він до кінця не знає, хто чим дихає.

У залі зібралися всі, окрім Жанни.

– Усі зібралися! – заявив Мирон.

– Не всі. Де наш головний редактор? – невдоволено пробурмотів Тихін. Що вона взагалі собі дозволяє? На роботі немає.

– Жанна Вікторівна працює за вільним графіком. – пояснив Мирон.

– З яких це пір?

– Це в неї – почала Ірина (або Аріна).

– прописано у контракті! – закінчила Арина (або Ірина, оскільки поки Тихін близнючок не розрізняв).

– Добре, що прописано. А хто ж мені зараз розповість про виконану роботу за тиждень?

– Ми провели аналіз, виявили факапи минулого керівництва та визначили оптимальні джерела для майбутньої рекламної кампанії. -–здавалося, маркетолог Дмитро заговорив не українською. За всіма словами, Маєвський зрозумів лише “виявили” і “визначили”.

– Це добре, що визначили. І реклама також добре.

– Так, тільки ми її запустити не можемо. – багатозначно подивилася на Тихона дама з фіолетовим волоссям.

– Чому не можете? Що це за непорядок? – увімкнув суворого начальника Тихін.

– Та тому що ви, Тихоне Ігоровичу, її досі не підписали! – мов відром крижаної води приземлила його "фіолетова дама".

– Якщо не підписав, значить на те є причини! Сьогодні з'ясую, проаналізую та підпишу. А на вас усіх увечері чекаю у себе на дачі.

Компанія поволі розповзлася по робочих місцях. І тільки Марина не поспішала йти. Тихін вважав за краще зробити вигляд, що не помітив її, і швидко зник у своєму кабінеті.

На столі, серед стосу паперів справді лежали папери з рекламної кампанії. Але в них Маєвський не зрозумів зовсім нічого. Без Жанни не розібратися! – вирішив і попрямував до неї. Добре, що де вона живе, він уже знав.

Перед будинком Жанни Тихін помітив її машину. Ще б пак, це червоне непорозуміння було легко запам'ятати. Як тільки Тихін припаркувався, то побачив, що Жанна виходить із машини, а з пасажирського крісла на тротуар ступає чоловіча нога розміру десь так 45, а то й 46.

Тихін і сам не знав, чому залишився в машині і чому неприємно защеміло щось схоже на серце.

З машини Жанни вийшов молодий хлопець, на вигляд не старший років двадцяти. Дуже високий (як тільки вмостився в малолітражці, удвічі складеним їхав, чи що?). Жанна підбігла до нього і піднявшись на високих підборах, обняла і поцілувала в щоку.

“Нарешті! Змусив мене чекати! – долетіли уривки фраз.

Хлопець витяг з відкритого багажника велику спортивну сумку та чохол із ноутбуком. Жанна повернулася до машини і дістала з її надр пухкого вгодованого бульдога.

“Так вона не одна, виявляється! – зашипів внутрішній голос Маєвського. – Ще й хлопця собі знайшла молодого. Та взагалі, на вигляд, підліток ще! Звісно, ​​навіщо їй не першої свіжості отакий проблемний я”.

Думки Тихона плуталися. Відчуття нагадало, як та сама дівчинка зі школи обрала на випускному собі в пару не його, а хуліганистого "мажора" з паралельного класу. Та тільки це був не випускний, і йому, Маєвському, вже явно не вісімнадцять. Чого тоді розлютився?

З так і не підписаними паперами Тихін подався прямо на дачу. Як би там не було, а вечірка сама себе не організовує… Хоча, на біса вона йому тепер, питається?

***
 

На дачу Тихін прибув у не найкращому настрої. На розпитування Сашка вигадав купу відмазок. Говорити про справжню причину свого паскудного стану зовсім не хотілося. Воровських метався, мов був з моторчиком, привіз фрукти і все необхідне для коктейлів, стягнув всі стільці та пуфи у величезний передпокій.

- Ти що, думаєш, я сюди півміста притягну? – не витримав Маєвський, якого ця шалена підготовка почала дратувати.