Чуже обличчя - Кобо Абе

Не дуже крутий і не велично-високий, він, проте, був помітною точкою рельєфу на вододілі, здатною визначити напрям джерельним водам і потім відвести в річку. Бо з того часу між проблемами вибору обличчя і його технічного відтворення, що досі рухалися наче по двох паралельних прямих, справді ледь-ледь намітилося щось схоже на канал. Хоча зліпок із сурми й не вказував на якусь особливу перспективу в пошуках методу виготовлення маски, але підбадьорив, упевнив мене, що завдяки конкретній роботі колись відкриються нові можливості.

Я вирішив наступного ж ранку купити глини і вправляти собі руку в моделюванні обличчя. Ясної мети я не мав, а тому йшов навпомацки. Оглядаючись на анатомічний атлас мімічних м'язів, я ретельно накладав один за одним тонкі шари глини, надаючи податливому матеріалу форми — робота драматична, напружена, ніби зсередини спостерігаєш за народженням людини, ніби критерій вибору, за який не міг схопитися, починає тужавіти, мов охололий желатин... Деякі геніальні детективи знаходять злочинців, сидячи на кушетці, а пересічні ганяються на своїх ногах у пошуках речових доказів. Я ж волію понад усе орудувати руками.

Саме тоді я знову зацікавився книжкою Анрі Блана "Обличчя", про яку вже згадував. Коли вона вперше потрапила мені на очі, я сприйняв вміщений у ній докладний аналіз за наукоподібну звичку все на світі класифікувати й навіть розсердився, подумавши, що мені, зайнятому розв'язанням конкретного практичного завдання, вона нічим не допоможе. Та коли я буквально навпомацки підійшов до проблеми створення обличчя, то відкрив, що Бланова теорія форм — щось більше, ніж просто довідник. Зовсім різне враження залишає перегляд карти знайомої місцевості й невідомої чужоземної країни.

В загальних рисах класифікація Блана має такий вигляд. Спочатку накреслюють велике коло з центром на носі й радіусом, що дорівнює відстані між кінчиком носа й підборіддям. Потім креслять мале коло з центром на носі й радіусом, що дорівнює відстані між кінчиком носа й губ. Залежно від співвідношення цих кіл, обличчя ділять на два типи: випукле та ввігнуте. А ті в свою чергу розпадаються на кістляві й повні. Таким чином, розрізняють чотири типи облич:

1. Увігнуте, кістляве — на чолі, щоках і підборідді м'ясисті випуклості.

2. Увігнуте, повне — на чолі, щоках і підборідді м'які жирові відкладення.

3. Випукле, кістляве — загострене коло носа обличчя.

4. Випукле, повне — злегка випнуте вперед обличчя. Звичайно, цим не вичерпано усіх типів облич. Завдяки

синтезу взаємосуперечливих елементів, підкресленню окремих частин і затіненню деталей, ці чотири стовбури розгалужуються на безліч маленьких гілочок. Та мене ці тонкощі не турбують. Оскільки я накладаю один шар за одним, то мені їх не треба враховувати. Найважливіше — не забути головного, а далі все піде своїм плином.

До речі, у світлі так званої психоморфології про вищеназвані чотири типи облич можна сказати таке. Перші два належать людям інтровертним, зосередженим на своєму внутрішньому світі, два інших — екстравертним, зацікавленим зовнішніми подіями. Далі, типи під непарними номерами ворожі зовнішньому світу або чинять йому опір, під парними — мають тенденцію до примирення або навіть згоди. Поєднуючи ці два види класифікації, можна встановити характерні особливості людей кожного типу.

Якщо до цієї класифікації додати ідею того ж таки Блана про "коефіцієнт міміки",то питання набуває ще більшої практичної ваги. Коефіцієнт міміки — це кількісна міра впливу на вираз обличчя кожної з дев'ятнадцяти точок, вибраних із понад тридцяти мімічних м'язів і впорядкованих за ступенем рухливості. Цікавий також метод його підрахунку. Сфотографувавши приблизно дванадцять тисяч випадків радості та збентеження і, наносячи горизонталі, як при виготовленні географічних карт, методом проекції на квадратну сітку, Блан начебто знайшов середню рухливість кожної вузлової точки.

Висновки, до яких він дійшов, загалом такі. Густина коефіцієнта міміки найбільша в трикутнику, обмеженому кінчиком носа і кутиками губ. Далі вона зменшується послідовно в такому порядку: між ротом і вилицями, під очима і на міжбрів'ї. Найменший коефіцієнт міміки має чоло. Одне слово, мімічні функції зосереджені головним чином на нижній частині обличчя, передусім навколо рота.

Досі мова йшла про розподіл коефіцієнта міміки на різних частинах обличчя, але не треба забувати, що на нього впливають і вносять поправки також особливості підшкірної тканини. Коефіцієнт міміки зменшується пропорціонально до її товщини... Однак незначність коефіцієнта, мабуть, не слід ототожнювати з безвиразністю обличчя. Навіть при високому коефіцієнті міміки обличчя буває невиразним і, навпаки, часто спостерігаємо багату міміку при низькому коефіцієнті. Інакше кажучи, обличчя може бути невиразним і при високому і при низькому коефіцієнті міміки.

Постскриптум. Може, спробуємо застосувати метод класифікації Блана до наших облич? Спершу — до твого. Якщо спитати, до якого типу його можна віднести, то відповідь буде: до випуклого. Підшкірна тканина з незначними жировими відкладеннями. Отже, воно наближається до четвертого типу: злегка випнуте вперед обличчя. З погляду психоморфології, ти — людина екстравертна, живеш у згоді з навколишнім світом. Коефіцієнт міміки досить низький, вираз обличчя стійкий, малозмінний.

Ну то як? Здається, попав у ціль? Ти сама начебто казала, що в школі тебе прозвали Бодісатвою Коли я вперше це почув, то розсміявся. Власне, що мене розсмішило? Як подумати, видно, і про Бодісатву, і про тебе я мав неправильне уявлення. Ззовні, ясна річ, ти нічим не схожа на нього. Скоріше я міг би сказати, що в тебе вольове, чуттєве обличчя. Та якщо глянути на тебе зсередини, то, як показує класифікація Блана, в тебе є риси Бодісатви. Екстравертність, згода з навколишнім світом — це все одно, що бути стіною з сирої гуми завтовшки з метр. Безмежно м'яка, вона ніколи не завдасть болю. Легка усмішка і напівзаплющені очі, як у Будди,— людина з таким обличчям перемагає без зброї. Здалека така усмішка справді спокуслива, та зблизька перетворюється в туман, що застилає очі. Я від щирого серця хочу ще раз уклонитися людині, яка прозвала тебе Бодісатвою.

...Звучить як насмішка? Якщо в ці слова й попали колючки, то винен у цьому я сам, а не ти. Буває, що чужа доброта сприймається болісно, наче борг.

1 Бодісатва (будд.) — просвітлене божество, що навертає людей на праведну путь.

Ну а тепер про мене... ні, годі... не варто й говорити про втрачене обличчя. Замість того при нагоді я волів би послухати, як за теорією Блана розглядати обличчя людей племені саракаба, які настільки змінюють свої обличчя, що вже не підпадають під жоден параграф класифікації.

Як я і сподівався, пальці привели мене до певного успіху, на який голова зовсім не була спроможна. Внаслідок десятиденних попередніх дослідів із чотирма основними типами облич два з них я визнав непридатними.

Спочатку я відкинув обличчя четвертого типу — злегка випнуте вперед. Цей тип обличчя характеризується жировими відкладеннями навколо ділянок з високим коефіцієнтом міміки і вже тому залишається стійким, незмінним. У такому випадку я напевне зустрівся б із значними труднощами, якби з самого початку мусив усе заздалегідь точно продумувати. А тому я, хоч і з жалем, все-таки вирішив з ним розлучитися.

Постскриптум до постскриптуму. Могло здатися, що в тому постскриптумі я хотів ще щось розповісти, та присягаюсь, у мене не було жодної прихованої думки. Бо між основними записами і постскриптумом — майже тримісячна перерва.

Тепер про перший тип обличчя — з м'ясистими випукло-стями на чолі, щоках і підборідді. Згідно з психоморфо-логією, таке обличчя не має стійкого виразу й належить людині інтровертній, схильній до конфліктів. У найкращому випадку воно годилося б лихвареві, який ні разу в житті не зазнав збитків. Але не спокусникові. Під впливом тільки зовнішнього враження я втратив цікавість і до цього типу обличчя.

Отже, після такого просіювання залишилося ще два... "На чолі, щоках і підборідді м'які жирові відкладення". ...Згідно з психоморфологією, обличчя людини інтровертної,

гармонійної або схильної до самоаналізу при великому самовладанні.

"Загострене коло носа обличчя"... Згідно з психоморфоло-гією, обличчя людини екстравертної, негармонійної або вольової, завзятої.

Мені здавалося, що переді мною повністю відкрилося майбутнє. Вибирати з чотирьох або з двох — велика різниця. Чотири — не просто два по два, з них можна побудувати шість комбінацій. Таким чином, я скоротив собі роботу в шість разів. Крім того, останні два типи обличчя були один до одного прямою протилежністю — таких ніколи не переплутаєш. Тільки наполегливим і безперестанним моделюванням, як і досі, я дізнаюсь, яке обличчя мені найбільше підходить.

Протягом деякого часу я поринув з головою в їхнє порівняння. Та оскільки у мене на руках був лише один зліпок, я відчував незручності щоразу, коли доводилось ламати одну маску й натомість робити іншу. Добре подумавши, я купив поляроїдну фотокамеру. Натиснеш на кнопку — і маєш готову, проявлену фотографію. Вигода була в тому, що вдавалося не тільки відразу порівнювати маски, але й зафіксувати на плівці кожен етап її виготовлення.

Так, здається, в той час моє серце співало, мов цикада, що відчуває, як у неї ростуть крильця. Я й гадки не мав, що коли-небудь моя робота може зайти в глухий кут...

Якогось дня південний вітер погнав по небу хмари, а неви-мкнуте парове опалення так гріло, що я мало не задихався. Я глянув на календар — вже минула половина лютого. Звісно, я жахнувся. Адже хотів скінчити все, якщо вдасться, поки стоятимуть холоди. Якщо у виборі високоякісного матеріалу для маски та наданні їй рухливості я не помилився й просунувся досить далеко, то до проблеми вентиляції руки ще не дійшли. Як тільки настане тепла пора року, коли пітнітиму, матиму страшенні неприємності. Маску буде важко

прикріпити, а крім того, можуть бути суто фізіологічні ускладнення... Однак я мусив іти кружним шляхом ще цілих три місяці, поки нарешті знайшов собі сховище в пансіоні 5.

Власне, чому ж усе-таки я мав іти кружним шляхом? На перший погляд, робота посувалася добре.